Мал. 6.2. Будова міомерів постійно плаваючих пелагічних риб

Брунатний і червонуватий комір червоних м'язів обумовлений підвищеним вмістом гемінових пігментів – міоглобину, цитохромів. В червоних м'язах містяться багато жирових речовин і тканинних ліполітичних ферментів. Основне "паливо" червоних м'язів – жирні кислоти і продукти їх розпаду: кетонові тіла (ацетон, оксимасляна кислота). Ці м'язи рясно забезпечені кровоносними судинами, що приносять кисень і відводять метаболіти. В червоних м'язах анаеробні процеси навіть при досить інтенсивній роботі компенсуються аеробними.

Червоні м'язи звуться повільними або тонічними, оскільки м'язи цього типу підтримують у наземних хребетних позу і загальний тонус м’язової маси. Вони іннервуються нервовими волокнами малого діаметра, кінцеві контакти яких розташовані по декілька на кожне м'язове волокно, що дозволяє більш точно регулювати силу і швидкість скорочення тонічної мускулатури.

Світлі м'язи забезпечуються кровоносними судинами значно менше, основне їх пальне – вуглеводи. Потужні анаеробні процеси, які відбуваються у м'язах при їх скороченні, не встигають компенсуватися аеробними. Ці м'язи містять біля 1% глікогену, який витрачається при інтенсивній роботі, що супроводжується нагромадженням в них молочної кислоти. Після активної рухомої активності вміст лактату (молочної кислоти) в білих м'язах залишається підвищеним протягом багатьох годин.

Світлі м'язи ще звуть фазичними або швидкими. Їх потужність і швидкість скорочення вдвічі більше, ніж у темних м'язів. Для швидких м’язових волокон пластинчатозябрових, дводишних, хрящових ганоїдів і примітивних костистих риб характерна іннервація кожного волокна одним нервовим закінчення, а для більшості костистих риб характерна множинна іннервація кожного волокна, так як і для волокон червоної мускулатури. Скоротливі властивості світлих волокон у різних видів риб не однакові – рухи одних видів повільні і рівномірні, а інших – різкі із великим прискоренням. У відповідності із цим знаходяться і властивості м'язових волокон. На один короткий електричний імпульс вони відповідають швидким скороченням. Безпосередньо після імпульсу спостерігається короткий латентний період тривалістю в декілька мілісекунд. Потім відбувається швидке скорочення і більш повільне розслаблення. Час, необхідний для повного одиночного циклу, коливається від 30 до 100 мілісекунд. Якщо подавати на м'язове волокно стимулюючі імпульси до кінця повного розслаблення, то спостерігається продовження скорочення, або тетанус. Повний тетанус світлих волокон у ската настає за стимуляцією із частотою 5-10 Гц, а максимальне напруження розвивається в ізометричному скороченні за частотою 20 Гц. Тетанус швидких волокон у тріски спостерігається за частотою 20 Гц. Тетанус швидких волокон у тріски спостерігається за стимуляцією із частотою 35-45 Гц, а максимальне напруження – за частотою стимуляції 250-400 Гц. Очевидно, гладкий тетанус м'язових волокон настає за частотою стимуляції, що приблизно в 2-3 рази перевищує максимальну частоту довільних плавальних рухів. Ізометричне напруження мускулатури не притаманне рибам у звичайних умовах існування. Вони спостерігається під час експериментальних робіт, а також під час електролову. Під час електричного подразнення тулубної мускулатури інтактної риби можна спостерігати тетанус, тобто судорожне напруження мускулатури, але це явище маскується багатьма нерегулярними тремтіннями. Це явище можна спостерігати, якщо прикласти стимулюючі електроди до бокової поверхні коропа і подавати електричні імпульси із частотою 50 Гц і амплітудою 5 В. Природно конвульсійні рухи спостерігаються в період нересту у багатьох видів риб. Згинаються і тремтять в період "шлюбним ігор" лососеві, коропові і деякі інші види риб. Тетанічне скорочення тіла спостерігається при ікрометанні і виділенні молок.