16. Нова інституціональна економічна теорія (методологічні особливості та напрями).

Започаткована Дугласом С. Нортом у 90-ті рр. 20 ст. Новий інституціоналізм розвиває неокласичну ек теорію.

Недоліком неоклас теорії є нехтування трансакційних витрат (їх вважають нульовими) та, звідси, неврахування інституцій, які визначають обсяги трансакційних витрат.

Новий інституціоналізм враховує усі ці вимоги, тому він пояснює проблеми стимулювання ек розвитку в будь-якій країні. Для цього новий інституціоналізм аналізує інституціональну структуру держави.

Згідно з цією теорією, ек функціонує в певних інституціональних межах, де культура та ідеологія впливають на еко розвиток.

2 положення: 1)соц інститути мають значення і 2) вони піддаються аналізу за допомогою стандартного неокласичного інструментарію. У цьому полягає відмінність нового інституціоналізму від старого: ранні представники - застосовували до аналізу ек методи, використовувані в інших науках (право, психологія і т.д.), нові ж використовують ек апарат для вивчення таких позаринкових явищ, як расова дискримінація , освіта, шлюб, злочинність, парламентські вибори.

Важливий елемент - поняття трансакційних витрат, тобто витрат на ек діяльність. За Д. Нортом, вони визначаються:

- витратами на оцінку характеристик товарів і послуг та умов обміну;

- розміром ринку - діють особисті чи неособисті відносини;

- ефективністю забезпечення виконання укладених контрактів, угод (судова система);

- ідеологічними переконаннями учасників про навкол світ та чесність запроваджених у ньому правил гри.

Поряд з інституціями важливу роль відіграють й ідеологічні стереотипи, ментальні моделі (культура, досвід, навчання), які впливають на ставлення, довіру до інституцій а, отже, і на ефективність останніх.

Основою підходу теорії нового інституціоналізму є переконання, що для кожного суспільства існує унікальна система інституцій, і тому уряд може розробити стратегію дій, яка відповідатиме потребам окремої культури суспільства та сприятиме ек зростанню. Через це немає країн, приречених на злидні; для будь-якого суспільства можна створити такі інституціональні межі, які у довгостроковому періоді забезпечать ек зростання. Треба бути готовим до складнощів, зумовлених явищем, яке Д. Норт називає "дилемою інституціональних змін". Ця дилема полягає у тому, що швидкі, радикальні інституціональні зміни потребують відповідних неформальних інституцій та ідеологічних уявлень, інакше вони призводять до суспільного хаосу; а повільні, поступові зміни саботує бюрократія, яка отримує "корупційні права".

Залежно від стратегії здійснення інституційних змін розрізняють два основні підходи:

- конструктивний- свідоме конструювання політ й ек організації за допомогою стратег. планування і встановлення чітких пріоритетів;

- компромісний- спонтанні інституційні пристосування до проблем, коли вони постають.

Залежно від швидкості проведення інституційних змін розрізняють:

• швидкі реформи, "шокова терапія" (shock therapy, big bang);

• повільні, поступові реформи.

Напрямки, які можна класифікувати наступним чином (класифікація О. Уїльямсона):

1. Напрями, які вивчають інституційне середовище, в якій протікають процеси виробн.. та обміну:

а) теорія суспільного вибору (Дж. Б'юкенен, Г. Таллок) вивчає правила, що регулюють відносини в публічній сфері,

б) теорія прав власності (Р. Коуз) вивчає правила, що регулюють відносини у приватній сфері.

2. Теорія агентських відносин вивчає організаційні форми, які створюються ек агентами на контрактній основі (Дженсен).

3. Теорії, що розглядають економічні організації з точки зору трансакційного підходу (Р. Коуз, Д. Норт, О. Уільямсон). На відміну від теорії агентських відносин акцент робиться не на стадії укладання, а на стадії виконання контрактів.