Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Фізіологія риб новая.doc
Скачиваний:
197
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
16.79 Mб
Скачать

Взаємодія нервової й ендокринної систем у регуляції функцій

Між нервовою й ендокринними системами існують взаємозв’язки, пов'язані як із впливом нервової системи на ендокринну, так і зворотним впливом, ендокринної системи на нервову. З'явившись у внутрішньому середовищі, гормони можуть змінювати характер перебігу рефлексів і спрямовувати нервову діяльність та поведінку риб. Домінантні відношення у головному мозку можна пояснити саме впливом на нервові центри розчинених у крові речовин і, в першу чергу, гормонів.

У центральній нервовій системі існує дві зони, які забезпечують регуляцію ендокринної системи із боку нервової – гіпоталамічна ділянка проміжного мозку й ділянка спинного мозку. Між гіпоталамічною ділянкою стовбурної частини мозку і розташованим у цій ділянці гіпофізом існують нервові і гуморальні зв'язки. Гіпоталамічні ганглії забезпечують регуляцію виділення передньою долею гіпофіза різноманітних гормонів. Існує також певний зв'язок між гіпоталамусом та задньою долею гіпофіза.

Питання для самоперевірки

  1. Будова та властивості нервового волокна.

  2. Будова і функції нервової системи.

  3. Що таке рефлекс і рефлекторна дуга?

  4. Будова рефлекторної дуги.

  5. Що таке центральна нервова система та із яких відділів вона складається?

  6. Будова і функції спинного мозку.

  7. Які особливості будови та функції головного мозку риб?

  8. Що таке вегетативна нервова система?

  9. Які особливості будови та функціонування вегетативної системи риб.

Розділ 4. Сенсорні системи Механізми сенсорного перетворення і проведення сигналів

Пристосування риб до умов існування – адаптація – можлива тільки за адекватних реакцій на зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі. Інформація про події, що відбуваються в зовнішньому середовищі і стані внутрішніх органів, надходить у центральну нервову систему від спеціалізованих утворень – рецепторів, будова яких пов'язана зі специфікою подразників, які вони сприймають. Але сам по собі рецептор не може проаналізувати зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі. Для цього необхідна складна система, яка зветься аналізатором, чи сенсорною системою.

Сенсорна система – складна система нервових утворень, що сприймає й аналізує подразник визначеної природи, що діє на організм і яка складається із трьох відділів – рецепторного, доцентрових шляхів і коркового, в якому здійснюється процес сприйняття та обробки сигналу.

Сигнал – це якась величина, що відображає визначеним чином стан фізичної системи. Термін «аналізатор» ввів І.М. Сєченов, а вчення про аналізатори розробив І.П. Павлов. Синонімом даного поняття є поняття «сенсорна система» (sensus лат. – сприйняття).

Методи вивчення аналізаторів:

  1. Екстирпація.

  2. Стереотаксис (точне нанесення локалізованих ушкоджень у глибоких шарах мозкової тканини).

  3. Стимуляція.

  4. Метод умовних рефлексів.

  5. Вивчення біоелектричної активності.

  6. Електроенцефалографія.

  7. Метод викликаних потенціалів.

Відділи аналізаторів і їхня характеристика

Рецептор(recipio-приймати)

Класифікація

  1. За відстанню, із якого діє подразник:

    1. контактні;

    2. дистантні

2. За положенням:

3. Екстеро-

4. Інтеро-

4.1. Вісцеро-

4.2. Пропріорецептори.

  1. За фізичною природою подразника.

  2. За походженням.

За своєю морфологічною будовою і функціональною організацією рецептори розділяють на первинночутливі (первинні) і вторинночутливі (вторинні).

У первинних рецепторах сприйняття і трансформація енергії подразника в енергію збудження відбувається в самому чутливому (сенсорному) нейроні. До первинних рецепторів відносять нюхові, тактильні і пропріоцептивні. У первинних рецепторах під дією подразника змінюється проникність мембрани для іонів натрію і виникає місцевий процес початкової деполяризації – утворюється рецепторний, або генераторний, потенціал. Якщо генераторний потенціал досягає визначеного граничного рівня, то в аферентному нервовому волокні, що є продовженням первинного рецептора, утворюється потенціал дії.

У вторинних рецепторах між подразником і чутливим нейроном розташовані високоспеціалізовані рецепторні клітини, тобто сенсорний нейрон збуджується не безпосередньо, а через рецепторну клітину. До вторинночутливих рецепторів належать рецептори смаку, зору, слуху, вестибулярного апарату.

У вторинних рецепторах процеси трансформації здійснюються в рецепторній клітині, де і виникає рецепторний потенціал. Під впливом рецепторного потенціалу із рецепторної клітини виділяються кванти медіатора, що діють на нервові закінчення чутливого нейрона і викликають у них локальні електричні відповіді – постсинаптичний потенціал, який називають генераторним потенціалом. Якщо останній генераторний потенціал деполяризує мембрану нервового волокна, в останньому утворюються імпульси збудження. У вторинних рецепторах локальна деполяризація виникає двічі: у рецепторній клітині й у сенсорному нейроні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]