Окупаційний режим

Сумщина входила до прифронтової зони. Суми, Охтирка, Лебедин, Тростянець,, Велика Писарівка з районами підпорядковувалися польовій комендатурі №198.

Тростянецька районна управа створена німецько-фашистським командуванням 16 жовтня 1941 року, тобто відразу після окупації району. Вона відала всіма адміністративними і сільськогосподарськими справами. На чолі був бургомістр, який призначався німецькою комендатурою із антирадянських елементів. Німецьке командування вважало, що захопило ці території назавжди.

230

Районна управа мала таку структуру:

1. Промисловий відділ.

2. Торговий відділ.

3. Відділ забезпечення здоров’я.

4. Відділ освіти.

5. Відділ благоустрою району.

6. Житлово-орендний відділ.

7. Ремонтно-будівельний відділ

8. Кіно.

9. Електростанція.

10. Пошта і телеграф.

11. Радіовузол.

12. Транспортний відділ.

13. Фінансовий відділ.

14. Друкарня.

До завдань районної управи входили такі функції: брати на облік комуністів, євреїв, осіб, політично не бла­гонадійних у ставленні до німецько-фашистської вла­ди. Крім того, управа поширювала розпорядження і накази німецького командування, керувала боротьбою з партизанами і парашутистами, відбирала і направля­ла людей на роботу до Німеччини.

Управа застосовувала міри покарання до грома­дян, які відмовлялися від поїздки до Німеччини: конфісковувала майно, брала під варту, накладала штрафи. Населення обкладалося сільськогосподарським пода­тком для поставки продукції армії.¹⁴⁹

Подібні функції мала і Тростянецька міська управа. В окупованих селах розпорядженням німецько-фа­шистського військового командування замість сільсь­ких рад були створені сільські управи, що охоплювали великий населений пункт або декілька невеликих хуто­рів. На чолі сільської управи був староста, який при­значався *звільнявся бургомістром району.

Староста сільської управи був відповідальною осо­бою

231

за втілення в життя наказів німецького команду­вання на території сільської управи.

В обов’язки сільських управ входило складання спи­сків населення, взяття на облік військовополонених, ко­муністів, євреїв, осіб, політично неблагонадійних до ні­мецької влади і передача цих списків у німецьку ко­мендатуру. Крім того, вони повинні були організовува­ти охорону території і добровільні пожежні дружини.

При сільських управах була організована сільська поліція. Для охорони мостів і шляхів утворювалася охо­рона із місцевих жителів. Сюди приймалися люди, що лояльно ставилися до німецько-фашистських окупантів.

Сільські управи вели боротьбу з партизанами, па­рашутистами, слідкували за охороною телеграфних і телефонних проводів, організовували охорону мостів та доріг. В їх обов’язки входило наклеювання листівок та наказів військового командування.

Громадяни віком від 14 до 65 років обов’язково від­бували трудову повинність. Одним із найважливіших обов'язків було відбирання і відправлення людей на примусові роботи до Німеччини. З населення збирали­ся податки: подушний, податковий та податок на собак.

В обов’язок входило збір військового майна та теп­лих речей: кожухів і валянок для німецької армії. В обо­в’язкові роботи включалися посівна і збирання врожаю та відправка його на приймальні пункти.

Проводилося регулювання правовідносин між гро­мадянами. Для вирішення всіх громадянських прав між громадянами при сільських управах під керівництвом старости організовувалися камери примирення. Сіль­ські управи займалися реєстрацією померлих, новона­роджених та вступаючих у шлюб, а також видавали тимчасові посвідчення.¹⁶⁰

У Тростянецькій управі, згідно відомості № 7 у бе­резні 1943 року працювало 33 чоловіки, які в цілому

232

отримали заробітну плату в сумі 5873 крб. У міській управі в цей же час працювало 99 громадян. У Тростянецькій лікарні та поліклініці було 55 чоловік медичного персоналу, причому головний лікар отримував заробітну плату в сумі 1200 крб., хірург - 900, лікар - 450, фельдшер 225, медсестри - 200 крб. У Боромлянській лікарні працювало 45 чоловік ме­дичного персоналу.¹⁵¹

У вересні 1942 року в Тростянецькій районній поліції працювало 57 чоловік. Заробітна плата начальника поліції становила 1000, помічника - 800, старшого поліцая - 400, поліцая - 350 крб.¹⁵²

Кількість сільської поліції становила: Боромля - 32, Кам'янка - 6, Білка - 6, Люджа - 6. Олексино - 2, Печини - 8, Семереньки - 4, Артеморястівка - 2, Мащанка – 4 чоловіки.

Сільські управи налічували: Кам’янка - 3, Олексино - З, Білка - 5, Боромля – 9, Люджа - 3, Печини - З, Семереньки - 3, Артеморястівка - 3, Мащанка - 3 чоловіки.¹⁵³

Окупаційна влада зберегла всі колгоспи і радгоспи, я їх майно проголосила власністю Німеччини. Сіль­ськогосподарські роботи в основному проводилися в ручну, так як техніка була евакуйована або виведена з паду.

Згідно Німецького закону від 26 лютого 1942 року проводилася земельна реформа, суть якої полягала в ліквідації колгоспного ладу і переходу до приватного індивідуального господарства. Справжнє завдання і полягало в максимальній експлуатації праці селян при відсутності техніки.

Реформа передбачала три етапи:

1. Ліквідація колгоспного ладу і перетворення колгоспів у громадські господарства під контролем властей.

233

2. Поступовий перехід до одноосібного госпо­дарства.

3. Об'єднання селянських господарств у хлібо­робські спілки.

Облік роботи в колгоспах здійснювався в трудоднях, як і за радянських часів. Доросла людина мала виробити не менше 100, а старі і підлітки - 50 трудоднів. Колгоспні поля засівалися спільно, а потім для більш дієвого контролю земля для обробітку ділилася між дворами.

У кожному населеному пункті працювали початкові школи. Всього їх нараховувалось 39. У деяких населених пунктах їх працювало по декілька: Жигайлівка - 2, Боромля - 5, Тростянець - 4. Дітей навчало 185 вчителів, які отримували вчасно зарплату. Політика окупантів була направлена на те, щоб люди мали елементарні знання. Цим і пояснюється наявність такої кількості початкових шкіл. Разом із тим потрібні були і висо­кокваліфіковані робітники. Тому в районі відкрили і чотири спеціальні профільні школи: Боромлянську сіль­ськогосподарську та три у м. Тростянці: лісну, залізничну і ремісничу.¹⁵⁴

Складним було питання про підручники. Спочатку окупаційна влада дозволила користуватися ра­дянськими підручниками, в тексті яких викреслювалися такі слова, як “комуніст”, “піонер”, "колгосп", “стахановець” і т.д. Але це було абсурдом. Згодом підручники знищили і користувалися тільки конспектами. Робилися спроби підготувати нове покоління підручників. Так, у Харкові колектив авторів під керівництвом професора Парадиського підготував "Буквар”, “Малюнки до букваря", “Рідне слово - читанка”, “Збірник вправ з орфографії для 2-4 класів”. Їх придбав і Тростянецький відділ освіти. Спочатку навчання в початковій ланці було платним, а з квітня 1942 року його відмінили.

234

До батьків, діти яких не ходили до школи, засто­совувався штраф від 150 до 300 крб. на кожну дитину. До професійних шкіл приймалися діти 11-14 років з. оплатою за навчання 200 крб. щорічно.

січня 1942 року Є. Кох видав директиву про заборону користуватися радянськими планами і підручниками. Програма 4-річного навчання включила такі предмети: рідна мова і читання, німецьку мову з 2-го класу, арифметику, малювання, співи та фізкультуру. Головне завдання навчання полягало у вихованні покірності німцям. Діти повинні були проникнутися почуттям вдячності великому А. Гітлеру за звільнення їх від більшовицького ярма.

В інструкції вчителям зазначалося, що “всякий більшовицький вилив, який виходить із школи буде каратися смертю”. У кожному класі замість портретів В. І. Леніна і Й. В. Сталіна, які знищувалися, обов'язково розміщувався портрет фюрера і один-два пронімецькі плакати.

Окупаційна влада видавала обласну газету "Сумсь­кий вісник" і “Голос Охтирщини” українською мовою, де критикувалися репресії 30-х років і примусове створення колгоспів, у той же час пропагувався новий німецький порядок, шанобливе ставлення до покірної людини.

Наведемо без коментарів лише деякі публікації обласної фашистської газети.