Шульга семен никифорович

Семен Никифорович Шульга народився 1 вересня 1912 року в с. Жигайлівці Тростянецького району в селянській сім’ї. Закінчивши у 1924 році початкову школу, допомагав батькам у господарстві. 1930 року переїхав до міста Орджонікідзе Донецької області, де працював на одному з заводів. У липні 1941 року був

призваний до Червоної Армії. Воював на Сталінградському, Південно-Західному, 1 -му і 3-му Українських фронтах. У грудні 1943 року був поранений. Наго­роджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки і медалями “За бойові заслуги” та “За оборону Сталінграда”.

Це було наприкінці січня 1945 року. У результаті успішних наступальних дій війська 1-го Українського фронту вийшли до Одера, форсували ріку і оволоділи

386

плацдармом на її протилежному березі. Велику роль у подоланні цього водного рубежу відіграли інженерно-саперні частини, зокрема 56-й інженерно-саперний батальйон. Бійці цього підрозділу за дуже короткий строк спорудили переправний міст. Коли частина радянських військ була вже на протилежному березі Одера, бурхливий потік води і лід, що рухався, зірвали верхні надбудови мосту. Переправа військових частин припинилась. 56-му інженерно-саперному батальйону було наказано негайно відновити міст. Безпосереднє виконання цього бойового завдання доручили відділенню, яким командував сержант Шульга. Відважні сапери, по пояс в крижаній воді, кожної хвилини ризикуючи потрапити під лід, всю ніч без перепочинку працювали на спорудженні переправи. Подолавши всі труднощі, вони блискуче справились із відповідальним завданням: на ранок по відбудованому мосту рушили радянські війська. Дві доби відділення сержанта Шульги забезпечувало безперебійну роботу переправи.

Завдяки мужності, стійкості і витримці саперів війська і бойова техніка своєчасно були переправлені через Одер. Просування наших частин на захід продовжувалося.

За героїзм і відвагу, виявлені під час форсування ріки Одер, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року Семену Никифоровичу Шульзі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У листопаді 1945 року хоробрий воїн Семен Шульга демобілізувався з Радянської Армії. Повернувшись у рідне село, він став працювати в колгоспі. В жовтні 1960 року в результаті нещасного випадку Семен Никифорович Шульга загинув.

387

Яковенко ілля якович

Ілля Якович Яковенко народився в 1900 році в с. Василівці, нині Гребениківка, Тростянецького району в бідній селянській сім’ї. Закінчивши у 1913 році початкову школу, працював у домашньому господарстві. Після перемоги Жовтневої революції очолив у рідному селі комітет незаможних селян, брав участь у розгромі

куркульських банд. 1929 року вступив до лав Комуністичної партії і був обраний головою Гребениківської сільської Ради. З 1932 по 1934 рік працював у системі торгівлі в селі Покровка, а потім, аж до початку Вітчизняної війни, - у Бездрицькому відгодівельному радгоспі Сумського району. У перші дні війни пішов на фронт добровольцем. Був кулеметником. Воював на Південному, Північнокавказькому та інших фронтах. Був двічі контужений.

388

Нагороджений медаллю "За відвагу”.

У листопаді 1943 року 383-я стрілецька дивізія вела запеклі бої за розширення Кримського плац­дарму. Ні вдень, ні вночі не стихав гуркіт канонади. Гітлерівці вперто захищали висоту Царів курган, із якої добре прострілювалась навколишня місцевість. Це значно ускладнювало просування наших підрозділів уперед. І тоді Ілля Яковенко висунувся вночі з куле­метом на фланг свого підрозділу і добре замас­кувався. На світанку фашисти пішли в контратаку. Шквальним вогнем зустрів ворога хоробрий воїн. Німці розгубились і повернули назад, залишивши вбитих і поранених. Наші підрозділи, скориставшись панікою в рядах противника, оволоділи Царевим курганом. Опам’ятавшись, фашисти двічі кидались в контратаки, але безуспішно. Радянські воїни міцно закріпились на висоті. Кулеметник Яковенко в цьому бою знищив десятки гітлерівців.

Відзначився хоробрий воїн і в бою під селом Катерлез (нині Войкове). 591-й стрілецький полк атакував фашистів. Німці відкрили ураганний вогонь. Ряди наших бійців, що залягли на околиці населеного пункту, помітно рідшали. І. Я. Яковенку вдалося непомітно наблизитися до передових німецьких траншей. Із близької відстані він почав обстрілювати фашистські вогневі точки і змусив їх замовкнути. У цей час бійці стрілецької роти, яку підтримував кулеметник, кинулись уперед і прорвали оборону противника. Але після короткого перепочинку фа­шисти переважаючими силами перейшли в контр­атаку і стали тіснити наші підрозділи. Радянські воїни стояли на смерть. Біля кулемета залишився один Яковенко. Ворог вів сильний артилерійський вогонь, але, незважаючи на це, старший сержант продовжував поливати гітлерівців свинцевим дощем.

389

Завдяки надзвичайній мужності і стійкості від­важного воїна нашим підрозділам вдалося утримати захоплені позиції. Та під кінець бою життя хороброго кулеметника обірвала ворожа куля.

За героїзм, виявлений у боях з ворогом під час розширення Кримського плацдарму, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року старшому сержанту, командиру кулеметної обслуги Іллі Яковичу Яковенку було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Мужній воїн похований на горі Митрідат у братській могилі. На її плиті золотими літерами викарбувано ім’я Іллі Яковича Яковенка.

Кораблям, які повертаються до Керчі з далекого плавання, указує шлях маяк, що носить ім'я Героя.

Указом Президії Верховної Ради РРФСР одне із сіл на Керченському півострові на честь героя перей­меновано в село Яковенкове.