Звільнення від окупантів перше звільнення району від німецько-фашистських загарбників

Після розгрому німецько-фашистських військ під Сталінградом почався стрімкий наступ радянських військ на південній ділянці радянсько-німецького фронту.

20 лютого 1943 року 100-а, 183-а та 340-а стрілець­кі дивізії 40-ої армії Воронезького фронту, переслідую­чи розбитого під Харковом противника, визволили села Першотравневе, Поляне, Боромлю, 21 лютого 340-а стрі­лецька дивізія і 21-а гвардійська танкова бригада - м. Тростянець. 22 лютого визволення району було за­вершено.

У наказі політвідділу 340-ої стрілецької дивізії від­значалося:

"Части 340-й стрелковой дивизии, выполняя при­каз командования, совершают марш с боями. За вре­мя с 20 по 22 февраля после боев 1142-й и 1144-й стрелковые полки заняли населенные пункты (Вели­кая) Писаревка, Вольное, Машанка, г. Тростянец и про­должают продвигаться вперед в указанной полосе на­ступления.

Личный состав дивизии в боевых операциях прояв­ляет стойкость, мужество и храбрость. Не жалея своих сил и самой жизни, выполняют они боевой приказ, ис­требляя немецко-фашистских захватчиков, освобождая населенные пункты от фашистских извергов.

Проявившие себя в боях с немецко-фашистскими оккупантами бойцы, командиры и политработники на­граждаются командирами полков и командиром диви­зии правительственными наградами”¹⁵²

Німці фактично ніякого опору не чинили. Керівниц­тво районної управи розбіглося. Тим більше, що цього

313

ж дня два залізничні ешелони із обслугою станції виї­хали із міста. 21 лютого до міста по вулиці Славгородській швидко в’їхали чотири радянських танки, на яких був десант. Вони прослідували до центру міста. Так першими ввійшли танкісти 5-го гвардійського танко­вого корпусу, яким командував генерал-майор А. Г. Кравченко та бійці 34-ої стрілецької дивізії, коман­диром якої був генерал-майор С. С. Мартиросян. Далі танки з десантом пішли на с. Мащанку.

Перше звільнення нашого району закінчилося по­разкою і було не тривалим. Звичайно, люди вірили, що фашистів вигнали назавжди, радості не було меж.

Комсомолка, вчителька села Люджі Поліна Черка­щина у лютому 1943 року, коли наші воїни ввійшли в село, разом з іншими жителями вітала їх розгорнутим червоним прапором. Наші частини відступили, повер­нулися в село німці, які вчинили розправу з населен­ням, в числі інших була відправлена до Німеччини і Поліна Черкащина, а її 9-ти місячна дитина залиши­лась у селі.

Слід зазначити, що лютневий наступ 1943 року був стрімким і недостатньо підготовленим, Наступаючі ча­стини виявилися відірваними від своїх тилових баз. Цим скористався противник і перейшов у наступ. Наприкін­ці лютого авіація німців нанесла по м. Тростянцю знач­ний бомбовий удар. Було знищено повністю 78 житло­вих будинків, а 150 частково зруйновано. Вся промис­ловість була знищена. Тисячі молодих людей, боячись фашистського режиму, рушили на схід разом із відсту­паючими військами.

У зв’язку з контрнаступом противника радянські вій­ська 10 березня змушені були відійти на лінію с. Гребениківка - с. Боромля - м. Тростянець, а 12 березня залишили територію району.

314