Міграції

Риби мігрують більш-менш координованими великими групами. Прикладами міграцій можуть слугувати пересування лососів і вугрів до місць нересту.

Восени вугри покидають прісні води , де вони жили доти, пробираючись навіть із ізольованих ставків по мокрій росі до найближчої річки. По річках риби досягають моря і потім направляються до Саргасового моря, до єдиного місця у світі, де вони розмножуються. Лептоцефалів – молодих вугрів, які тільки що вийшли із ікринок, підхоплює Гольфстрім і несе до берегів Європи, у її континентальні води. Тут вони піднімаються по ріках, де і живуть у прісних водах до настання статевої зрілості. Після цього вугрі знову спускаються у гирла рік, створюючи часто скупчення в декілька кілометрів довжиною, іноді до метра шириною і півметровою товщиною.

Лососі мігрують в напрямку, протилежному руху вугрів: фазу росту вони проходять у морі, а для нересту відправляються в прісні води. Після цього молоді і дорослі лососі повертаються в море.

Механізми міграції риб.Міграції лососів до моря регулюються гіпофізом, що виділяє в кров значну кількість тиреотропного гормону, який активує щитоподібну залозу, що у свою чергу сприяє збільшенню загальної активності молодих лососів. Тоді вони піднімаються із дна ріки і виходять на стромовину; уже це саме по собі збільшує їхні шанси потрапити в нижній плин ріки й у море. Майже те ж саме відбувається у вугрів: під час міграції до моря активність їхньої щитовидної залози зростає. Лососі відправляються в море і пропливають сотні кілометрів, перед тим, як досягнути «зони відгодівлі». Згодом риби повертаються в ту саму ріку або навіть знаходять саме те місце, де вони вилупилися із ікринок. На близьких відстанях від нерестовищ лососі користуються нюхом, що дозволяє їм розрізняти запах води із двох різних рік. Це розпізнавання засноване на спроможності сприймати запах особливої групи летучих сполук, які випаровуються при температурі +25°С у вакуумі. Якщо в риб видалити органи нюху, то вони більше не зможуть повертатися до звичного нерестовища. Проте залишається неясним, як лососі, пройшовши сотні кілометрів у море, можуть точно вибрати цілком визначений естуарій серед множини інших.

Піднімаючись вгору за течією, лососі, певне, підкоряються сліпому інстинкту; вони переборюють стрибками накопичення каменів висотою в 2 і 3 м і при цьому нічого не їдять. Цей шлях у верхів'я рік може продовжуватися від декількох місяців до року, до тих пір, поки лососі не потраплять у струмок із швидкою і холодною водою. Саме в цих струмках риби нерестяться. Після важкої подорожі і великих витрат енергії під час спарювання риби знаходяться в дуже поганому стані, що тільки деяким із них удається спуститися униз і вийти в море. Молоді лососі, що вийшли із ікри в прісній воді, дуже ненажерливі. Вони також повертаються до моря через 2 – 3 роки.

Ефект групи в риб

Самки тиляпії (Tilapia macrocephala) риють гніздо і метають ікру тільки в тому випадку, коли бачать особину свого виду, байдуже самця або самицю, нехай би риба і знаходилась за скляною перегородкою. Ізольована самиця метає ікру дуже рідко.

Золоті рибки при груповому утриманні споживають більше кисню. Виявилося, що одного виду іншої золотої рибки, навіть мертвої, буває достатньо для того, щоб у них підвищувалася інтенсивність обміну речовин. Якщо золотих рибок згрупувати у повній темноті або ж видалити їм попередньо очі, то споживання кисню залишається в них на тому ж рівні, що і в ізольованих осіб. У той же час якщо банку із ізольованою особиною помістити в акваріум, де плавають інші золоті рибки, або просто помістити в банку дзеркало, то обмін у риби посилиться. Таку ж реакцію викликає вид риби, пофарбованої в сірий або чорний колір, що говорить про переважне значення форми в порівнянні із кольором.

На Xiphophorus maculatus вивчали вплив навколишнього середовища на поведінку. В осіб, що були вирощені в повній ізоляції, так що вони не могли бачити ні родичів, ні обстановку, що оточує акваріум (акваріум був зроблений із деполяризуючого скла), статевий розвиток був цілком пригнічений. Якщо ж риби могли бачити навколишнє оточення, хоча і не бачили інших осіб свого виду, помітного гальмування не спостерігалося. Навпаки, якщо риба бачила родичів, але не бачила оточення акваріуму, то статева поведінка декілька затримувалося. Отже, можна визначити, що сприйняття родичів менш істотно, ніж сприйняття обстановки. Варто додати, що, припинившись, статевий розвиток уже не відновляється навіть у самиць.