Інфляція: сутність і кількісна визначеність, види та соціально-економічні наслідки.
Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.
Інфляція є одним з основних індикаторів макроекономічної нестабільності. З одного боку, вона сигналізує про виникнення в економіці певних диспропорцій між попитом та пропозицією, з іншого – її високий рівень справляє негативний вплив на економічний розвиток.
Види інфляції, залежно від її рівня:
1.Помірна інфляція, яка спостерігається при повільному зростанні цін, коли щорічні темпи інфляції знаходяться в межах до 10%. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Така інфляція не справляє істотного впливу на поведінку економічних суб’єктів. Помірна інфляція є показником стабільного розвитку економіки країни. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою. Такий тип інфляції був характерним для розвинутих країн у 80-90х роках.
2.Галопуюча інфляція - вид інфляції, за якої ціни зростають в межах від 10% до 100% за рік. За такого виду інфляції, населення немає ніяких стимулів до заощадження, адже гроші дуже швидко знецінюються. Отже, люди вкладають гроші в товари довгострокового використання або за кордон, тим самим скорочуючи внутрішні інвестиції.
3.Гіперінфляція спостерігається у разі зростання цін на сотні, тисячі і, навіть, мільйони відсотків за рік. Зазвичай, така інфляція викликана надзвичайними подіями: війною, політичними переворотами тощо. В країні, що переживає гіперінфляцію виникає “інфляційний психоз”: населення будь-якими діями намагається позбутися грошей, як через придбання споживчих благ, так і через спекулятивну діяльність. Замість того, щоб вкладати капітал в інвестиційні товари, його вкладають в непродуктивні матеріальні цінності – золото, ювелірні вироби, нерухомість, дорогоцінні метали. Підприємства, у свою чергу, нагромаджують сировину і готову продукцію, адже їм вигідно буде продати її через деякий період часу, за рахунок все більшого підвищення цін. Виникає інфляційна спіраль “зарплата-ціни”, де ці дві складові підсилюють зростання одна одної. Отже, особливістю такої інфляції є те, що вона сама себе живить, викликає все нове й нове знецінення національної валюти.
Теоретично, вважається, що гіперінфляція має місце при щомісячному зростанні цін на 50%. Такий вид інфляції мав місце і в Україні, у 1992 — 1993 рр., коли щоденно ціни зростали на 2 — 3%. Гіперінфляції 1993 року склала 10255% .
Види інфляції також розрізняють залежно від можливостей економічних суб’єктів передбачати майбутнє зростання цін:
1)Очікувана інфляція - передбачуваний рівень інфляції в прогнозованому періоді внаслідок дії факторів поточного періоду. Вона, як правило, є прямим результатом діяльності влади.
2)Неочікувана інфляція – інфляція, що є несподіваною для економічних суб’єктів. Її неможливо врахувати, так вона може завдати значної шкоди економічним суб’єктам. Інфляційні очікування надзвичайно важливі в макроекономічному аналізі.
Залежно від основних причин, які викликають інфляцію, розрізняють інфляцію попиту та витрат.
Інфляція попиту – це таке зростання цін, яке спричинюється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджального зростання сукупного попиту порівняно з сукупною пропозицією.
Інфляція витрат – це таке зростання, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.
Інструментом вимірювання рівня інфляції є індекси цін, за допомогою яких визначаються темпи зростання і темпи приросту. Показником темпу зростання цін є самі індекси цін. Показником темпу приросту цін є темп інфляції, який можна обчислити за двома методами.
1 метод – на основі індексу цін базового періоду. Індекс цін базового періоду приймається за 100%, а темп інфляції обчислюється як різниця між індеком цін поточного періоду і базового : πt = Pt-100%.
2
метод –
на основі індексів цін попереднього
періоду, який не є базовим: :
.
Pt-1- індекс цін попереднього періоду порівняно з поточним.
НАСЛІДКИ:
1) інфляція приводить до перерозподілу НД і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним і не прогнозованим чином. Боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів.
2) Високі темпи інфляції і різка зміна структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм та домогосподарств. В результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бюджету. Платою за це є ріст процентних ставок та прибутків, а інвестиції починають носити короткостроковий характер.
3) Населення та корпорації прагнуть матеріалізувати грошові кошти, які швидко знецінюються. Результатом є ріст сукупного попиту і ріст цін (інфляція попиту).
4) Реальна грошова процентна ставка зменшується на величину щорічного проценту росту інфляції.
5) Відбувається знецінення амортизаційного фонду, що ускладнює процес відтворення. Крім того, знецінюються грошові заощадження населення, банківські вклади, облігації, страховки, готівкові гроші. Кошти спрямовуються в основному на поточне споживання. Це так звана, втеча від грошей.
6) В результаті росту цін знижується конкурентоспроможність національних товарів, внаслідок чого росте імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники.
7) Росте попит на більш стабільну іноземну валюту, посилюється втеча капіталів за кордон.
8) Знижується політична стабільність у суспільстві, росте соціальна напруженість.
9) Змінюється структура і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Звужуються можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної та монетарної політики. Зростає бюджетний дефіцит і державний борг, запускається механізм їх відтворення.
10) В умовах стагфляції висока інфляція поєднується з високим безробіттям.
11) При гіперінфляції виробнича діяльність стає неефективною, йде переорієнтація на посередницьку діяльність. Масово згортається виробництво. Гроші перестають виконувати свої функції тощо.