Герої радянського союзу

Середина лютого 1934 року. Увага всіх радянських людей прикута до одного місця в далекому Чукотсько­му морі, де після загибелі пароплава “Челюскін” на кризі опинилися 104 чоловіки, серед них двоє малолітніх дітей. За героїчними буднями жителів "табору Шмідта" з тривогою слідкувала вся країна. І з яким полегшенням зітхнули люди, коли дізналися, що всі учасники ви­мушеної зимівлі щасливо переправлені на материк.

Це стало можливим завдяки безприкладному герой­ству і мужності сімох радянських полярних льотчиків, які на недосконалих тодішніх машинах, майже без наві­гаційних приладів, постійно ризикуючи загинути, у льо­дах, вивезли пасажирів і екіпаж “Челюскіна” на велику землю.

Тоді ж в далекий Уелен полетіло спеціальне повід­омлення, підписане керівниками партії і уряду: “Ляпідевському, Леваневському, Молокову, Каманіну, Слєпньову, Водоп'янову, Дороніну. Гордимося вашою перемо­гою над силами стихії. Радіємо, що ви виправдали кра­щі сподівання країни і виявляли себе гідними синами нашої великої Батьківщини.

362

Входимо з клопотами до Центрального Виконавчого Комітету СРСР:

Про установлення вищого ступеня відзнаки, пов’язаного з проявленням геройського подвигу, - звання “Героя Радянського Союзу"...

Про присвоєння льотчикам Ляпідевському, Леваневському, Молокову, Каманіну, Слєпньову, Водоп'янову, Дороніну, які брали безпосередню участь у врятуванні челюскінців, звання Героя Радянського Союзу»”

16 квітня 1934 року центральні газети вмістили постанову ЦВК СРСР про встановлення цього звання і присвоєння його героям-льотчикам.

Вони були першими. Естафету безсмертя підхопили у них нові і нові Герої. Приклади мужності, героїзму, самопожертви в ім’я Батьківщини проявили сотні і тися­чі радянських людей. Особливо масовим був героїзм у роки Великої Вітчизняної війни. Солдати і офіцери, льот­чики, моряки, підпільники і партизани, комсомольці і піонери за безприкладні подвиги були удостоєні висо­кого звання Героя Радянського Союзу.

Тростянчани гордяться тим, що на їх землі народи­лися і виховалися дев’ять Героїв Радянського Союзу. Троє уродженців інших областей пов’язали надовго свою долю з Тростянеччиною. І наш обов’язок знати кожного з них поіменно.

Героями при форсуванні Дніпра і визволенні Києва стали троє земляків із села Олексиного - Олександр Михайлович Куц, Григорій Савелійович Шаповал та Микола Якович Кривоніс.

Із невеликого села Набережного Гребениківської сільради вийшли два Герої - Григорій Іванович Левченко та Степан Полікарпович Овчаров, що теж здійснили подвиг на Дніпрі. Там же відзначився і Петро Сергійович Тимченко з Гребениківки. їх земляк Ілля Якович Яковенко покрив себе невмирущою славою при визволенні Криму. Боромлянин Василь Григорович Скринько, Семен Никифорович Шульга з Жигайлівки та Тимофій Якимович

363

Яковлєв із Ницахи прославили себе подвигами при визволенні від фашизму народів Європи.

Першим у 1944 році увірвався в Умань на своїй машині командир полку самохідної артилерії майор Борисенко Михайло Петрович, пораненим продовжував керувати боєм. За мужність і відвагу йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни до кінця свого життя М.П.Борисенко жив і трудився в нашому місті.

Багато років працював у Тростянці Іван Капітонович Боєв, який став Героєм у 19 років.

На жаль, усі Герої передчасно пішли з життя.

Нижче пропонуємо читачам невеликі розповіді про героїв-земляків.¹