Адаптація

Риби спроможні піддержувати постійний рівень внутрішньої середи в широких межах коливаній зовнішніх умов, але для цього треба декотрий час – 5 – 10 діб. – період адаптації в нових умовах..

Захворювання під впливом несприятливих умов

Під час розведення риб на рибоводних заводах, у ставкових і озерних господарствах іноді риби занедужують під впливом несприятливих умов середовища. Ці захворювання виявляються в загальному пригнобленні риб –сповільнюється ріст, знижується їх рухливість, порушується координація рухів. Зазначені захворювання іноді викликають масову загибель риб.

Найбільш впливають на стан риби годівля і склад кормів, вміст кисню у воді і коливання температури води.

Голодування молоді риб

Риби здатні тривалий час виживати без їжі. Дорослі риби, у яких інтенсивність росту вже значно знижена, можуть голодувати в експериментальних умовах до 629 днів. У природних умовах атлантичний лосось за нерестових міграцій не харчується протягом 20—22 місяців, затрачаючи при цьому значну кількість енергії на пересування.

Молодь швидко зростаючої риби не може тривалий час знаходитися без їжі. За даними Остроумової, голодування молоді атлантичного лосося приводить до гальмування процесів кровотворення. Перед початком активного харчування в крові личинок лосося містяться головним чином первинні еритроцити. Близько 20% припадає на незрілі, вторинні еритроцити. Період голодування личинок протягом 7 днів позначився на зміні картини крові. На 37-й день із моменту вилуплення із ікри личинки лосося ще мають деяку кількість поживних речовин в жовтковому мішку, але контрольні вже почали активно захоплювати їжу. Велика частка (біля 46%) клітин крові молоді, що харчується, була представлена вторинними еритроцитами, первинних еритроцитів зустрічається не більш 20—26%, незрілі клітини вторинного еритропоезу складають близько 34%. У молоді голодуючого лосося того ж віку, основна маса була представлена ще первинними еритроцитами — близько 50%. Вторинні еритроцити становили лише 17%, а їхні незрілі форми—33%. На 19-й день голодуючі риби значно відстали в рості від контрольних. У крові контрольної молоді вже були відсутні первинні еритроцити й інтенсивно утворювалися вторинні еритроцити, кількість незрілих клітин коливалось близько 20—25%. У голодуючої молоді зміна первинних еритроцитів вторинними закінчилася, але вторинний еритропоез був різко загальмованим. Ще через 5 днів у голодуючої молоді в зареєстровані тільки зрілі вторинні еритроцити, у контрольної ж молоді в крові нараховалось близько 20% незрілих еритроцитів, що вказує на інтенсивний еритропоез. Таким чином, у голодуючої молоді лосося трохи уповільнено змінюються первинні еритроцити вторинними, але не утворюються нові вторинні еритроцити.

Аналогічна картина кровотворення спостерігалася в контрольній і голодуючої молоді осетра (Голованенко). Личинки осетра у віці 9 днів були розділені на дві групи. Контрольних годували планктоном і рубаними олігохетами, піддослідним корм не давали. Через 5 днів у крові голодуючої молоді знаходять тільки зрілі вторинні еритроцити, в крові ж контрольних йде інтенсивний еритропоез, на що вказує значний відсоток незрілих форм еритроцитів.

Виявлено розходження й у білій крові молоді осетра. У личинок контрольної групи на другий день після початку досліду в крові зустрічалися еозинофіли, а в голодуючих еозинофілів не виявлено в крові до кінця досліду.

В умовах недостатньої годівлі мальків білуги спостерігається зниження концентрації гемоглобіну в крові. Це зниження гемоглобіну супроводжувалося компенсаторним збільшенням відносного об'єму крові, але кількість гемоглобіну на одиницю маси молоді все-таки зменшується.

Голодування риб, що сформувалися, не позначається на кількісних змінах червоної крові – концентрації гемоглобіну і числі еритроцитів. Різко гальмуються процеси кровотворення; у крові відсутні незрілі форми еритроцитів. Посилена годівля підсилює інтенсивність кровотворення, у коропів при цьому з'являється в крові близько 40% незрілих еритроцитів на різних стадіях дозрівання — від еритробластів до поліхроматофільних еритроцитів.

Відзначається, що в осетрових голодування протягом 7 днів знизило еритропоез до 0—2% при нормальної інтенсивності кровотворення 38%. Кількість еозинофілів знизилось до 1—0,5% замість 80% у нормі. Вміст гемоглобіну не змінився. Голодування протягом 3 тижнів призводить до повної відсутності еозинофілів, до повного гальмування кровотворення, концентрація гемоглобіну в крові підвищується до 61—63 г/л проти початкової 51 г/л на фоні зменшення загального об'єму крові. Очевидно в голодуючих риб при зменшенні кількості крові відбувається її згущення. Таким чином, швидка і чітка реакція крові у відповідь на голодування риби може бути використана як фізіологічний показник стану її. Різке зниження процесів кровотворення може вказати на недостатність годівлі риби Цей гематологічний показник має велике практичне значення при рішенні питання про характер харчування молоді риб в умовах штучного риборозведення.