Боромлянська зразкова школа

У 1918 р. Боромлянське двокласне зразкове учи­лище було перетворене на Вищу початкову школу. Її завідуючим був В. П. Абрамцев. У цій школі навчалися діти так званої колишньої знаті: купців, священників та заможних селян. Простим жителям шлях сюди був майже закритий.

Наприкінці 1918 р. Вища початкова школа ліквідовується і створюється три початкові школи. На базі Вищої початкової школи створюється трудова школа ім. Т. Г. Шевченка. Завідуючим цієї школи був П. П. Полулях, який загинув у роки Великої Вітчизняної війни. Пізніше школу очолював О. Я. Залата.

У 1921 р. поряд із трьома початковими школами почала діяти семирічна школа. З 1921 р. у селі працював дитячий будинок, який був закритий у жовтні 1925 р.

472

Значна увага надається ліквідації неписемності серед дорослих. Із цією метою проводились тижні боротьби з неписемністю. У 1925р. у селі діяло п’ять пунктів із ліквідації неписемності, де працювали п’ять вчителів, які навчали 179 чоловік. У цьому ж році письменність серед чоловіків становила 56,5%, жінок - 26,7%. в 1925 р. в школах працювали 12 вчителів, які навчали 407 учнів.

У1927 р. була відкрита друга семирічна школа, для якої було збудоване нове приміщення. У 1939 р. їй було присвоєно ім’я С. М. Кірова.

У 1930 р. трудова школа імені Т. Г. Шевченка була перетворена в школу колгоспної молоді. Тоді вона стала називатись Боромлянська зразкова політехнічна школа імені Т. Г. Шевченка.

У1934 р. Боромлянська зразкова політехнічна школа імені Т. Г. Шевченка згідно постанови Міністерства освіти УРСР була перетворена в Боромлянську середню школу.

Незабаром на зборах комсомольської організації було вирішено за рахунок внесків педагогічного колективу, комсомольців, піонерів і школярів спорудити біля школи пам'ятник В. І. Леніну.

Всі гаряче підтримали цю пропозицію. Гуртки ху­дожньої самодіяльності підготували для населення чотири платних концерти. У вихідні дні учні разом з учителями працювали на колгоспних ланах. Всі зароблені гроші передавались на побудову пам’ятника.

У шкільній майстерні інструктори К. О. Бей та І. І. Кривич відшліфували дві мармурові плити із позоло­ченим написом: “Ленін Володимир Ілліч. 1870-1924рр." Київська скульптурна майстерня виготувала погруддя В.І. Леніна.

Для встановлення пам’ятника було виділено поруч із центральним будинком школи чудове місце, де завжди прогулювалися і відпочивали учні. Тут був квітник пахучих

473

троянд, айстр та жоржин. Все це обрамлювали молоді берези і липи.

22 квітня 1936 р. сільвиконком, правління колгоспів оголосили населенню про урочисте відкриття пам’ятника. О десятій годині ранку на площі перед школою зібралися жителі Боромлі та навколишніх сіл. Урочистий мітинг відкрив секретар райкому КП України Ільченко. Під звуки струнного оркестру, який виконував "Пісню про Леніна”, червоне полотнище спущене з пам’ятника. Завідуючий відділом освіти В. І. Вовченко оголосив Постанову Міністерства освіти УРСР “Про присвоєння середній школі с. Боромлі імені В. І. Леніна”.

Від імені учнів виступив комсомолець, вихованець патронату колгоспу імені Орджонікідзе Микола Бутрим:

- Ми, комсомольці-випускники, - сказав він, - даємо клятву високо тримати прапор ленінізму, бути завжди першим в навчанні, вчитись так, як заповідав нам наш дорогий Ілліч!

Перед початком Великої Вітчизняної війни в селі діяли одна середня, дві семирічні і дві початкові школи, в яких 32 вчителі навчали 600 учнів.

Середня школа на той час мала хорошу матеріальну базу. За нею було закріплено шість приміщень: два двоповерхових будинки, решта одноповерхові. Був свій методичний кабінет, який розташовувався в трьох кімнатах, і бібліотека на 10 тис. книг. Діяв піонерський клуб. Струнним оркестром і хором, який відвідувало 80 учнів, керував сам директор школи С. В. Буденний. У 1936р. був придбаний духовий оркестр, який вів Кам’янецький. Кожної суботи по черзі у піонерському клубі один із класів виступав із програмою художньої самодіяльності або виставою, а потім були танці і ігри. Крім того, школа мала піаніно. До речі, в духовому оркестрі грали 18 учнів, а в струнному -16. Піонерський клуб - це приміщення на 200 місць із сценою, де крім

474

художньої самодіяльності, проводилися зайняття із фізичної культури. Керівниками гуртків були вчителі, які працювали безкоштовно.

На високому рівні була поставлена виховна робота. З великою активністю працювали піонерські і ком­сомольські організації. Комсомольці тримали міцний зв’язок із колгоспами, надавали їм велику допомогу в польових роботах. Піонерська організація здійснювала дійове шефство над поголів’ям коней. Із теплотою згадують колишні учні секретаря комсомольської організації Олексія Комишана. Після закінчення деся­тирічки він пішов до армії, потім здобув військову освіту, служив старшим лейтенантом і героїчно загинув при захисті Севастополя.

У школі на високому рівні було обладнано два навчальних кабінети-фізичний і хімічний. Хімічний ка­бінет був найкращим серед сільських шкіл України. Він був обладнаний під керівництвом вчителя хімії Г. П. Біріч за рахунок спеціальних асигнувань Мініс­терства освіти УРСР. Із цією метою була виділена одна тисяча карбованців. На такому ж рівні вчителем фізики Є. М. Маслаковим був обладнаний кабінет фізики. З великою зацікавленістю учні працювали в двох майстернях: одна - по дереву, друга - по металу, кожна з яких була розрахована на 20 місць. У школі працювала кухня. Крім того, школа мала господарський двір, де знаходилися хата, сарай, свинарник, погріб. Тут же жила сім'я, яка доглядала шкільну худобу. Школа мала двох коней, трьох корів, п’ятдесят кролів, дві свиноматки. У ті часи викладався предмет сільське господарство, через що школа мала більше двох гектарів землі, предмет читав і керував господарством агроном із вищою освітою М. В. Шабан. Вирощували огородні культури і просо, з якого драли пшоно. Всі сільськогосподарські роботи виконували учні, технічні працівники і вчителі.

475

Все вирощене використовувалось для обідів учнів і вчителів. Це було великою підтримкою під час голодо­мору в 1933 і в наступні роки. Діти-сироти отримували триразове безкоштовне харчування.

Перед Великою Вітчизняною війною педагогічний колектив нараховував більше 20 чоловік.

На той час у школі працював A. C. Свідерський. Він згадував про свою працю: “У районі я був першим вчителем, що мав вищу освіту, як історик, тому керував вчителями історії району. До 1934 р. в школі читалось суспільствознавство. З 1934-35 навчального року стала викладатися історія, але вчителі району не були підготовлені до такої зміни. У зв'язку з цим я систе­матично проводив семінари.

Районний відділ освіти мене одразу ж призначив у зразкову школу завучем і істориком. Але я. дізнавшись про об’єм роботи завуча в зразковій школі, попрохав, щоб мене залишили на рік-два лише учителем, щоб увійти у курс педагогічних справ. Завідуючий районним відділом освіти погодився. Згодом, у 1938 р. я став завідуючим. У 1941 р. райком партії і завідуючий район­ним відділом, освіти призначили мене директором у с, Білці, де школа була практично розвалена. На затвердженні в обкомі партії сказали: “Ти комуніст, зроби школу передовою". Ще йшли заняття в Боромлі. Після екзаменів і випуску я прийшов у Білчанську школу, але війна не дала працювати.”

Боромлянська школа була зразковою. Що це оз­начало?

Це була експериментально-показова школа, як навчальний зразок для шкіл району, особливо для тих вчителів, які закінчували короткотермінові курси. Таких було більше 50% в районі. У зв'язку з цим у Боромлянській школі проводилося своєрідне підвищення кваліфікації. Був складений спеціальний розклад,

476

згідно якого з кожного предмета вчителі району при­їжджали в школу і відвідували протягом року по 2-3 уроки із свого фаху. Потім уроки обговорювали і давали настанови на певний час. Читалися спеціальні лекції.

Зразкова школа була під контролем обласного відділу народної освіти. Вона комплектувалася кращими вчителями, краще фінансувалася, а вчителі одержували заробітну плату на 25% вищу, ніж педагогічні працівники інших шкіл.

Боромлянська середня школа за відмінні показни­ки у навчанні та виховній роботі протягом восьми пере­двоєнних років займала перше місце серед шкіл Тростянецького району, В 1940 р. школа зайняла перше місце серед шкіл Сумської області, за що Міністерство освіти УРСР нагородило її почесною грамотою.

У 1937 р. школа зробила перший випуск десятого класу. А всього до 1941 р. було зроблено п’ять випусків. Найкращими випускниками були перший і четвертий. Атестат зрілості про середню освіту отримали 147 учнів. Випускники Боромлянської сільської школи вступали до університетів, педагогічних інститутів, різних вищих навчальних закладів.

Ось деякі з них:

Веселовський Василь Прокопович - закінчив броне­танкову академію, полковник;

Ришков Сергій Михайлович - підполковник авіації, закінчив Харківський авіаінститут;

Сукачов Ілля Фетонович - полковник, начальник Московського Суворовського училища;

Василенко Андрій Федотович - підполковник, закін­чив Ленінградську військово-політичну академію;

Гонтаренко Іван Карпович - підполковник, закінчив Ленінградську військово-політичну академію;

Сукачов Микола Іванович - підполковник - прокурор (військовий), закінчив юридичну академію;

477

Заїкін Микола Іванович - закінчив Харківський інженерно-транспортний інститут.

Багато випускників обрали професію педагога. Із них лише в Боромлянській середній школі працювали вчителям:

Дем'яненко Олександра Миколаївна,

Трипільська Анастасія Дмитрівна,

Охріменко Олександра Іванівна,

Кунда Дар’я Іванівна,

Гапон Олексій Антонович,

Яковлева Марія Федорівна,

Петруша Михайло Оврамович.