34. Аналіз співвідношення лібералізаційних заходів і протекціонізму в торговельних політиках країн світу.

2 основні напрями зовнішньоторгов політики: протекціонізмм та лібералізація – залежать від кількості та рівня обмежень у торгівлі.

Лібералізація зовнішньої торгівлі — це розширення свободи економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері МТ для національних господарюючих суб’єктів, а також спрощення доступу на внутрішній ринок для зарубіжних суб’єктів.

Протекціонізм– державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торг.політики. Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва.

Чим динамічнішим є процес лібералізації торгівлі, тим більше потерпають від іноземної конкуренції галузі, які не можуть швидко адаптуватися до нових реалій міжнародного поділу праці. Тому сама лібералізація породжує протекціоністські вимоги та настрої виробників і населення в цілому.

Якщо в 50-60-ті роки переважали тенденції до лібералізації, то у 70-80-ті прокотилася хвиля так званого «нового протекціонізму». Тенденція до лібералізації 50-х та 60-х проявилась у зменшенні мита, скороченні кількісних та валютних обмежень. Якщо в середині 50-х років середнє значення мита у США та Європейських країнах було на рівні 30 – 40 %, то у 70-х – зменшилось до 7 – 10 %, а зараз на рівні 5 %.

Характерною ознакою протекціоністської політики в сучасних умовах є впровадження колективного та селективного протекціонізму, що проводиться країнами — членами інтеграційних угруповань стосовно третіх країн. Найбільшою мірою такий протекціонізм властивий для країн ЄС.

Водночас слаборозвинуті країни Африки, Азії і Латинської Америки створили багато замкнутих економічних угруповань, в межах яких здійснюється лібералізація торгівлі, а стосовно третіх країн запроваджуються різні протекціоністські заходи: митні тарифи, ліцензування, квотування імпорту, валютні обмеження.

Якісно новий рівень лібералізації світової торгівлі був досягнутий на основі домовленостей в рамках ГАТТ/СОТ. Результатами договорів Уругвайського раунду стало зниження приблизно на третину всіх митних тарифів на деякі товари, що призвело до зниження митного оподаткування до 3 %; зниження на 20— 30 % митних тарифів у слаборозвинутих країнах; ліквідація мита на окремі товари. При створенні СОТ її основним завданням стало забезпечення повної свободи торгівлі шляхом "ув'язок", тобто можливості проводити певні форми протекціоністської політики (наприклад, підвищення митних тарифів) з одночасною лібералізацією імпорту інших товарів. Об’єктивно виникла нова ситуація, коли залишатись поза межами міжнародних норм ГАТТ/ СОТ стало стратегічно невигідним для будь-якої країни, яка розраховує на тісну інтеграцію в міжнародні економічні структури.

У грудні 1995 року була підписана Рамкова міжрегіональна угода про співробітництво між Меркосуром і ЄС. Мета угоди — поступова лібералізація ЗТ, координація ек і соц політики, встановлення зовнішньополіт діалогу.

широке поширення одержала особлива форма кількісного обмеження імпорту - добровільні експортні обмеження (ДЕО). В даний час укладено кілька десятків подібних угод, що обмежують експорт автомобілів, сталі, телевізорів, текстильних виробів і т.д. головним чином з Японії і нових індустріальних країн у США і країни ЄС. Звичайно, на ділі такі експортні обмеження є недобровільними, а змушеними.

Проте, практика показує, що уникнути протекціонізму не вдається. Всі спроби під час кризи приборкати протекціонізм не мали помітного ефекту. 17 країн з Групи 20, застосували 47 заходів, спрямованих на обмеження торгівлі за рахунок інших країн. Традиційно залишаються під захистом галузі с/г, деякі сфери послуг, особливо надання професійних послуг, текстильна галузь та інші.

Україна зробила свій вибір на користь Європейської інтеграції, яка базується на координації, синхронізації і відповідності прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС і передбачає ліквідацію обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму.

Тобто, зробити достовірний аналіз співвідношення використання лібералізму і протекціонізму в сучасних умовах неможливо. здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.