- •Дехтярьов п.А. Євтушенко м.Ю Шерман і.М
- •Передмова
- •Модуль 1. Збудливість та нервова регуляція функцій Розділ 1. Вступ до фізіології риб Фізіологія як наука
- •Історія розвитку фізіології
- •Методи досліджень у фізіології риб
- •Своєрідність риб як об'єкта дослідження
- •Основні прояви життєдіяльності
- •Порівняння водного і наземного способу життя
- •Склад тіла риб
- •Гомеостаз. Саморегуляція функцій – основний механізм підтримки гомеостазу
- •Принципи регуляції у живому організмі
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 2. Фізіологія збудження Основні функції клітини
- •Мембранні структури
- •Мал. 2.1. Рідинно-мозаїчна модель біомембрани
- •Плазматичні мембрани
- •Основні властивості збудливих тканин
- •Мембранний потенціал спокою
- •Потенціал дії
- •Мал. 2.5.Потенціалозалежний натрієвий канал:
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 3. Нервова система Будова нервової системи
- •Фізіологія нервів
- •Передача збудження від нерва до робочого органа
- •Будова і функції нервових центрів
- •Спеціальна фізіологія центральної нервової системи Структура і функції спинного мозку
- •Мал. 3.4. Поперечний зріз спинного мозку
- •Структура і функції головного мозку
- •Довгастий мозок
- •Мал. 3.5. Головний мозок риб
- •Середній мозок
- •Мозочок
- •Проміжний мозок
- •Передній мозок
- •Вегетативна нервова система
- •Взаємодія нервової й ендокринної систем у регуляції функцій
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 4. Сенсорні системи Механізми сенсорного перетворення і проведення сигналів
- •Методи вивчення аналізаторів:
- •Відділи аналізаторів і їхня характеристика
- •Властивості рецепторів:
- •Сенсорні системи шкіри
- •Сенсорна система дотику
- •Терморецепція
- •Сенсорна система бічної лінії
- •Електрорецепція
- •Барорецепція
- •Скелетно-м'язова сенсорна система
- •Вестибулярна система
- •Слухова сенсорна система
- •Хеморецепторні сенсорні системи
- •Зорова сенсорна система
- •Розділ 5. Фізіологічні основи поведінки риб
- •Умовно-рефлекторна діяльність риб. Поведінка
- •Етологія. Основні поняття
- •Батьківська поведінка
- •Територіальна поведінка
- •Організація групи, зграйна поведінка
- •Міграції
- •Ефект групи в риб
- •Ендокринна регуляція поведінки
- •Основні типи поведінки риб
- •Акустична комунікація в риб
- •Можливості і методи керуванням поведінкою риб
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 6. М’язова система. Електричні органи риб
- •Фізіологія м'язів
- •Сила та робота м’язів
- •Мал. 6.2. Будова міомерів постійно плаваючих пелагічних риб
- •Гладкі м’язи
- •Плаванняриб
- •Фізіологія електричних органів
- •Електрогенеруючі тканини
- •Мал. 6.5. Схема командної системи електричних органів ската
- •Виробництво струму
- •Мал. 6.6. Схема електричної платівки в покої і під час дії
- •Риби із сильними розрядами
- •Мал. 6.7. Електричне поле гимнарха
- •Система залоз внутрішньої секреції
- •Мал. 7.1. Гіпофіз:1 – третій шлуночок; 2 – судинний мішок; 3 – нейрогіпофіз; 4 – аденогіпофіз; 5 – зорове перехрестя
- •Щитоподібна залоза
- •Ультимобронхіальна залоза
- •Тільця Станніуса
- •Ендокринна роль підшлункової залози
- •Інтерреналові тіла і хромафінові клітини
- •Статеві залози
- •Сім'яники
- •Яєчники
- •Білягломерулярні клітини
- •Використання гормонів та біологічно активних речовин в рибному господарстві
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 8. Кров Поняття про внутрішнє середовище організму. Гомеостаз
- •Кров, її склад і функції
- •Фізико – хімічні властивості крові
- •Органічні речовини крові
- •Фоpмені елементи крові
- •Еритроцити
- •Гемоглобін і транспорт кров'ю кисню
- •Лейкщцити
- •Тромбоцити
- •Кровотворення
- •Регуляція системи крові
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 9. Кровообіг Система органів кровообігу і її значення для організму
- •Анатомічні особливості кровоносної системи риб
- •Мал. 9.1. Будова кровоносної системи риби:
- •Фізіологія серця
- •Мал. 9.2. Серце костистої риби:
- •Мал. 9.3 Електрокардіограма севрюги
- •Фізіологія кровоносних судин
- •Регуляція кровообігу
- •Лімфатична система
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 10. Осморегуляція і виділення
- •Осмоpегулятоpні функції зябер
- •Осмоpегулятоpна функція кишечнику
- •Локалізація осморегуляції в кишечнику
- •Споживання води рибами
- •Поглинання іонів кишечником, утворення ректальної рідини
- •Функція нирок
- •Порівняння крові і сечі прісноводних і морських риб
- •Зміна функціонування нирок у анадромних і евригалінних риб
- •Функція сечового міхура
- •Інтеграція осморегуляції. Регуляція осмотичного гомеостазу та виділення
- •Питання для самоперевірки
- •Модуль 3 Прикладна фізіологія риб Розділ 11. Дихання Суть процесу дихання
- •Особливості дихання у водному середовищі
- •Будова та функції зябрового апарата у риб
- •Площа дихальної поверхні зябер і шкіри
- •Механізм дихальних рухів під час зябрового дихання
- •Особливості обміну газів у риб
- •Ефективність поглинання кисню та енергетичні витрати на дихання
- •Характеристика протиточної обмінної системи
- •Шляхи кровотоку в зябрових пелюстках
- •Функції гемоглобіну
- •Вміст газу в крові
- •Регуляція дихання
- •Залежність дихання від умов зовнішнього середовища, віку та продуктивності риб Гіпоксія
- •Підвищення температури
- •Участь дихання в регуляції рН
- •Додаткові органи дихання
- •Плавальний міхур та його функції.
- •Розділ 12. Травлення
- •Особливості будови травної системи риб у зв’язку із характером харчування
- •З різним типом живлення
- •Анатомічні особливості травної системи риб
- •Стравохід
- •Кишечник
- •Іннервація шлунково-кишкового тракту
- •Розвиток шлунково-кишкового тракту в онтогенезі
- •Особливості будови травного тракту риб різних екологічних груп
- •Час проходження їжі через шлунково-кишковий тракт
- •Всмоктування
- •Моторика шлунково-кишкового тракту
- •Регуляція функцій травного тракту
- •Розділ 13. Обмін речовин та енергії
- •Методи вивчення обміну речовин і енергії
- •Потреби у білках і амінокислотах
- •Жири і незамінні жирні кислоти
- •Функціональна роль ліпідів у риб
- •Динаміка утримання різноманітних груп ліпідів
- •Вуглеводи
- •Регуляція вуглеводного обміну
- •Мінеральні речовини
- •Роль води
- •Вплив хиби або надлишку мінеральних речовин на живі організми
- •Кальцій і фосфор
- •Загальний і газовий обмін Форми обміну
- •Специфічна динамічна дія їжі
- •Розділ 14. Фізіологія шкіри
- •Залози шкіри
- •Зміна забарвлення шкіри
- •Регенеpація шкірних покривів
- •Продукція тепла і світла
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 15. Розмноження
- •Особливості функціонування статевої системи самців
- •Особливості функціонування статевої системи самок
- •Регуляція розвитку репродуктивної системи в риб
- •Розмноження і розвиток
- •Розділ 16. Стрес і адаптація Стpесоpні реакції
- •Адаптація
- •Захворювання під впливом несприятливих умов
- •Голодування молоді риб
- •Гостpа і хронічна гіпоксія
- •Гострі температурні впливи
- •Вплив анестезії, рибничих процесів і втрати луски
- •Реакція на пеpесичення води повітрям
- •Зміна показників крові риб при дефіциті кисню у воді
- •Фізіологічні зміни при захворюваннях і при дії токсинів
- •Алфавітний покажчик
- •Список рекомендованої літератури
Фізіологія електричних органів
Першими біоелектричними потенціалами, що спостерігала людина, були розряди електричних риб; у теперішній період великі плоскі клітини електричних органів служать цінним об'єктом для вивчення природи біопотенціалів.
Відомо більше 300 видів риб, які мають електричні органи, що симетрично розташовуються по обидва боки тіла. Деякі види риб застосовують електричні розряди для захисту і для оглушення жертв. Інші, набагато більш численні види, випромінюють слабкі, хоча і тривалі електричні розряди, які забезпечують визначення місце розташування своїх жертв, а також допомагають уникати перешкод у темноті, якщо вони ведуть нічний спосіб життя.
Електрогенеруючі тканини
Спроможність живих тканин, м'язових нервових і секреторних, виробляти електричний струм добре відома. В більшості струми, що виникають у живому організмі, невеликі. Людське серце, наприклад, виробляє струм напругою в 0,001– 0,002 В, мозок – в 0,0001 В. Незрівнянно сильніший струм, вироблений електричними рибами. Північноатлантичний електричний скат виробляє струм напругою в 60 В і силою в 60 А.
Основним елементом електричних органів риб є змінена збудлива клітина, що одержала назву електричної пластинки. До поверхні кожної із електричних пластинок підходять нервові закінчення.
Мал. 6.4. Схема електричного органа скату
I, II, III, IV – електричні нерви: а – дихальний отвір, в – черепний хрящ; с – електричні частки; д – положення зябрової дуги
Електричний орган складається зі стовпчиків пластинок (електропластинок), які у електричного ската розташовані дорсовентрально, а у електричного вугра вздовж тіла (мал. 6.4). У електричного ската кожний орган містить приблизно 45 стовпчиків по 400 пластинок у кожному. У електричного вугра біля 70 стовпчиків, і в кожному із них більш 6000 пластинок. Електропластинки в кожному стовпчику сполучені послідовно, стовпчики – паралельно. Електропластинки в ембріогенезі розвиваються із електробластів, схожих на саркобласти, із яких розвиваються м'язові клітини. Довгасті багатоядерні клітини ростуть у латеральному напрямку, і збільшення числа ядер відбувається на периферії клітини. Одна поверхня звичайно електронегативна, із нею контактують синапси нервової системи, інша часто буває складчастою. Деякі електропластинки являють собою змінені м'язові волокна, інші – змінені кінцеві нервові пластинки. Під час розряду електричної риби, кожний орган дає серію імпульсів, зазвичай 3 – 5, іноді 20 – 30. У електричного вугра імпульси мають постійну амплітуду, тривалістю біля 2,5 мс. У електричного ската кожний імпульс у серії може продовжуватися 3 – 5 мс.
Окремі імпульси в електричного вугра досягають за розімкнутому ланцюзі 600 В, а під час короткого замикання дають струм до 1 А. Максимальна напруга іноді перевершує 100 В. Розряд електричного ската звичайно має величину 20-30, іноді 50 В, що в морській воді викликає струм у декілька ампер. Більш висока напруга в електричного вугра обумовлена більшою висотою стовпчика пластинок і пов'язана із прісноводним середовищем існування; морські електричного ската, оскільки вони розряджаються в морській воді, можуть розвити велику потужність за більш низькій напрузі і більш коротких стовпчиках.
Введення електродів у електропластинку електричного вугра між іннервованою і неіннервованою поверхнями реєструє потенціал спокою величиною 90 мВ (негативна внутрішня частина пластинки). Під час розряду електропластинки поверхня, що іннервується, змінює полярність на обернену в 60 мВ, а потенціал неіннервованої не змінюється. Таким чином, ці дві послідовно сполучені поверхні дають загальний клітинний потенціал у 150 мВ. Електропластинки електричного вугра схожі на посмуговані м'язові волокна. Іннервована сторона містить подібні моторним кінцевим пластинкам синаптичні ділянки, що чергуються із мембраною, яка генерує спайки. У електричного ската, що живе у берегів Африки, збудливими є обидві поверхні електропластинок – іннервована і неіннервована, але амплітуди їхніх потенціалів різні, а під час збудженні неіннервована поверхня стає електронегативною стосовно іннервованої.
У електричного ската потенціал спокою складає 40 – 50 мВ, потенціал дії 55 – 60 мВ, тобто є невеличкий овершут стосовно іннервованої поверхні. Тривалість спайка при 8 С дорівнює 3,5 – 4 мс. Електричний орган збуджується тільки через нерв; пряма стимуляція збудження не викликає.