Статеві залози

У статевих залозах риб утворюються чоловічі (андрогени) і жіночі (естрогени) статеві гормони. Рівень цих гормонів залежить від фізіологічного стану риб. Так у ярових і озимих осетрів в період зимівлі рівень естрадіолу був 7,3, прогестерону – 6,5, тестостерону – 50,3 нг/мл у самиць і 0,92, 9,0 і 55,5 у самців, а після зимівлі 4,0, 6,5 та 54,3 нг/мл у самиць та 0,4; 12,0 і 72,8 нг/мл у самців.

Сім'яники

Сім'яники є основним джерелом андрогенів (тестостерон, дезоксикортикостерон). Основна роль андрогенів полягає у стимуляції розвитку додаткових статевих органів самців і формуванні певного типу поведінки. Частково ними обумовлене шлюбне забарвлення і розвиток гоноподію у деяких живородячих риб.

Ці органи, крім того, мають спроможність виділяти у циркулюючу кров менш ефективні андрогени і підвищувати їхню активність. Численні спостереження показали, що андрогени утворюються в інтерстиціальних клітинах сім'яників. У колючки (Gasterosteus) існує дуже тісний зв'язок між річним циклом диференціювання інтерстиціальних залозистих клітин, із одного боку, і циклом розвитку вторинних статевих ознак і відповідної поведінки (зміна забарвлення, виділення слизу для будови гнізда і шлюбна поведінка) – із іншого. Тим часом у цього виду не виявлено ніякого зв'язку між усім цим комплексом ознак і сперматогенною активностью.

Проведено докладне дослідження зв'язку між андрогенами і розвитком гоноподіїв у самців риб із сімейства Poeciliidae. Перетворення анального плавця у гоноподій блокується кастрацією. Введення андрогенних гормонів кастрованим самцям або нормальним самицям веде до розвитку чоловічих ознак, типових для даного виду. Показано, що для послідовної зміни стадій розвитку гоноподія потрібно поступове підвищення концентрації гормону; щоб викликати першу стадію розвитку, достатньо однієї частини гормону на 4,2*10¹⁰ частин води. Звичайно гоноподій розвивається під впливом андрогенів, концентрація яких у крові поступово зростає в результаті зростання активності сім'яників риби. Для нормального розвитку на кожній його стадії необхідна визначена оптимальна концентрація; при цьому більш високі концентрації пригнічують ріст і викликають передчасну диференційовку.

Немає майже ніяких даних про те, що андрогени накопичуються в організмі в скільки-небудь значній кількості. Звичайно вони швидко руйнуються і постійний їхній рівень може підтримуватися тільки за умови безупинної секреції. Проте у деяких риб із сімейства Poeciliidae андрогени, що вводилися протягом лише декількох годин, продовжували діяти протягом багатьох днів. Ці дані, очевидно, показують, що андрогени або накопичуються в організмі риб, або мають тривалу дію. Андрогени інактивуються головним чином у печінці. Андрогенна активність крові, що пройшла через печінку, набагато нижче, ніж у крові, що надійшла до неї. В результаті інактивації андрогенів утворюються як неактивні речовини, так і андрогени із дещо меншою активністю, наприклад андростерон. У процесі інактивації звичайно утворюються також і естрогени. Ці метаболіти виводяться через нирки.