14. Монополія та олігополія на міжнародних ринках.

Монополія - це виключне право виробництва, промислу, торгівлі та інших видів діяльності, що належить одній особі, певній групі осіб або державі. За своєю природою монополія – це сила, що підриває конкуренцію і стихійний ринок. Абсолютна монополія, що охоплює всю економіку, повністю виключає механізм вільної ринкової конкуренції. У різних країнах і в різні історичні періоди в економіці виникають різні види монополій: природні, легальні іштучні.

Монополія - великі господарські об'єднання (картелі, синдикати,трести, концерни і так далі), які перебувають у приватній власності (індивідуальної, груповий або акціонерної) і здійснюють контроль надгалузями, ринками і економікою на основі високого ступеня концентрації виробництва і капіталу з метою встановлення монопольних цін та вилучення монопольних прибутків.

Особливий вид монополії - міжнародні монополії. Економічною основою виникнення і розвитку міжнародних монополій є високий ступінь усуспільнення капіталістичного виробництва та інтернаціоналізація господарського життя. Існують два різновиди міжнародних монополій.

1) Перша - транснаціональні монополії. Вони національні за капіталом і контролю, але міжнародні за сферою своєї діяльності. Наприклад, американський концерн «Стандарт ойл оф Нью-Джерсі», які мають підприємства більш ніж у 40 країнах, активи за кордоном становлять 55% загальної їх суми,обсяг продажу 68%, прибутку 52%. Переважна частина продуктивних потужностей і збутових організацій швейцарського харчового концерну «Нестле» розміщена в інших країнах. Лише 2-3% всього обігу припадає на Швейцарію.

2) Другий різновид - власне міжнародні монополії. Особливість міжнародних трестів та концернів - міжнародне розосередження акціонерного капіталу і багатонаціональний склад ядра тресту або концерну.

Наприклад: англо-голландський хіміко-харчовий концерн «Юнілевер». Основні форми об'єднання:

установа монополіями різних країн спільної компанії у формі самостійно існуючого тресту або концерну; придбання однією монополією часткиконтрольного пакету акцій іноземної монополії; безпосереднє злиттяактивів фірм різних країн (злиття де-юре);

об'єднання компаній різнихнаціональностей за допомогою «квазізлиттів». Остання здійснюється шляхомо бміну акціями між фірмами, що зберігають юридичну незалежність, або за допомогою взаємного призначення адміністраторів, або через колективневолодіння акціями спільний компаній.

Олігополія належить до ринкових структур, які є найбільш поширеними в сучасній економіці. Вона займає проміжне положення між досконалою конкуренцією і монополією, при цьому є ближчою до монополії.

Олігополія – це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Олігополія існує, коли число фірм в галузі настільки мале, що кожна з них у визначенні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів. Зазвичай на олігополістичних ринках панує від двох до десяти фірм, на які припадає половина і більше загальних продажів продукту. Типовим прикладом олігополістичної структури є чотири найбільші фірми США , які випускають на ринок 94% автомобільних моторів, 90% електроламп, 90% сигарет, 87% зубної пасти, 80% турбін та генераторів, 74% літаків. Причина їхнього утворення, насамперед, прагнення скористатися перевагами великомасштабного виробництва, які недоступні для більшості підприємств.

Спостерігається поява світових олігополій у таких галузях, як автомобілебудування, де панує 27 компаній, електронна (25 фірм), хімічна (18) тощо. Від національних олігополії міжнародного рівня відрізняються характером взаємодії та домовленостей між членами олігополії. Для більшості міжнародних ринків товарів, які мають відносно низькі бар’єри, пов’язані з географічно-локальними відмінностями та диференціацією продукції, сила цінової конкуренції зберігається у порівнянні з неціновою. Тоді як для національних олігополій характерним є послаблення цінової конкуренції через картелювання ринків, що пов’язано насамперед із домовленостями по цінах.

Міжнародні олігополії в силу процесів глобалізації більш рухливі, отже їх структура, склад лідерів змінюються швидше за національні. Вони здебільшого складаються з кількох крупних компаній, переважно ТНК.

Найбільші компанії-монополісти за рейтингом Форбс: Adobe Systems, Boeing, Cisco, Intel, Microsoft, Motorola, Palm, Whirlpool