Заслужений лікар української pcp марков андрій степанович

А. С. Марков народився 22 жовтня 1891 року в сім’ї службовця у Прибалтиці. У 1916 році закінчив із від­знакою медичний факультет Київського університету. Молодого лікаря мобілізовують на фронт першої світової війни. По її закінченні працював дільничним лікарем у селі Євтушкове Вінницької області, з 1928 по 1929 рік - дільничним лікарем Степанівської дільничної лікарні Сумської області.

З 1929 по 1941 роки А. С. Марков працював головним лікарем Тростянецького району і районним хірургом. У роки Великої Вітчизняної війни як військовий хірург рятував життя воїнів Радянської Армії. З першого й до

539

останнього дня війни був начальником створеного у Сумах військового госпіталю, пройшов з ним тисячі кілометрів нелегких шляхів.

У післявоєнні роки Андрій Степанович знову очолив Тростянецьку районну лікарню і одночасно працював районним хірургом. В 1967 році громадськість Тростянеччини провела його на заслужений відпочинок у 76 років.

Лікар А. С. Марков відзначався виключною праце­любністю, високою культурою і ерудицією. Він був надзвичайно скромний і дуже вимогливий до себе, людиною слова і діла, яка уміло поєднувала прин­циповість, високу вимогливість до підлеглих з душевною теплотою і сердечністю.

За час роботи в Тростянецькій районній лікарні А. С. Марков своїм особистим прикладом виховав чис­ленний загін відданих охороні здоров’я людей. Відданим служінням справі охорони здоров’я заслужив глибоку

540

вдячність населення. Брав активну участь у гро­мадському житті району. Протягом багатьох років оби­рався депутатом районної Ради.

За заслуги у галузі охорони здоров’я Андрій Сте­панович Марков удостоєний звання Заслуженого лікаря Української PCP, нагороджений орденом Леніна та багатьма іншими урядовими нагородами.

За 52 роки хірургічної практики врятовано життя тисячам людей, успішно зроблено 8 тис. операцій.

Андрій Степанович все життя був вірним клятві Гіппократа: “Клянусь не коїти нічого дурного і непра­ведного. Клянусь, що буде непорочним моє життя і моя майстерність. Чиї б я двері не відчинив, я ввійду в них, щоб допомогти людям”.

А. С. Марков помер 13 листопада 1978 року на 88 році життя. Похований у м. Сумах.

Академік погребняк петро степанович

Народився Петро Степанович 10 липня 1900 р. в селі Волохів Яр Зміївського району на Харківщині в родині фельдшера. Дитинство і юність минули в Тростянці, який він називав “малою Батьківщиною”. Тут він навчався читати і писати, тут розпочиналася його наукова діяльність. Мальовнича природа Тростянеччини мала неабиякий вплив на формування природничого світогляду. В Охтирській гімназії, яку закінчив 1918 p., одержав глибокі знання в галузі як природничих наук, так і класичних та іноземних мов (грецька, латинська, французька, німецька}. Деякий час працював лісівником-інструктором у Зінькові на Полтавщині. В 1921 р. поступив на лісове відділення Харківського інституту сільського господарства й лісництва, яке закінчив у 1924 р. Ще будучи студентом, у Красно-Тростянецькому

541

дослідному лісництві залучається до наукових досліджень, визначає формулу відсотків гілля для окремих дерев та насаджень, яку використав професор М. М. Орлов у підручнику "Лесная таксация”.

Протягом 1924-1925 рр., вже як науковий спів­робітник станції, П. С. Погребняк досліджує лісові ґрунти на дачі "Червоне" та морфологічні раси дуба звичайного,

що відзначається великою поліморфністю листової пластики плодів, і встановлює ряд цікавих закономір­ностей ґрунтотворного процесу. Результати досліджень автор публікує в статті “Природні умови та типи насаджень дачі “Червоне», в якій застосовує принципи типологічної класифікації Є. В. Алексєєва.

Протягом півстоліття П. С. Погребняк у своїх працях творчо розвивав ідеї видатного російського ґрунтознавця і географа В. В. Докучаєва про зональність геогра­фічних явищ у природі та системний підхід до вивчення ґрунтотворного процесу, концепцію класика лісівничої

542

науки Г. Ф. Морозова в галузі географії лісів, лісової екології й типології, наукові положення свого вчителя Г. М. Висоцького відносно гідрологічної, ґрунтотворної та інших екологічних функцій лісових фітогенозів, ідеї В. І. Вернадського, що стосуються техногенного впливу на атмосферу і передусім на лісові формації, яким належить особлива екосферна функція у навколишньому середовищі.

Як і його вчителю Г. М. Висоцькому, П. С. Погребняку притаманне було філософське і екологічне системне мислення у цих дослідженнях. Вчений захоплювався античною філософією, класичними та іноземними мовами, зокрема французькою, німецькою, англійською, що дозволило йому в оригіналі читати праці зарубіжних авторів.

Серед українських природодослідників XX століття цілком заслужено одне з провідних місць належить академіку АН України, доктору біологічних наук, про­фесору Петру Степановичу Погребняку - осново­положнику багатьох нових наукових напрямів у галузі природознавства, натуралісту-енциклопедисту, праці якого ще за Його життя стали класичними. Чим історично далі відходить від нас могутня постать цього вченого із світом ім’ям, тим вагомішими стають його наукові ідеї, бо дозволяють глибше пізнати компоненти природи, які він вивчав, зрозуміти складні взаємозв'язки між ними, що зумовлюють стабільність біосфери як планетарної екосистеми, розробляти конструктивні заходи, спрямовані на забезпечення її нормального функціо­нування в умовах техногенезу.

Фундаментальні праці П. С. Погребняка в галузі лісництва і лісового ґрунтознавства, лісової екології і типології, фізіології і взаємодії деревних порід, палео­географії, фізичної географії та геохімії ландшафтів є вагомим внеском в систему наук про Землю, вони відомі

543

далеко за межами України і одержали широке визнання. Він е основоположником порівняльної екології рослин.

Академік П. С. Погребняк - автор понад 300 друко­ваних праць, серед яких фундаментальна монографія "Основы лесной типологии” (1955), посібник для студентів лісогосподарських факультетів “Общее лесоводство" (1963). Він був чудовим промовцем, завзятим полемістом і прекрасним педагогом. Його наукові праці написані багатою, колоритною українською мовою. Деякі книги видані в Польщі, США та інших країнах.²⁷⁴

Про життя, наукову, організаційну і громадську діяльність вченого написано понад 30 наукових статей, нарисів та книга. Помер академік П. С. Погребняк 25 липня 1976 р.