Осмоpегулятоpні функції зябер

Хлоридні клітини костистих риб були виділені через ацидофільне забарвлення, подібного із забарвленням клітин шлунку, що секретують соляну кислоту. Вважається, що ці клітини беруть участь в обміні іонами хлору, натрію і калію між організмом і середовищем. Також через зябра виділяється значна кількість азоту.

Осмоpегулятоpна функція кишечнику

Морська вода, яку риби п'ють, є основним джерелом надолуження втрат води шляхом дифузії через зябра і нирки. Можливі втрати через шкіру, якщо вони є, важко оцінити. Деяка прісноводна риба, очевидно, також ковтає воду, але в таких малих кількостях, що у цілому незначні в порівнянні із дифузійним потоком через зябра й у деяких видів, наприклад, вугрів, через шкіру. Деяка кількість води може також потрапити до організму риб із їжею.

Локалізація осморегуляції в кишечнику

Оскільки морська вода надходить через один кінець кишкового тракту, а через інший кінець виходить досить концентрований розчин двовалентних іонів, виникає питання: де може відбуватися зміна складу води, що не пов'язана із процесами травлення. Морська вода має лужну реакцію (рН 8 – 8,5), у той час як у шлунку активної лососевої риби середовище кисле (рН біля 3) і ферментативна активність пепсину припиняється при рН вище 4,5. Що стосується шлунку, то процеси травлення й осморегуляції в ньому явно несумісні. Деяка можливість чергування травлення й осморегуляції в шлунку існує, проте спостереження за статевонезрілими лососями в морі, коли амфіпод було достатньо, показали, що шлунки риб ніколи не пустували. Близьке розташування отворів стравоходу і кишечнику в шлунку лососевих риб дозволяє воді проходити через шлунок, майже не вступаючи в контакт із їжею, що перетравлюється в мішкоподібному задньому відділі шлунку. Отже, осморегуляція в травному тракті здійснюється за шлунком десь у кишечнику. Вугрі в цьому відношенні відрізняються від лососів. Довгий стравохід цих риб сприяє проникненню до організму одновалентних іонів, але не води. Цим пояснюється явне розведення заковтнутої морської води, яке відзначається в деяких видів морських риб. Очевидно, осморегуляторну функцію виконує задня третина кишечнику.

Споживання води рибами

Велика кількість досліджень, присвячених осморегуляторної ролі споживання води, проведено на вуграх. Нормальна швидкість споживання води в цих риб 20 – 40 мкл/(100 г*год) у прісній воді і понад 10 мл/(100 г*год) у морській воді. При втраті біля 30 % об'єму крові вугри в прісній воді споживають воду зі швидкістю 0,5 – 1 мл/(100 г*год) протягом 15 год, а через 40 год відновляється нормальна швидкість споживання. Внутрішньовенне введення 0,9 %-ного розчину NaCl (приблизно ізоосмотичного крові) припиняє споживання вуграми прісної води усього на декілька хвилин. Водночас, внутрішньовенне уведення великої кількості 2%- ного розчину NaCl (гіпертонічного крові) вуграм у морській воді припиняє споживання води на декілька годин. Вугри, поміщені в гіпертонічні розчини сахарози або манітолу, втрачають 12% маси тіла за 12 – 16 годин і гинуть від зневоднювання, але п'ють у 20 разів менше, ніж у морській воді. із цих спостережень був зроблений висновок, що споживання води контролюється наявністю Cl^–. На вуграх було також показано, що переповнювання шлунку розчином манітолу знижує швидкість, але не припиняє цілком споживання морської води.

В адаптованої до морської води форелі споживання води пропорційно зовнішньої солоності. Швидкість споживання води в розбавленої на дві третини, наполовину й у нерозбавленій морській воді складають відповідно 47, 95 і 1229 мл на 1 кг маси тіла у день. із використанням поліетиленгліколю було показано, що прісноводна райдужна форель не п'є воду, але споживання води можна стимулювати додаванням у зовнішнє середовище сахарози (1 г/л). У такому розведеному середовищі споживання води супроводжується приростом маси тіла, рівним у середньому 9% початкової маси. У розбавленої на дві третини морській воді, що майже ізоосмотична плазмі крові форелі, спостерігається слабка дифузія води через зябра. Таким чином, споживання води визначається необхідністю компенсації її втрат із сечею.