Рух опору організація партизанського руху

Значний вклад у справу нашої перемоги в роки Вели­кої Вітчизняної війни внесли воїни, партизани, підпіль­ники, мільйони народних месників, що вели боротьбу проти окупантів.

Організатором і керівником народного руху в тилу ворога була Комуністична партія.

В районі був створений підпільний райком КП(б)У. Рішенням обкому партії члени райкому мали залишатися на окупованій території для ведення підпільної роботи і керівництва районним партизанським загоном, а саме:, перший секретар райкому П. І. Стегній, другий секретар Й. Т. Нужненко, третій секретар В. Г. Задесенець, районний прокурор В. П. Троцько та редактор газети Лук’яненко. Останні, два члени бюро райкому не дали згоди зали­шитися на окупованій території,а всі секретарі райкому із наближенням фронту евакуювалися в тил.

Із числа комуністів на окупованій території було залишено 36 чоловік, з яких 16 повинні були ввійти до

282

складу партизанського загону, а решта вести підпільну, роботу.

Партизанський загін намічалося створити один у складі 4 груп, які повинні були діяти в районах населе­них пунктів Тростянця, Білки, Боромлі та Жигайлівки,

До Тростянецької групи ввійшли 18 бійців. Коман­диром був призначений голова міськради О. Д. Боговіс, який в 1941 р. був засуджений трійкою НКВД до розстрілу. Його заступник Губін евакуювався в тил.

Білківська група на чолі із С. С. Салахудіновим і його заступником К. А. Король та 8 бійців була заарештована фашистами.

Командиром партизанської групи с. Боромля був призначений голова Червоноармійської сільської ради Г. І. Задесенець, а його заступником — голова колгоспу “День врожаю” Д. Г. Минаєнко. Крім того, до групи вхо­дило 7 бійців.

Жигайлівську групу очолив голова сільської ради П. М. Забара. До групи входили 3 бійці.

Командир районного партизанського загону Матюшенко провів нараду із партизанськими групами напередодні приходу німців. Був призначений день збору партизанів в умовному місці в лісі біля Тростянця (день, коли прибудуть німці). Матюшенко, нікого не попе­редивши, після наради передав керівництво загоном безпартійному Криводубу і евакуювався. Його заступ­ника, першого секретаря райкому партії, також не було - він залишив район без дозволу із членами бюро ще раніше. Після окупації! території району, бійці парти­занського загону, як і було вирішено на нараді, зібра­лися в лісі. Пробули там три дні і розійшлися по домівках, не діждавшись керівників загону. До того ж члени загону за доносом в кількості 33 чоловік були заарештовані німцями. Лише двом бійцям удалося

283

уникнути страти, Частина партизанів була розстріляна, а більшість повішена в Тростянці та Охтирці.¹⁷³

Таким чином, районний партизанський загін не відбувся, так як був залишений напризволяще його ке­рівниками. Не знайшлося досвідченої порядної людини, яка б змогла його очолити. Для цього ж були всі умови: ліси, наявність боєприпасів і продуктів.

П. І. Стегній, Й. Т. Нужненко, В. Г. Задесенець, В. П. Троцько, Лук’яненко були притягнуті до відповідальності війсь­ковим трибуналом Сталінградського воєнного округу за боягузтво, дезертирство та залишення партизанського загону без керівництва і за вироком відправлені на фронт. За даними на квітень 1945 р, В. П. Троцько і П. І. Стегній повернулися із війни інвалідами, інші пере­бували в армії. П. І. Стегній працював головою одного із колгоспів на Лебединщині, а В. П. Троцько очолив Тростянецький маслозавод.¹⁷⁴

Задалеко неповними даними, учасниками антифа­шистського підпілля, партизанського руху було 179 чоло­вік, із яких 76 були страчені фашистами.¹⁷⁵

Із осені 1941 року в Тростянці діяв підпільний райком комсомолу (секретар А. Г. Таран, члени О. С. Лук’янов, В. Д. Радченко, Г. В. Соболь, І. Х. Біловол, І. К. Ярмош).¹⁷⁶

Райком комсомолу вів роботу по об’єднанню молоді на боротьбу з гітлерівськими загарбниками, його чисель­ність становила близько 50 чоловік активу.

Підпільники району вели диверсійну роботу, підри­вали залізничні колії, ешелони з вантажем, знищували німецьких солдат і офіцерів, поліцаїв, зривали німецькі розпорядження, переховували радянських воїнів, що виходили з оточення, допомагали партизанам, забез­печували їх продуктами харчування, одягом, підтри­мували зв’язки з парашутистами, розповсюджували серед населення зведення радіоінформбюро, листівки, брошури, газету “Радянська Україна”.

284