Тимченко петро сергійович

Петро Сергійович Тимченко народився 12 вересня 1902 року в с. Гребениківці Тростянецького району.

381

У 1914 році закінчив чотирикласну школу, потім батра­кував у багатіїв. Після перемоги Великого Жовтня допомагав батькам у власному господарстві, із 1927 року і до початку війни працював у радгоспі. У липні 1943 року був призваний до Червоної Армії. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Був тричі поранений.

Осінь 1943 року. У районі Букринського виступу од­ними з перших вийшли до Дніпра підрозділи 309-і' Пирятинської стрілецької дивізії. Почалася ретельна підготовка до форсування Дніпра.

У ніч проти 22 вересня підручні засоби для пере­прави - човни, бочки, плоти - були готові. Першим на одному з човнів вирушило у небезпечну путь відділення 5-ї стрілецької роти 955-го стрілецького полку, яким командував рядовий Тимченко.

Гітлерівці помітили радянських воїнів і відкрили по них сильний вогонь з артилерії, мінометів і кулеметів. Поруч човна розривались снаряди, свистіли кулі, вода здіймалась хвилею. Бійці налягли на весла. Наші кулеметники з лівого берега повели прицільний вогонь по ворожих точках, прикриваючи сміливців. Нарешті човен торкнувся землі. Воїни кинулися вперед, до траншей гітлерівців. Атака була такою стрімкою, що гітлерівці не витримали натиску наших бійців і залишили свої позиції. У цьому бою Петро Тимченко особисто знищив 12 фашистів.

Вранці над захопленим радянськими воїнами плацдармом з’явилися німецькі літаки. А незабаром в контратаку пішла піхота противника. Ворог намагався скинути наші передові підрозділи в Дніпро. На відділення Тимченка наступало близько роти німців. Здавалося, не вистояти купці наших воїнів. Та мужність і незламна воля радянських бійців перемогли. Вони, відбили кілька ворожих контратак і змусили німецьку

382

піхоту повернути назад. Відділення Петра Тимченка утримувало захоплені позиції до підходу головних сил полку.

За мужність і відвагу, вміле керівництво відділенням в боях із фашистами під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Петру Сергійовичу Тимченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У одному з наступних боїв П. С. Тимченко був пора­нений, тривалий час лікувався в госпіталі. Лише на початку 1944 року він знову повернувся на фронт.

Бойовий шлях хоробрий воїн закінчив у Дрездені. Наприкінці 1945 року П. С. Тимченко демобілізувався, приїхав на Сумщину і став працювати у сільському господарстві. Довгий час він був керуючим відді­леннями в радгоспах Півненківського і Тернівського цукрових комбінатів. За успіхи в роботі тричі нагород­жувався медаллю виставки досягнень народного господарства СРСР.

Проживав останні роки у м. Суми.

Шаповал григорій савелійович

Григорій Савелійович Шаповал народився 23 січня 1913 року в с. Буймері Тростянецького району. Тут навчався в початковій школі, потім допомагав батькам у господарстві. Із створенням у селі колгоспу почав працювати на колективній ниві. У 1935 році був призваний до Червоної Армії. Після повернення з військової служби працював листоношею. У перші дні Великої Вітчизняної війни пішов захищати рідну Батьківщину. Під Києвом потрапив до фашистського полону, але через деякий час втік із табору і оселився у с. Олексиному Тростянецького району. У серпні 1943 року після визволення села від німецько-фашистських

383

загарбників знову на фронті. Пройшовши підготовку на курсах кулеметників, одержав призначення у 828-й стрілецький полк навідником станкового кулемета. Був контужений і двічі тяжко поранений.

У ніч проти 22 вересня 1943 року підрозділи 838-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії почали переправлятись через Дніпро в районі Вишгорода. Тут ріка поділена островом на два рукави. Командування дивізії вирішило спочатку захопити острів, а з нього вже повести наступ на правий берег.

Переправа почалася з настанням темряви. Однією з перших на човні відпливла кулеметна обслуга стар­шого сержанта Григорія Кирина, у складі якої був і рядовий Шаповал. Гітлерівці, помітивши радянських воїнів, відкрили шквальний вогонь. Навколо човна рвались снаряди, свистіли кулі. Із великими труднощами кулеметникам вдалося висадитись на острів. Цілий

384

день ворожий обстріл не давав їм змоги зрушити з місця. Лише надвечір вони просунулись на західну частину острова і окопалися. Дві доби кулеметники вели нерівний бій із фашистами. Становище усклад­нювалось тим, що із полком не було зв'язку. На третій день старший сержант Кирин направив двох бійців - Куца і Волошина на лівий берег. А тим часом Г.Кирин, Г. Шаповал та Кривонос відбивали шалені контратаки гітлерівців.

Через кілька днів із боєприпасами і продуктами на острів повернулися Куц та Волошин. Незважаючи на велику перевагу в силі, гітлерівці так і не змогли подолати опору купки радянських бійців. А коли надійшло підкріплення, кулеметників відкликали для перепочинку на лівий берег Дніпра.

Фашисти, намагаючись будь-що утриматись на правому березі, безперервно бомбили позиції. Під час одного з повітряних нальотів загинув командир кулеметної обслуги Г. Кирин, а кулеметники були поранені. Г. С. Шаповалу довелося лікуватися в госпіталі, розташованому в м. Тростянці. Після оду­жання герой-кулеметник проходив службу в запас­ному полку, потім знову бився з ворогом на фронті, дійшов до Берліна.

У травні 1945 року Г. С. Шаповал, демобілізувавшись із армії, повернувся в село Олексине. Лише у 1947 році він дізнався, що за мужність і відвагу, виявлені під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

До 1959 року Григорій Савелійович працював лісником. Відтоді герой війни на заслуженому від­починку. Помер 27 жовтня 1983 року.

385