4. Фінансові умови міжнародних кредитних умов.

Міжн кредит - це рух позичкового капіталу у сфері міжн економічних відносин, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення.

В угоді про надання міжнародного кредиту визначаються його валютно-фінансові й платіжні умови:

1)валюта кредиту і платежу - від її вибору залежить подальший фінансовий стан кредитора, На вибір валюти впливають: стабільність валюти; рівень процентної ставки; практика міжнародних розрахунків; ступінь інфляції; динаміка курсу валют.До валюти міжнародних кредитів належать:

• національні грошові одиниці;

• євровалюта;

• міжнародні розрахункові валютні одиниці;

2)сума (ліміт) кредиту – (кредитна лінія) - частина позичкового капіталу, який надається в товарній чи грошовій формі позичальникові, у вигляді однієї частки чи кількох часток (траншів);

3)строк кредиту – на нього впливають: цільове призначення, розмір контракту, законодавство, тощо. Буває:

середній строк (на який період у середньому припадає вся сума кредиту; для порівняння ефективності кредитів з різними умовами;)

повний строк(від початку використання кредиту до його повного погашення) ;

4)вартість кредиту – включає: суму, що виплачує боржник, %, витрати на оформлення, банківська комісія, тощо. «Ціна» міжнародного кредиту базується на процентних ставках країн — провідних кредиторів, насамперед США, Японії, Німеччини;

5)забезпеченість кредиту - може бути фінансово-товарне та юридичне;

6)захист від кредитних, валютних, регіональних та інших ризиків - при визначенні валютно-фінансових умов міжнародного кредиту кредитор ураховує:

• кредитоспроможність — спрfоможність позичальника отри­мати кредит;

• платоспроможність — спроможність позичальника своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов’язаннями.

При цьому оцінюються – держ борг, експортний потенціал, ПБ і т.д.

5. Міжнародний лізинг, факторинг та форфейтинг. Міжнародне кредитування української економіки та наслідки співробітництва України та мвф.

Лізинг — це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату.

За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу. При лізингу власник майна передає його на певний строк у тимчасове користування і в обумовлений строк повертає його назад, а за послугу отримує комісійні. Тільки учасники оперують не грошовими коштами, а майном (основним капіталом). І тому лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням.

Значення міжнародного лізингу в кредитуванні зовнішньої торгівлі полягає в тому, що:

•міжнародні лізингові платежі впливають на стан платіжного балансу країни;

•орендні платежі, що виплачуються іноземними лізинговими компаніями, збільшують зовнішні витрати країни, а їх надходження позитивно впливає на платіжний баланс;

•придбання майна після закінчення лізингової угоди рівнозначне імпорту, й у зв’язку з цим лізингові операції стали об’єктом державного регулювання;

•хоча держави і сприяють розвитку міжнародного лізингу, але трапляються труднощі, пов’язані з гострою конкуренцією на світовому ринку, невідповідністю національних законодавств, методик розрахунків, систем оподаткувань.

Факторинг — різновид посередницької операції, що проводиться банками і спеціальними компаніями, являє собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію. Форфетинг — купівля середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникли з товарних поставок, спеціальним кредитним інститутом за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Основною відмінністю є: при факторингу є право регресії – тобто факторингова компанія має право вимагати борг з Ек при несплаті Ім..

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів.

І етап (1994-1995). У цей період Україні було надано фін. допомогу у вигляді системної трансформаційної позики на суму 498,7 млн. СПЗ (763,1 млн. дол. США) для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

ІІ етап (1995-1998). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай”. Головною метою цих кредитів була підтримка курсу нац. валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

ІІІ етап (1998-2002). Програма розширеного фінансування, передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 р. термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Нацбанку України.

ІV етап. (2004-2005). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з МВФ на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”, за якою передбачалася можливість України отримати зарезервований кредит на суму 411,6 млн. СПЗ. у випадку погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни. Співробітництво було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов’язаних з макроек., грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою.

Протягом 2005-2006 років технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній основі був залучений до д-ті Мінфінансів України щодо фін. аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фін. стабільністю.

В умовах несприятливої ситуації на світових фін. ринках Україна звернулася до МВФ за фін. підтримкою. Результатом стало затвердження МВФ 5 листопада 2008 р. програми для України за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування біля 16,43 млрд. дол. США. У 2009 на ліквідацію наслідків кризи МВФ виділило Україні більше $16 млрд. На сьогодні Україна продовжує співпрацю з МВФ. Основними умовами співпраці є коректування бюджетної політики ( проведення податкової, пенсійної реформ, зменшення дефіциту бюджету, боргу), проведення державної підтримки банквської системи, перехід до інфляційного таргетування в грошово-кредитній політиці з гнучким режимом курсоутворення тощо.