Фізіологія серця

Серце розташовується за останньою парою зябрових дуг із черевної сторони. Серце у риб знаходиться у невеличкій порожнині, відділеної від загальної порожнини тіла сполучнотканинною перегородкою. Серце деяких хрящових риб лежить на хрящовій пластинці у виїмці, вистеленої перикардом. У костистих риб у серці розрізняють три відділи: венозний синус, передсердя і шлуночок, а у хрящових і ганоїдів – ще четвертий відділ – артеріальний конус. Венозний синус і артеріальний конус мають посмуговані м'язи і можуть самостійно скорочуватися.

У костистих риб частина черевної аорти, яка близько примикає до шлуночка, розширена у цибулину аорти, що не має посмугованих м'язів і не спроможна ритмічно скорочуватися. Її внутрішня поверхня має губчасту кавернозну будову. Всередині серце вистелено ендотелієм.

Гістологічно серце риб подібне із будовою серцям інших хребетних. М'язові волокна у серці утворюють єдину мережу і розташовані пучками, всередині яких волокна розділені найтоншими сарколемами і прошарками сполучної тканини. М'язові волокна, що анастомозують, розташовуються циркулярно.

Але будова міокарда неоднакова у різних груп риб. За гістологічною будовою серця костистих риб можна умовно поділити на три групи. У риб першої групи (камбала, тріска) міокард має губчасту будову із лакунарним кровопостачанням.

У другій групі (вугор тощо) в губчастому міокарді вже є трофічні судини, які проте не можуть бути віднесені до істинно коронарних судин.

У третій групі (форель), крім губчастого міокарду є також компактний м’язовий шар, який аналогічний міокарду ссавців і перфузується коронарними судинами.

Значні відмінності в будові серця маються у дводишних риб. В зв’язку із появою легень в них утворюється малий круг кровообігу, передсердя поділяються перетинкою і двокамерне серце змінюється на трьохкамерне.

Роль артеріального конуса і цибулини аорти. У просуванні крові судинною системою велику роль відіграє у хрящових риб артеріальний конус, а у костистих риб – цибулина аорти. Артеріальний конус, який є м'язовим органом, є додатковим відділом серця. Після скорочення шлуночка відбувається скорочення конуса, що сприяє більш рівномірному токові крові, що запобігає різкому падінню тиску під час діастоли. Останнє відіграє велику роль, оскільки ніжні і тонкі стінки зябрових капілярів захищаються таким чином від різких поштовхів крові.

Подібний же ефект у костистих риб, що не мають артеріального конуса, досягається завдяки артеріальній цибулині. Вона має губчасту будову, стінки її достатньо еластичні. Внаслідок цього порції крові, що викидаються шлуночком, викликають спочатку розтяг стінок цибулини, потім поступово переходять все далі в черевну аорту. Таким чином, пом'якшуються пульсові поштовхи і досягається рівномірний рух крові.

У риб і круглоротих серце є по суті зябровим, тому що воно проганяє кров через судини зябер, після чого вона спинною аортою надходить до периферії.

Тиск у порожнині перикарда акул коливається від 2 до 5,6 см водяного стовпа під час систоли, завдяки чому виникає присмоктуючий ефект, полегшуючи заповнення серця.

На межі між венозним синусом і передсердям є два півмісяцеві клапани, які перешкоджають зворотному токові крові із передсердя у синус. Між передсердям і шлуночком у більшості риб також є клапани, які розташовані на стінці шлуночка. Закриттю цих клапанів допомагає те, що у місці знаходження клапанів на межі між передсердям і шлуночком є кільцевий шар м'язів, під час скорочення яких клапани зближуються. Повне закриття клапанів досягається завдяки закриванню клапанів зворотним током крові під час діастоли. Вивертанню клапанів запобігає те, що краї їх прикріплюються численними перемичками до внутрішньої стінки шлуночка.