Храмцов іван васильович

Народився Іван Васильович у 1918 році в с. Красний Яр Ангарського району Іркутської області Крас­ноярського краю. Із перших днів війни на фронті.

... Це було на підступі до Ленінграду. Арти­лерійський дивізіон під командуванням майора Кото­ва виконував важливе завдання. Він захищав від фашистів дорогу, по якій проходило постачання Ленінградського гарнізону боєприпасами і про­довольством. Третій день вели обстріл бойових позицій дивізіону мінометні батареї противника. Майор вишикував своїх розвідників. Поставив перед ними, завдання: розвідати розташування ворожих батарей.

Пізній вечір. Вісім розвідників на чолі з старшим лейтенантом Муленком одягли маскхалати, стали на лижі і обережно рушили засніженими просторами. Проникли через лінію фронту противника і пішли в обхід, і незабаром... Серед снігових горбів почувся глухий звук мінометних пострілів.

На чорно-синьому фоні зимової ночі видно було відблиски спалахів.

Коротка команда старшого лейтенанта, і розвідники залягли в снігу. Тепер треба було рухатися повзком. Першими виявили бажання сержант Олег Соя і рядовий Іван Храмцов. І ось перед ними яр. А в тому яру - гітлерівські батареї.

424

Усі координати розташування німецьких батарей були занесені на карту і передані нашим артилеристам. Залпи гармат зробили свою справу - вогневі точки ворога були знищені.

За цю операцію Іван Храмцов одержав першу нагороду - медаль “За відвагу”.

За період війни одержав вісім нагород, серед них - чотири ордени.

... 1942-й рік. Наші війська ведуть важкі бої з ворогом біля Ржева. Командира відділення розвідників сержанта Івана Храмцова прийнято в ряди Комуністичної партії. Він веде своїх бійців на виконання складного завдання. І хоча звідти повернувся важко пораненим, але завдання було виконано. Це дозволило нашим військам з успіхом розвинути наступальні операції.

Славний бойовий шлях пройшов він - сержант. Квітневого ранку 1945 року штурмував стіни Кенігсберга. На цей нас його груди прикрашали три ордени.

А про четвертий Іван Васильович дізнався на Параді Перемоги в Москві, учасником якого він був. У столиці нашої Батьківщини командуючий армією генерал-полковник Баграмян вручив орден Вітчизняної війни першого ступеня, яким відважний розвідник був нагороджений за подвиг при взятті Кенігсберга.

Воював розвідником 1020-го артилерійського полку 343 стрілецької дивізії 50-і армії 2-го Білоруського фронту. Із боями пройшов Росію, Україну, Білорусію, Польщу, Східну Прусію. Фронтом командував Маршал Радянського Союзу К. К. Рокоссовський.

Росіянин Іван Васильович Храмцов прожив після війни у нашому місті більше сорока років. Тростянчани, товариші по роботі з Півненківського машинобудівного заводу, комбінату хлібопродуктів, де він працював, добре пам’ятають цю добросовісну, чесну, енергійну людину.

425

Він був завжди підтягнутий, худорлявий, середній на зріст. Помер герой у 1986 році.²¹¹

Переможці

День Перемоги назавжди залишиться яскравою і незабутньою сторінкою в героїчному літописі нашого народу. У цей день ще більше гордимося улюбленою Вітчизною, могутньою Радянською Армією, яка винесла на своїх плечах основний тягар минулої війни, відіграла вирішальну роль у досягненні перемоги над чорними силами нацизму і мілітаризму, перемоги прогресу і гу­манізму над реакцією І варварством.

У м. Тростянці діяв підпільний райком комсомолу (секретар Таран). Райком мав актив у кількості 50 чоловік. Підпільники виконували бойові завдання, роз­повсюджували радянські листівки, газети.

За дорученням райкому комсомолу підпільники про­вели ряд диверсійних актів, виконували завдання ко­мандування партизанського загону ім. Котовського, який у лютому 1943 року прийшов у наш район із півночі Сумщини.

Населення Тростянецького району, особливо сіл Оводівки, Братського, Артеморястівки, Чернеччини (Жигайлівки), подавало цьому загону всіляку допомогу.

Загоном ім. Котовського, яким командував Микола Воронцов, на території району знищено 2 військових ешелони ворога, 68 автомашин, 9 танків, 800 німецьких солдат, зірвано 2 залізничних мости.

Активно боролася з ворогом член підпільного рай­кому комсомолу Ірина Ярмош. Виконуючи завдання обкому комсомолу, вона організувала диверсійну гру­пу з 14 чоловік, яка діяла на шляху Суми - Харків і базувалася в Гаївському відділку Півненківського радгоспу.

426

В 1942 році комсомольці цієї групи Ірина Ярмош, Віктор Гендін і Леонід Яковенко під керівництвом стар­шого лейтенанта Хотька зірвали залізничний міст біля станції Скрягівка і вивели залізницю з ладу на 10-12 днів.

За участь-у партизанському русі і підпіллі в роки війни 21 житель нашого району нагороджений урядо­вими нагородами. Серед них - партизани загону ім. Котовського І. Г. Кут, П. Л. Краснобрижий, І. А. Білозуб, М. А. Петров та інші.

За переховування партизанів і зброї були страчені німцями: Д. І. Шаповал, П. І. Іщенко, І. П. Ярошенко, І. М. Гудзенко, С. М. Гудзенко, А. Г. Ворона, Є. І. Жовтоног, О. В. Тарасенко, Є. І. Ворона, І. П. Шевченко та багато інших.

У боях на території району радянські воїни виявили високу стійкість, мужність і справжній героїзм. 9 серпня 1943 року в бою за м. Тростянець відзначився 398-й танковий батальйон (командир капітан І. В. Шухляєв) зі складу 10-го танкового корпусу, який несподіваним уда­ром вибив фашистів із ст. Смородине, захопивши 8 па­ровозів і 4 ешелони. Особливий героїзм виявив ко­мандир танкової роти старший лейтенант С. В. Гришин. Він першим увірвався на станцію, вогнем із кулемета і гармати посіяв серед фашистів паніку і сприяв захоп­ленню станції.²¹²

Сотні радянських воїнів за подвиги, звершені на те­риторії району, нагороджені орденами і медалями, а командир взводу 868-го артилерійського протитанко­вого полку старший лейтенант І. І. Морозов був удосто­єний звання Героя Радянського Союзу.

Після визволення району і до кінця війни у ньому було мобілізовано і призвано в діючу армію більш як 5200 чоловік. Всього за роки війни район дав діючій

427

армії понад 11000 чоловік. У бойових діях військ, парти­занів, у підпіллі брало участь 240 жінок-уродженок району.

У роки війни на території району були розгорнуті і діяли 23 госпіталі для прийому поранених (один госпі­таль діяв у жовтні 1941р. {22 - після визволення райо­ну). Чотири з них діяли в Тростянці, сім - у Боромлі, три - у Мартинівці і по одному в Білці, Гребениківці, Жигайлівці, Міщанці/Криничному, Микитівці, Тучному, Олексиному.

У 1943 - 1944 роках трудящі району внесли 1 млн. 320 тис. крб. на створення танкової колони “Колгоспник Сумщини".

Хоробро бились із ворогом уродженці району на фронтах, у партизанських загонах, боролись у під­піллі.²¹³

За подвиги, звершені на фронтах, у партизанських загонах і підпіллі, 8170 уродженців і жителів району на­городжені орденами і медалями.

Із них стали Героями Радянського Союзу:

Боєв Іван Капітонович

Борисенко Михайло Петрович

Кривоніс Микола Якович

Куц Олександр Михайлович

Левченко Григорій Іванович

Овчаренко Степан Полікарпович

Скринько Василь Григорович

Тимченко Петро Сергійович

Шаповал Григорій Савелійович

Шульга Семен Никифорович

Яковенко Ілля Якович

Яковлєв Тимофій Якимович

428

Два наші земляки були нагороджені орденом Леніна:

Веселовський Василь Прокопович

Шимко Василь Сергійович

Три чоловіки з Тростянецького району є повни­ми кавалерами ордена Слави:

Рудь Олексій Васильович

Удодов Федір Матвійович

Дудко Федір Іванович

Сім тростянчан стали учасниками Параду Перемоги:

Арнаутов Олександр Трохимович

Стояновський Федір Пилипович

Сотніков Іван Федорович

Храмцов Іван Васильович

Лазарєв Юрій Гнатович

Ноздрін Митрофан Мойсейович

Головченко Михайло Тихонович

Більше 100 жителів району були учасниками штурму Берліна.

За період бойових дій та окупації району були за­подіяні величезні збитки. Тільки в Тростянці із 24 про­мислових підприємств було зруйновано 11, серед них деревообробний комбінат, цукровий, спиртовий і шкі­ряний заводи. Зруйновано також 137 житлових будин­ків та 4 школи. У районі розграбовано 52 колгоспи і радгосп, спалено близько 1300 житлових будинків. По­вністю були спалені села Братське, Оводівка, Чернеччина. 60 дворів спалили в с. Олексиному.

Загальна сума збитків склала 529 мільйонів карбо­ванців (у цінах того часу).

За час війни район безповоротно втратив 7891 сво­го жителя. Із війни не повернулось 7126 чол., з них: загинуло в боях - 2678, померло від ран - 582, загинуло у полоні - 97, пропало безвісти - 3769. Партизанів і

429

підпільників загинуло 161 чол. Жертвами війни стали 515 мирних жителів. На примусові роботи до Німеччини вивезено 1876 чол., значна частина яких там загинула.

Під час бойових дій на території району загинуло 2817 радянських воїнів, військовополонених - 97 чол.

Загиблі на території району воїни поховані в 49 братських могилах. Партизанських поховань налічуєть­ся 8 з 53 похованими в них. Значна кількість партиза­нів похована у військових братських могилах.²¹⁴

Трудящі району доклали значних зусиль, щоб гідно увічнити пам’ять загиблих воїнів. На всіх військових похованнях і похованнях партизанів встановлені скуль­птурні пам'ятники і обеліски, на яких викарбувані 1427 імен похованих.

Пам’ять загиблих уродженців і жителів району увіч­нена 26-ма пам’ятниками воїнам-односельчанам.²¹⁵

Результат війни вирішувався не тільки на фронтах. Він кувався в битві за метал, вугілля, нафту, хліб. Фрон­ту потрібні були танки, літаки, гармати, боєприпаси та інше озброєння. "Все для фронту, все дня перемоги!” - такий був закон життя радянських людей. Під цим ло­зунгом трудились і в евакуації, і після звільнення райо­ну тростянчани. Недоїдаючи і недосипаючи, залізнич­ники станції Смородине, робітники Півненківського цу­крозаводу, деревообробного комбінату, ремонтних май­стерень, колгоспники, робітники радгоспу робили все, щоб Вітчизна перемогла.

Десятки тисяч трудящих району кували перемогу біля верстатів, за реверсами паровозів, на полях і фер­мах. Трудівники села внесли у фонд оборони 1 міль­йон 120 тисяч карбованців, лише в 1943-44 роках здали в державні засіки 37710 центнерів хліба, 10 тисяч цент­нерів картоплі.

Понад 100 залізничників локомотивного депо Смо­родине обслуговували Сталінградський фронт. Прямо в степу, на голій землі були прокладені рейки. Вдень і

430

вночі мчали поїзди. Під свист і розриви бомб, під об­стрілом ворожих літаків. Тяжкою, неймовірно тяжкою була дорога до фронту.

Згадує Михайло Шаповалов, який за особисту від­вагу і мужність удостоєний ордена бойового Червоно­го Прапора: "Величезну роль зіграли паровозні колони, ідо формувалися в тяжких умовах голоду, холоду. Але машиністи доставляли спецвантажі на фронт. Самі за­готовляли дрова в лісі, набирали воду з річки, ремонту­вали паровози! На прифронтових магістралях було чи­мало сімейних екіпажів”.

Про їх подвиг у роки війни розповідають численні експонати музею, створеного в депо в 1977 році з на­годи 100-річчя Південної залізниці.

У нашій пам’яті назавжди залишиться самовідда­на праця жінок району. Багато з них нагороджені ме­далями “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945рр.” Серед них - М. М. Гребенюк, С. П. Гусєва, Д. П. Донець, Л. А. Усманова, О. А. Семисалова, П. С. Горошко, Н. М. Колісник, П. М. Павлова, Н. П. Фурдата багато інших.

Значною подією в історії району стало відкриття 11 вересня 1983 року в м. Тростянці на площі імені 40-ї армії пам’ятного знака - танка Т-34 і меморіальної дошки. Автор пам’ятного знака А. І. Дейнека.

Цей день був святом - Днем танкіста. На урочистий мітинг рушили тисячі тростянчан. Ішли представники трудових колективів міста, старшокласники середніх шкіл, учні профтехучилища, жителі нашого районного центру. Ішли цілими сім’ями, щоб віддати належне тим, хто визволяв наш край від темної ночі тимчасової фа­шистської окупації.

Їх зустріла нова асфальтована площа з постамен­том, обмурованим гранітом, і танком під білим покрива­лом, з газонами і ніжно-зеленими туями.

431

Новій площі присвоєно найменування “імені 40-ої армії”.

Колони йшли одна за однією, навколо пам’ятного знака шикуються сотні прапороносців. Багато людей прийшли сюди з гірляндами, вінками, квітами.

Звучать марші, линуть мелодії пісень воєнних років.

Розпочинається мітинг.

«Першими з боями вступили до Тростянця танкісти 398 окремого танкового батальйону 183 танкової бри­гади, А одним із перших - танк командира роти С. В. Гришина, який загинув геройською смертю у вуличних боях за визволення міста. Пам’ятаючи про жорстокі бої у Великій Вітчизняній війні, про те, якою ціною завойо­вана Перемога, тростянчани глибоко шанують пам'ять воїнів, які здійснили великий подвиг. Яскравим свід­ченням цьому є цей монумент - пам’ятний знак, від­криття якого було приурочене 40-річчю визволення міста і святу Дня танкіста». Так говорив, відкриваючи урочистий мітинг, присвячений 40-річчю визволення міста від німецько-фашистських загарбників, відкриттю пам’ятного знака - танка Т-34 на честь воїнів-визволителів 40-ої армії, голова виконкому міськради К. Й. Андрійченко.

Подіям Великої Вітчизняної війни присвячено екс­позиції районного музею, музеїв шкіл, історії с. Боромлі та історії локомотивного депо ст. Смородине (м. Тростянець).

Окрасою міста стало відкриття у 2001 році за ініціа­тивою голови райдержадміністрації М. Я. Березіна Алеї минувшини і сьогодення, де увічнена пам'ять Героїв Радянського Союзу Тростянеччини.

Війна залишила в наших серцях і свідомості не тільки радість Перемоги, а й почуття глибокої скорботи. Вона була завойована дуже дорогою ціною. Наша Перемога оплачена життям мільйонів і мільйонів наших людей,

432

антифашистів інших країн. І біль від цих втрат не проходить із роками. Ось чому в день 9 травня нинішнє покоління, вшановуючи ветеранів Великої Вітчизняної війни, всіх тих, хто кував і забезпечив нашу Перемогу, схиляє голови перед світлою пам'яттю безстрашних синів і дочок, які віддали життя за свободу і незалежність своєї Батьківщини, за щастя і мир на землі.

Символічно, що в м. Тростянці щорічно 8 травня на­передодні Дня Перемоги, молодь започаткувала гарну традицію - здійснювати факельний похід від площі 40-ої армії до меморіалу Недоспівана пісня.