Кривоніс микола якович

Микола Якович Кривоніс народився 2 травня 1890 року в с. Долбіно Бєловського району Курської області. Навчався у церковно-приходській школі, потім допо­магав батькам у домашньому господарстві. 1915 року був призваний до царської армії. За хоробрість наго­роджений Георгіївським хрестом. Під час громадянської війни у лавах Червоної Армії захищав від ворога Країну Рад. Після демобілізації працював у залізничній міліції в Харкові. У 1936 році переїхав у м. Тростянець. У період тимчасової окупації жив у с. Олексиному, а після його визволення радянськими військами пішов на фронт. У серпні 1943 року закінчив курси кулеметників. Воював

368

в одній кулеметній обслузі з односельчанами Г. Кириним, Г. Шаповалом і О. Куцом. Був тричі поранений.

У ніч проти 22 вересня 1943 року підрозділи 838-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії почали форсування Дніпра в районі Вишгорода. Місце для переправи було надзвичайно важким - правий берег тут круто схилявся до води. Командування вирішило спочатку оволодіти островом на середині ріки і звідти вже подолати неглибокий рукав Дніпра. Серед перших почали переправлятись на правий берег кулеметники на чолі зі старшим сержантом Г. Кириним. Фашисти помітили сміливців і відкрили шквальний вогонь. Дніпровська вода кипіла від розривів мін і снарядів. На середині ріки М. Кривоноса поранило в ногу і плече. Перемагаючи біль, кулеметник допомагав бойовим друзям вести обстріл противника.

Ось і острів. Не всім сміливцям вдалося ступити на його берег. Тут до обслуги станкового кулемета приєд­нався автоматник К. Волошин. Сильний вогонь про­тивника не давав нашим бійцям змоги просунутися вперед. Із настанням темряви вони окопалися в західній частині острова. Дві доби без їжі, не маючи зв’язку зі своєю частиною, вели вони запеклий бій з ворогом.

На третій день старший сержант К. Кирин послав О. Куца і автоматника К. Волошина до своїх. Перепливши Дніпро, вони доповіли командуванню полку про обстановку, що склалася, і незабаром із боєприпасами та продуктами повернулися на острів, де М. Кривоніс і Г. Шаповал продовжували вести бій із переважаючими силами противника. Слідом за ними прибуло на острів підкріплення. Через кілька днів хоробрі кулеметники одержали наказ переправитися на лівий берег для перепочинку. Під час одного з повітряних нальотів був убитий старший сержант Г. Кирин, а Г. Шаповал, О. Куц і М. Кривоніс дістали тяжкі поранення. Поранених

369

направили в госпіталі. М.Кривоніс кілька місяців лікувався у Вологді.

Сюди і прийшла звістка про те, що за мужність і відвагу, виявлені в боях проти фашистських загарбників під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Миколі Яковичу Кривоносу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Наприкінці 1944 року М. Я. Кривоніс демобілізувався за станом здоров’я і повернувся в с. Олексине. Про­тягом довгого часу був на пенсії. В 1952 році почав працювати на Сумському насосному заводі. Але в зв’язку з різким погіршенням стану здоров’я змушений був незабаром залишити роботу. 1962 року після тяжкої і тривалої хвороби Микола Якович Кривоніс помер.