Визволення жигайлівки, дернового, ницахи

У смузі наступу 40-ї армії, якою командував генерал-лейтенант К. С. Москаленко, знаходився Тростянецький район. Перед наступом на територію нашого району з шостого на сьоме серпня 1943 року корпуси 40-і армії одержали завдання: 52-й стрілецький у взаємодії з 2-м танковим, визволивши населені пункти Жигайлівку і Василівку (нині Набережне), розгортають наступ на села Боромлю, Першотравневе і Пархомівку з кінцевою метою - звільнення села Новгородського, де розта­шована залізнична станція Боромля.

Частини 47-го стрілецького корпусу у взаємодії з 10-м танковим корпусом звільняють села Поляне, Печини, Ницаху, Люджу з наступним виходом на місто Тростянець і станцію Смородине.

Після артилерійської підготовки розпочали наступ 161-а стрілецька дивізія 52-го корпусу в напрямку Жигайлівки і 100-а стрілецька 47-го корпусу в напрямку Дернового.

Після 20-кілометрового маршу радянські війська з ходу спробували атакувати позиції противника в районі Жигайлівки. Це село було першим крупним населеним пунктом України на шляху наступу 161-ї дивізії, якою командував П. В. Тертичний.

Однак у районі села виявився сильний вузол оборони противника. П’ять разів воїни 565-і стрілецького полку (командир - майор М. І. Сипович) піднімались в атаку, але кожного разу ворог відкривав згубний вогонь.

326

Тоді командування полку зв’язалось телефоном із командиром дивізії і одержало дозвіл атакувати фа­шистів із флангів.

Маневр удався. Залишивши перед селом один батальйон, полк зосередив основні сили на північній і південній околицях села. Після короткої артилерійської підготовки розпочався кровопролитний бій. Озвірілі гітлерівці продовжували вести опір навіть тоді, коли радянські воїни увірвалися в село. Деякі вулиці по кілька разів переходили з рук у руки. Лише на вечір 8-го серпня, коли танки другого корпусу після звільнення населених пунктів сусіднього Краснопільського району перерізали противнику шляхи відступу і ввійшли до села з заходу, фашисти стали кидати зброю і здаватися в полон.

Гарячі бої розгорілися і за село Дернове. Воно знаходиться на підвищенні і тому використане фашис­тами для створення тут лінії оборони.

Як тільки воїни 100-ї дивізії розпочали наступ, на них обрушився шквал вогню противника.

Перед черговою атакою взвод молодшого лей­тенанта Нікульшина, якому була придана обслуга міно­мета, одержав завдання визначити і знищити вогневі точки противника. Коли розпочалась атака, командир обслуги сержант Будаєв і навідник Леонов засікли місце, звідки ворог вів мінометний обстріл, а також виявили його спостережний пункт. Влучними пострілами спершу було знищено спостерігача, а потім і мінометників противника.

Після цього німці вже не могли вести прицільного вогню з уцілілих мінометів і це набагато полегшило просування вперед радянських піхотинців.

Після першого бойового успіху наші мінометники стали діяти ще активніше. Пересуваючись за стрільцями, вони вишукували цілі і влучно уражали їх, примусили замовкнути ворожий кулемет, а потім ще один міномет.

327

Першими увірвалися до села бійці відділення, яким командував Ф. К. Жерьобкін. Ховаючись за хатами і парканами, воїни наблизились до німецьких окопів і кинулись у рукопашний бій. їх приклад наслідували інші. За короткий час із ворогом було покінчено.

Майже без перепочинку воїни 100-ї дивізії, знищуючи поперед себе ворога, рушили до наступного населеного пункту нашого району -- села Ницахи.

Так розпочалося визволення від фашистів території Тростянеччини.¹⁹³