Передній мозок

Передній мозок складається із двох частин. Дорзальніше лежить тонка епітеліальна платівка – мантія або плащ, що відмежовує від порожнини черепа загальний шлуночок; у основі переднього мозку лежать смугасті тіла, які по обидва боки з'єднуються передньою зв'язкою. Боки і покришки переднього мозку, що утворюють мантію, повторюють загалом форму смугастих тіл, які лежать під ними, від чого весь передній мозок нібито розділений на дві півкулі, але справжнього поділу на дві півкулі у костистих риб не спостерігається тільки у дводишних риб передня стінка мозку входить між смугастими тілами у вигляді складки, що розділяє передній мозок на дві відособлених півкулі.

У передній стінці переднього мозку розвивається парне утворення – нюхові частки, що іноді розташовуються всією масою на передній стінці мозку, а іноді значно витягуються в довжину і часто диференціюються на основну частину (власне нюхова частка), стебельце і нюхову цибулину.

До мантії надходять вторинні нюхові волокна від нюхової цибулини. Оскільки передній мозок у риб являє собою мозкову частину нюхового апарату, деякі дослідники називають його нюховим мозком. Після видалення переднього мозку спостерігається зникнення вироблених умовних рефлексів на нюхові подразники. Після роз'єднання симетричних половин переднього мозку в карасів і коропів не спостерігається порушень просторового аналізу зорових і звукових подразників, що вказує на примітивність функцій цього відділу. Умовні рефлекси на світло, звук, магнітне поле, подразнення плавального міхура, органів бічної лінії і смакових рецепторів зберігаються. Таким чином, дуги умовних рефлексів на ці подразники замикаються на інших рівнях головного мозку.

Крім нюхових, передній мозок риб виконує і деякі інші функції. Так, видалення переднього мозку призводить до зниження рухової активності риб.

Цілісність переднього мозку необхідна для різноманітних і складних форм поведінки риб у косяку. Після його видалення риби плавають поза косяком. Вироблення умовних рефлексів, що спостерігається в умовах косяку, порушується в риб, позбавлених переднього мозку. Після видалення переднього мозку риби втрачають ініціативу. Так, інтактні риби, пропливаючи через дрібну решітку, обирають різні шляхи, а риби, позбавлені переднього мозку, обмежуються одним шляхом і тільки із великими труднощами долаютьть перешкоду. Інтактні морські риби після одно– дводенного перебування в акваріумі не змінюють своєї поведінки в морі. Вони повертаються до косяку, займають стару полювальну ділянку, а якщо вона зайнята, вступають у бійку і проганяють конкурента. Випущені у море оперовані особини не приєднуються до зграї, не займають своєї полювальної ділянки і не закріплюють за собою нової, а якщо й утримуються на раніше зайнятій, то не захищають її від конкурентів, хоча і не втрачають спроможності захищатися. Якщо здорові риби під час виникнення небезпеки на своїй ділянці вміло використовують особливості місцевості, послідовно переміщаються в ті самі укриття, то риби оперовані немовби забувають систему укриттів, використовуючи випадкові укриття.

Передній мозок відіграє важливу роль і в статевій поведінці риб. Видалення обох часток у сіамського півника призводить до повної втрати статевої поведінки, у тиляпії порушується спроможність до спарювання, у гупі відбувається затримка спарювання. У колючки у разі видаленні різних відділів переднього мозку змінюються (зростають або зменшуються) різноманітні функції – агресивна, батьківська або статева поведінка. У самців карася за руйнації переднього мозку зникає статевий потяг.

Отже, після видалення переднього мозку в риб втрачаються захисно-оборонна реакція, спроможність піклуватися про нащадків, спроможність до плавання у косяку, деякі умовні рефлекси, тобто спостерігається зміна складних форм умовно–рефлекторної діяльності й загальноповедінкових реакцій. Ці факти не дають повної підстави вважати, що передній мозок у риб набуває значення органа інтеграції, але дозволяють припускати, що він здійснює загальне стимулювання (тонізуючий вплив) на інші відділи мозку.