Розділ IV розвиток культури створення нової радянської школи

В нашому краї до революції діяли земські і церковнопарафіяльні школи та училища. В с. Тростянці діяла ще й приватна школа. В 1914 р. було 35 шкіл, в яких 58 вчителів навчали 1932 учні. Більшість населення було неписьменним. У. 1918-1920 рр. початкові школи з 1-2-річним терміном навчання були реорганізовані в 4-річні. Семирічні школи з сумісним навчанням хлопчиків і дівчаток були створені згідно постанови народного комісаріату освіти УРСР від 4.07.1920 р. на базі дореволюційних чоловічих та жіночих гімназій, вищих початкових і двокласних сільських училищ.

Середні школи з десятирічним строком навчання були утворені на підставі постанови Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 15 травня 1934 р. “Про структуру почат­кової та середньої школи».

460

5 березня 1919 р. Тростянецький відділ народної освіти направив лист Станівському сільському училищу про відокремлення школи від церкви:

“Згідно декрету, опублікованого у “Вістях Всеук­раїнського робітничо-селянського уряду і Харківської Ради депутатів" про відокремлення школи від церкви, відділ народної освіти пропонує шкільній раді, щоб у стінах радянської української школи не допускалось виконання релігійних обрядів,. викладання закону божого, читання молитов перед уроками та інших віровчень, а також ікони з приміщення повинні бути зняті”.

З 1 липня 1920 р. в Боромлі для шкільних працівників відкриті курси із підготовки до трудової школи. На них слухачі опановують ремесла: корзинне, столярне, слюсарне. Розпочатий ремонт шкіл. В “будинку кінематографу” по суботах і неділях демонструються кінофільми. Місцевими артистами поставлено два спектаклі. 40 дітей відвідують дитячий майданчик. Для них організовані сніданки: один день суп, другий чай і кожного дня видається по півфунта хліба. Для цього виконком виділив 3 п. борошна, 18 ф. пшона, 3 ф. солі, 5 ф. сала.²³⁴

Першого вересня 1920 р. в Тростянці була відкрита сільськогосподарська школа.²³⁵

На осінь 1920 р. всі школи в с. Тростянці були відремонтовані і підготовлені до початку навчального року. В Тростянці і деяких селах заняття розпочалися 15 вересня. У багатьох селах заняття не розпочалися через участь дітей у сільськогосподарських роботах, створені шкільні ради. Працював дитячий садок і притулок в с. Тростянець. Діти дитячого притулку “босі і роздягнені, тому не можуть ходити до школи”. На місці з ними заняття проводили вчительки. Діти отримували зерновий пайок, жири відсутні. Весь час знижується кількість молока. На 53 дитини виділено лише 5 ф. молока.

461

Населення до хат-читалень ставиться насторожено. Здебільшого газети читає молодь.²³⁶

У листопаді 1920,р. в с. Боромлі відкрили народний будинок, де буй створений духовий оркестр. Працював кінотеатр, де перед демонстрацією кінофільмів проводились мітинги по боротьбі із ліквідацією неписемності та робилися доповіді про політичне становище і виконання продовольчої розверстки.

Створена хата-читальня та організація “Червона просвіта."

Дітей у дитячому садку 25. Займаються ліпкою, співами, декламуванням віршів, проводяться бесіди на різні теми. Користуються саморобними іграшками.

Першого вересня 1920 р, відбулась перша конференція працівників освіти і соціалістичної культури Тростянецької та Білківської волостей. В її роботі взяло участь 50 чоловік. Мова йшла про роботу нової трудової школи та культурних закладів. На конференції було створено Спілку працівників освіти і соціалістичної культури.

Поступово розширювалася мережа шкіл і дошкільних закладів, розпочинається боротьба з неписьменністю.

Після 1917 р. розвивалася освіта, збільшувалася кількість грамотних. За даним перепису 1920 р, на 100 чоловік населення грамотність склала:

Волості	Освічені.			Напівосвічені			Загальне число неосвічених чол. та жін.
	Чол.	Жін.	Всього	Чол.	Жін.	Всього
Боромлянська	16,0	4,2	20,2	4,1	1,5	5,6	74,2
Білківська.	49,9	2,4	52,3	4,1	1,0	5,1	42,6
Дернівська	6,6	0,6	7,2	5,4	0,6	6,0	86,8
Жигайлівська	10,1	0,9	11,0	4,9	0,6	5,5	83,5
Тростянецька	16,0	4,7	20,7	2,8	1,0	3,8	75,5

462

Грамотність відносно більшою була у Тростянецькій, Білківській і Боромлянській, а меншою - в Дернівській і Жигайлівській волостях. Особливо слабе розвинута грамотність у Дернівській волості, де переважно проживало російськомовне населення’. За переписом 1920 р. у Тростянецькій волості із 20420 жителів “с известной грамотностью” зареєстровано:²³⁷

На сто душ населення

Вік	Уміють читати і писати			Уміють тільки читати			Негра­ мотні		Підсу­мок Разом
	Чол.	Жін.	Разом	Чол.	Жін.	Разом	Чол.	Жін.
До 8 р.	0,1	0,1	0,1	-	-	—	99,9	99,9	99,9
Від 8-12	4,7	30,0	36,2	4,4	4,0	4,1	55,2	68,3	59,3
13-16	67,3	45,3	56,3	10,0	8,4	9.4	26,3	46,0	36,5
17-21	65,0	34,3	.44,3	12,7	6,3	, 8,5	25.3	65,2	52,0
22-32	42,5	23,0	30,6	9,8	5,0	6,7	50,1	72,4	36,2
33-60	40,4	10,0	24,9	10,0	1,6	5,5	52,1	89,6	70,2
60- і б.	16,1	3,8	10,8	3,5	0,2	1,7	80,3	96,0	87,5

Професійна освіта у 1921 р. набула такого розвитку: В Боромлі: технічна школа (2 групи, 12 викладачів 24 учні), колісно-візні курси при технічній школі (в одній групі 21 учень), курси із корзиноплетіння при технічній школі (в одній групі 28 учнів).

В Тростянці: сільськогосподарська школа (2 групи, 13 викладачів, 64 учні).

Крім того, були проведені курси: із цукрової промис­ловості, сільськогосподарські для червоноармійців, короткотермінові із сільського господарства для селян, із проведення ремонту с/г машин і знарядь.

На 1 березня 1922 р. по волостях сітка навчальних закладів мала такий вигляд:²³⁸

463

Дитячий садок цукрокомбінату. Фото 1924 р.

464

Волості	Закладів	Хлоп­ців	Дівчат	Пед. пер.	Тех. пер.	7-р. шкіл.	По­чатк. шк.	Хлоп­ ці	Дів­чата	Пед. пер.	Тех. пер.
Білківська	1	14	13	1	4	1	2	125	90	11	2
Тростянецька	1	35	19	4	4	1	15	577	285	40	14
Боромлянська	1	20	20	2	5	1	5	422	492	28	10
Жигайлівська	1	21	16	2	5	1	5	211	45	10	6
Дернівська	1,	10	2	1	1	-	7	196	17	18	4
Всього	5	100	70	10	19	4	34	1531	920	107	36

На грудень 1926 р. в Боромлянському районі пра­цювало 12 початкових шкіл (школи 1-го концентру) і 1 се­мирічна школа (школа 2-го концентру), в яких 49 вчителів навчали 1885 учнів. Охоплення освітою дітей становило 76,3%. Працювало 5 пунктів ліквідації неписьменності (лікнепи), в них 5 вчителів навчали 174 дорослих. Писемність серед чоловіків становила 56,5%, жінок — 26,7%. Семирічна школа працювала лише в селі Боромлі.

В той же час в Тростянецькому районі діти нав­чалися у 19 початкових та 3 семирічних школах, із яких 2 було у смт. Тростянець і одна у с. Білці. Школи відвідувало 2790 учнів, яких навчали 80 педагогічних працівників. Охоплення навчанням дітей становило 75,1%; Працювало 9 лікнепів, де 9 вчителів навчали 198 неписьменних.

Крім того, в Тростянці діяла сільськогосподарська школа, в якій 17 педагогічних працівників навчали 119 учнів, індустріальний технікум, де 11 вчителів навчали 75 учнів. На базі цукрового заводу працювали школи ФЗУ та школа підготовки до вузу.

465

ФЗУ (школа фабрично заводського-учнівства) за 5 років свого існування (1930-1935) підготувала для заводу 237 кваліфікованих молодих робітників, з них: у 1931 р. - 18, 1932 р. - 19, 1933 р. - 33, 1934 р. - 81, 1935 р. - 91 чоловік. За фахом ФЗУ підготувало робітників сушильної справи, меблевиків, паркетників, теслів і механіків.²³⁹

Із кожним роком розвивалася мережа шкіл, покращувалося забезпечення їх педагогічними кадрами. До 1933 р. у районі не було жодної російськомовної школи. П’ятдесят відсотків учнів забезпечувалося гарячими сніданками. У цьому ж році забезпеченість підручниками була поганою із 56 назв було отримано лише 13. У ті роки для покращення оснащення шкіл проводилася мобілізація коштів батьків. В 1933 р. із 46 тис. крб., які планувалося зібрати, було отримано 6.²⁴⁰

У березні 1935р. перша районна конференція батьків звернулася з відозвою до всіх батьків та матерів учнів шкіл:

“Партія і радянська влада приділяють виняткову увагу вихованню молодого покоління.

Це ставить і перед нами, батьками великі завдану. Ми повинні незрівнянно більше, ніж це було досі, надавати уваги вихованню своїх дітей, повинні бути помічниками в цьому школі, вчителеві.

Але серед нас є ще багато таких батьків, що стоять осторонь цієї справи.

Ось тому ми, делегати першої районної конференції батьків, звертаємося до кожного батька, до кожної матері із закликом надавати дітям, умовам їх життя, їх здоров’ю, їх вихованню якнайбільше уваги.

Ми беремо на себе ряд зобов’язань щодо цього, неухильно виконуватимемо їх самі і закликаємо до цього всіх батьків.

Ми влаштуємо в своїх хатах затишні куточки, де б діти могли б працювати, гратися,

466

Подбаємо за окреме ліжко і постіль для дитини, окремий посуд, рушник. Кожна дитина повинна мати зубну щітку, мило. В хаті повинна бути вішалка, де б дитина могла вішати свій одяг. Подбаємо і про такі, на перший погляд, дрібниці, як носова хусточка тощо.

Привчимо своїх дітей до охайності і акуратності, щоб дитина не сідала до столу не помивши рук, не лягала спати не помивши ніг, що п’ятиденки купатимемо їх і мінятимемо білизну. Стежитимемо і привчатимемо їх до того, щоб одяг, взуття, книжки, зошити були чисті.

Заведемо такий порядок, щоб дитина вчасно, не пізніше 9-і години вечора, лягала спати, перед спанням провітрюватимемо кімнату.

Будемо щодня перевіряти, чи учень виконав свої домашні завдання. Триматимемо найтісніший зв’язок з учителем.

Радитимемося з ним, як нам виховати своїх дітей і допомагатимемо йому в цьому.

Зобов’язуємося до закінчення навчального року не відривати своїх дітей від школи, стежити, щоб у дитини не було ні запізнень, ні прогулів.

Допоможемо провести ремонт шкіл і створити відповідні санітарні і культурні умови роботи в них.

Допоможемо школам добре обробити свої городи і поле, щоб створити належну базу для сніданків.

Дбаючи про дітей, оточимо також увагою і вчителя, створимо якнайкращі умови для його життя і роботи.

Ми обіцяємо виконати все, що ми беремо на себе. Виховуватимемо наших дітей разом із школою, будемо помічниками вчителеві у його великій і відповідальній роботі із виховання з нашої дітвори міцних, свідомих, озброєних знаннями майбутніх продовжувачів справи, що її почали ми для побудови нового, радісного життя для всіх трудящих”.²⁴¹

У 1935 р. планувалося охопити яслами та дитмай­данчиками всіх дітей ясельного і шкільного віку.

467

В районі було організовано 50 пришкільних май­данчиків, якими охоплено 1800 учнів, діяли два піо­нерських табори по 200 дітей. Було налагоджене гаряче харчування.

Екзамени в 1936 р. здавали учні 4-10 класів, зокрема в 7 класі з 12, а в 10 - з 16 предметів. Про це повідомляла районна газета.

“Святковий вигляд учнів і педагогів із Артеморястівки нагадує про надзвичайну подію в школі - перший день іспитів. Сьогодні майже по всіх класах письмові роботи. Семикласники пишуть диктант із рідної мови. В класі спершу дехто хвилювався, а потім робота йшла нормально, спокійно. Нарешті перший іспитовий урок закінчено. Учні цікавляться наслідками, і вчителі примушені дати відповіді на їх запитання. А наслідки були непогані. У Василенкової та Данільченко Галі - жодної помилки. Комишанська Марфа трохи схибувала, не поставила однієї коми. Але це її не злякало. Всі вони зобов’язалися іспити здати тільки на “відмінно".

Наслідки першого дня іспитів в Кіровській неповній середній школі показали погану підготовленість. Внас­лідок по 5 класах з 68 учнів не здали іспитів з рідної мови і математики 19 чол.. По 5-7 класах здали на "погано’123 учні, що складає 23,3%. Ці дефекти великої неуспішності учнів заслуговують на найсуворіше засудження.

Перший день іспитів у Боромлянській середній школі пройшов добре. По 5-6-7 класах із загального числа 158 учнів на відмінно здали 18, на добре - 51 і погано -12. На відмінно здали такі учні: Мельник, Мовчан М., Різник М., Сумцова М., Бублик, Бутрим Я., Зеленська Г., Кунда В. В 8 і 9 класах з 68 учнів на відмінно здали 11, на добре - 33 і лише 2 учні 8 класу здали погано. Відмінники 8-9 класів переважно комсомольці.’’²⁴²

468

У 1936 р. проводилась атестація вчителів. Про це так писала газета “Соціалістична праця” 12 жовт­ня 1936 р.:

“Вчителям Тростянецької неповної середньої школи №3 припала честь першими проходити державну атестацію.

До цієї справи школа добре підготувалася. На кожного вчителя впорядковані справи.

Перша атестацію проходить викладач географії та біології тов. Писарева. На мить в уяві з’явилися 15 р. її педагогічної роботи. Тяжкі перші роки... Руїни, голод, нестача підручників, палива і багато іншого.

Та це лише перші роки, а потім все налагодилося і в школі працювати було гарно. За цей час Т. Писарєва успішно закінчує 2-х річний заочний інститут і вже впевнено працює на педроботі. За доброї підготовки має гарні наслідки - старанно і послідовно готується до уроків, більшість наочних приладів на роботі - це робота її рук. Працює класним керівником, гарний організатор. Весь час працює над підвищенням своїх знань.

Писарева перша в районі отримує кваліфікацію вчителя неповної середньої школи та почесне звання радянського вчителя.

Далі атестацію проходять інші вчителі. З них 4, які мають середню освіту і викладають у молодших класах, проходитимуть атестацію в другу чергу. Решту вчителів, що працюють у старших класах, комісія зобов’язала до 1938 року закінчити заочний 2-х річний інститут. Такі висновки комісії.”

На 1.09.1937р. район мав 42 школи, з яких серед­ніх - 5, семирічних - 17, початкових - 19. У 262 класах навчалося 8471 учень при середній наповнюваності класу 32 учні. Дітей навчало 318 вчителів. Середні школи були в Боромлі, Білці, Жигайлівці та дві у Тростянці.

469

Завершено будівництво семирічних шкіл Буймерської та Тростянецької ім. А. І. Мікояна. Тростянецька ЗОШ №2 була відкрита 7 листопада 1936 року. Збудована вона на прохання робітників Півненківського цукрового заводу, які звернулися особисто до наркому харчової про­мисловості СРСР А. Мікояна, коли той у 1935 році приїздив у Тростянець на цукровий завод. Він сприяв будівництву школи, надав дієву допомогу, тому школа носить його ім’я.

На місці будівництва були городи працівників Півненківського цукрозаводу. Разом із початком спорудження школи, що йшло швидкими темпами, робітники заклали фруктовий сад, який потім до­саджували учні й учителі. У перший рік роботи школа була початковою (1 -2 класи), вважалася філіалом школи ім. Т. Шевченка. Завідуюча початковими класами Є. А. Філіпова закінчувала її добудову. Потім школа була семирічною, а повною середньою стала у 1941 році, першим директором якої був П. Т. Коломієць. Його донька Ганна Павлівна згадувала: "В серпні 1937 р. бать­ко очолив тільки-но збудовану школу. Голі стіни, в класах тільки парти та дошки. За роботу взялися всі учні і вчителі, активно допомагали шефи з цукрового заводу.

І вже через рік приміщення важко було впізнати. На присадибній ділянці юні натуралісти вирощували немало культур, наприклад, бавовну. У1940 році колектив школи добився стовідсоткової успішності.”

З 1938 у приміщенні школи працювала також вечірня школа-десятирічка для дорослих.

У 1938-1941 роках активно функціонували гуртки юннатів та туристів. Гурток юннатів під керівництвом А.Л. Писарєвої був відзначений за роботу з озеленення першою премією (250 карбованців та бібліотека) в області, гуртківці 3. Лучко, М. Шаповалова, О. Коломієць, стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської

470

Приміщення школи ім. А. Мікояна.

Центральна частина збудована в другій половині 30-х років XX ст.

471

виставки у Москві. Краєзнавчу роботу проводив туристичний гурток, члени якого Я. Слєпцов, І. Косяченко, були премійовані путівкою Київ - Канів, П. Онищен­ко - Москва-Ленінград, а всі інші - семиденною до Сум.

Був власний духовий оркестр із числа учнів - старшокласників і хор, Їх запрошували виступати на свята у клуб цукрозаводу.

До війни працювали учителі А. І. Пушкар, (математика), К. Т. Чубаренко (історія), Г. Л. Донець (українська мова та література), Є. І. Пушинська (німецька мова) та інші.

Успішність за перше півріччя 1937/38 н. р. у районі становила 91%, на відмінно навчалося 10, добре - 29, посередньо - 52 і погано - 9%. У той час за успішністю визначалися кращі школи: Червоноармійська початкова школа (с. Боромля) - 95, Микитівська початкова школа - 97, Кіровська семирічна школа - 96%.²⁴³