9. Наукове значення економічної теорії марксизму.

Марксизм — філософське, ек і політ вчення, ідеологічною метою якого є покращення суспільства й побудова комунізму. Вчення позиціонує себе як ідеологія робітничого руху. Основоположниками марксизму, який зародився в 2-ій пол. 19 століття, - Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Філософською основою є матеріалістичний погляд на історію, історичний матеріалізм, який в свою чергу базується на діалектичному матеріалізмі.

Марксизм проголошує неминучість загибелі капіталізму від рук пролетаріату і встановлення безкласового суспільства.

Найважливіші здобутки марксизму:

1) Збагачення методології дослідження ек і соц процесів, створення оригінального аналіт апарату наукового аналізу, заснованого на виявленні взаємозв'язку технічних, ек, політ проблем, звернення до соц аспектів ек процесів і явищ.

2) Обґрунтування концепції історичної єдності людського суспільства, формулювання фундаментальної ідеї "що капіталізм — це система, яка розвивається, яка вийшла із конкретної історичної епохи і повільно, нерівномірно рухається до іншої форми суспільства".

3) Глибоке дослідження еволюції індустріально-ринкового господарства, яке дало змогу виявити ряд важливих рис капіталіст ек системи. Вперше в історії економічної думки капіталізм досліджувався як єдина система законів та категорій, що еволюціонують як історично, так і логічно.

4) Розвиток теорії сусп відтворення на основі застосування баланс. методу моделювання натур і вартісних відповідностей результатів виробн.., їх розподілу і спожив, що у подальшому сприяло формув. нових розділів ек теорії: моделювання ек зростання та аналізу міжгалуз зв'язків методом "затрати — випуск".

5) Поєднання в єдиній теорет. схемі ідей регулярності відтворюв. процесу та системної обумовленості ек. криз; виявлення важливих тенденцій розвитку ринк. ек. у другій полов. XIX ст.: зростання концентрації виробництва і капіталу, посилення кризових явищ в ек. циклах, об'єктивної необхідності соціалізації капіталіст. суспільства тощо. 6) Фундаментальні тенденції розвитку сучасного ринк. суспільства підтверджують виявлену К. Марксом тенденцію до соціалізації суспільного виробництва та власності, розвитку асоційованої праці, планомірності, перетворення науки у безпосередню продуктивну силу.

7) Поглиблення трудової теорії вартості та розв'язання на її основі ряду проблем, невирішених класичною школою; розвиток теорії потреб, еволюційної концепції грошей; аналіз органічної будови капіталу та впливу науково-технічного прогресу на процес капіталіст. нагромадження і ек. зростання тощо.

10. Суть та еволюція маржиналізму.

Маржиналізм— напрям ек теорії кінця ХІХ ст, який широко використовується в аналізі ек процесів і законів граничної величини.

Найважливіші елементи маржинализму як напрямку фінансової науки:

використання граничних величин, суб'єктивізм, гедонізм господарюючих суб'єктів, статичність, ліквідація пріоритету сфери виробництва, характерного для економічного аналізу класиків, сприйняття ринкової економіки як рівноважної системи.

Радикальні зміни, які відбулися в ек науці наприк XIX ст., - "маржинальна революція", пов'язана з переходом від абстрактно-наук аналізу, заснованого на логіко-філософських категоріях, до дослідження конкретних господарських проблем на основі широкого використання граничних величин та нової теорії цінності.

Маржиналізм базується на певних принципах:

– суб’єктивно-психологічний підхід при аналізі та оцінці ек явищ і процесів;

– методологічний індивідуалізм (метод робінзонад) при поясненні економічних явищ і процесів;

– граничний аналіз і використання граничних ек величин як взаємопов’язаних явищ і процесів ек системи на рівні окремого споживача, фірми чи галузі;

– визначення цінності корисним ефектом благ (за основу цінності блага береться не просто корисність, а гранична корисність, тобто найменша додаткова корисність, що надається новою і в кожному конкретному випадку останньою, кінцевою одиницею блага. Це особливо характерно для австрійської школи маржиналізму);

– вибір раціональної ек поведінки суб’єктів господарювання (ринкова ек - сукупність раціонально мислячих суб’єктів господарювання, які, вибираючи альтернативні варіанти застосування обмежених ресурсів, прагнуть до максимізації своєї власної вигоди.

– визнання рідкісності, тобто обмеженості ек ресурсів порівняно з людськими потребами. В основу багатьох маржиналістських теорій закладено припущення про обмеженість, фіксовану величину пропозиції певного ресурсу чи якогось блага;

– перенесення уваги дослідників на сферу обміну та споживання; визнання примату споживання над виробництвом.

– ідеологічна нейтральність аналізу, деполітизація. ЕВОЛЮЦІЯ: два етапи: перший – охоплює період з 70 – 80 рр. ХІХ ст. і другий – 90 рр. ХІХ ст. Характерною особливістю першого етапу було започаткування „суб’єктивного напряму” в політичній економії та теорії граничної корисності як основи цінності (В. С Джевонс, К. Менгер, Л. Вальрас)

Характерною особливістю другого етапу було започаткування неокласичного напряму економічної думки та відмови від суб’єктивно-психологічного підходу і поєднання маржиналізму з функціональним мікроекономічним аналізом (А. Маршалл, Д. Б. Кларк, В. Парето)

Маржиналізм в основному розвивали три школи: австрійська (Менгер, Мізес, Хайєк), лозаннська (Вальрас) та англо-американська (Маршал). Засновником австрійської школи маржиналізму вважають К. Менгера, ідеї якого спочатку розвивали Ф. Візер та Е. Бем-Баверк, а потім Л. Мізес та Ф. фон Хайєк та ін. Засновником лозаннської школи вважають Л. Вальраса, ідеї якого спочатку розвивав В. Парето, а потім Г. Кассель, В. Леонтьєв та ін. Засновником англо-американської школи маржиналізму називають А. Маршалла, ідеї якого розвивали А. Пігу, Д. Б. Кларк та ін.