Мал. 7.1. Гіпофіз:1 – третій шлуночок; 2 – судинний мішок; 3 – нейрогіпофіз; 4 – аденогіпофіз; 5 – зорове перехрестя

Між гіпоталамічною ділянкою стовбурної частини мозку і розташованим у цій ділянці гіпофізом існують нервові і гуморальні зв'язки. Гіпоталамічні ганглії забезпечують регуляцію виділення передньою часткою гіпофіза різних гормонів завдяки виділення в кров активуючих (ліберини) і інгібуючих (статини) факторів. Існує також зв'язок між гіпоталамусом і задньою часткою гіпофіза, гормони цієї частки гіпофіза синтезуються в гіпоталамусі.

Урофіз

Урофіз, який називають також каудальною нейросекреторною системою, – це нейросекреторна ділянка у задній частині спинного мозку. Його можна спостерігати у вигляді здуття на черевному боці спинного мозку або ідентифікувати тільки гістологічно. Хоча урофіз був виявлений 150 років тому, його функції усе ще залишаються суперечливими. Було ідентифіковано чотири види речовини, що він секретує: уротензин , , , . Вплив уротензину  на риб невідомий, але він знижує кров'яний тиск у більшості груп наземних хребетних тварин. Уротензин  викликає скорочення непосмугованих м'язів, таких як ізольовані смужки м'язової тканини прямої кишки і сечового міхура форелі. Уротензин  стимулює поглинання Na⁺ зябрами і сприяє утриманню Na⁺ нирковими канальцями. Крім уротензинів урофіз коропа утворює у великих кількостях ацетилхолін. Взагалі вважають, що функція урофіза пов'язана із осморегуляцією і найбільш впливає на роботу нирок.

Щитоподібна залоза

Щитоподібна риб складається із фолікулів, розташованих уздовж черевної аорти і м'язах істмуса (перешийка) нижньої щелепи. Фолікули часто занадто малі, щоб їх можна було виявити неозброєним оком. Кров надходить до них судинами, що йдуть від гілки коронарної артерії, і їхнє кровопостачання легко порушується в експериментах під час будь-якого хірургічного втручання поблизу серця. У деяких риб тиреоїдні фолікули розташовані також уздовж загальної кардинальної вени, у головній нирці і поблизу селезінки.

Тироксин впливає на ріст, метаморфоз і розмноження. Ін'єкції тироксину із успіхом застосовувалися для запобігання дегенерації яєчників у виловлених осетрів. Взагалі тироксин необхідний для дозрівання гонад. із інших функцій тироксину можна відзначити його вплив на шкіру, центральну нервову систему, сезонні адаптації, усталеність до температури й осморегуляцію.

Щотижневі ін'єкції тироксину атлантичній трісці викликали збільшення її постійної швидкості плавання на 25 %. Підвищений рівень тироксину в лососевих риб викликає збільшення плавальної активності і частоти вистрибування риб із води. Підвищена активність може також стимулювати тиреоїдну активність. Міграційне збудження в покатної молоді лососів, мабуть, також пов'язано із підвищеною тиреоїдною активністю.

Підвищення активності щитоподібної залози забезпечується гіпофізом за рахунок виділення тиреотропного гормону. Водночас виділення цього гормону гіпофізом знаходиться під контролем гіпоталамусу.

Ультимобронхіальна залоза

Кальцієвий обмін у костистих риб, відбувається за тією ж схемою, що й у ссавців, але із деякими значними відмінностями. Риби, очевидно, ефективно регулюють рівень кальцію у крові, проте дані вмісту іонів показують, що нормальний вміст кальцію в крові риб різних видів може значно різнитися (вдвічі). Більш того, у деяких видів риб спостерігаються значні розходження щодо рівня кальцію в крові в прісноводний і морський періоди їхнього життєвого циклу. На відміну від ссавців морські риби живуть у середовищі із високим вмістом кальцію і деякі із них регулюють його вміст у внутрішньому середовищі краще ніж інші. Прісноводні риби можуть іноді знаходитись в умовах низького вмісту кальцію у зовнішньому середовищі, що залежить від жорсткості води та вмісту кальцію в їхніх раціонах. Скелет у деяких видів та кальцинована луска риб, є депо кальцію, хоча питання про те, можуть чи не можуть безклітинні кістки риб обмінюватися кальцієм із кров'ю, дотепер обговорюється. На сьогодні більшість вчених вважають, що, кістки, які містять клітини (у ссавців, вугрів) і безклітинні (у більшості костистих риб) служать депо кальцію, хоча роль кісток у риб за цього може бути не настільки значною, як у наземних хребетних.

Наявні на сьогодні, хоча й незначні дані дозволяють припустити, що гормон ультимобранхіальної залози – кальцитонін бере участь у виведенні кальцію у риб, що живуть у морській воді або у воді із високим вмістом кальцію.