Мал. 3.5. Головний мозок риб

а – схематичне зображення поздовжнього розрізу мозку; б – мозок карася, вид зверху; 1 – передній мозок; 2 – перший мозковий шлуночок, 3 – епіфіз, 4 – середній мозок, 5 – заслінка мозочка, 6 – мозочок, 7 – мозковій канал, 8 –четвертий мозковий шлуночок, 9 – довгастий мозок, 10 – судинний мішок, 11 – гіпофіз, 12 – третій мозковий шлуночок, 13 – ядро зорового нерва, 14 – проміжний мозок, 15 – нюховий тракт, 16 – зорові долі, 17 – мигдалеподібні горби, 18 – вагусні частки, 19 – спинний мозок, 20 – дах мозочка, 21 – нюхові частки, 22 – нюхова цибулина

У області довгастого мозку розташовуються життєво важливі центри. Цей відділ мозку здійснює регуляцію дихання, серцевої діяльності, травного апарату тощо.

Дихальний центр– це група нейронів, що регулюють дихальні рухи. Можна виділити центри вдиху і видиху. Якщо зруйнувати половину довгастого мозку, то дихальні рухи припиняються тільки на відповідному боці. Цей центр стимулюється киснем. У середовищі, бідному на кисень, у риб зростає амплітуда та частота дихальних рухів. Зміна вмісту в крові вуглецю не впливає на дихальний центр. Після припинення притоку крові дихальний центр у акул продовжує працювати ще протягом деякого часу. В ділянці довгастого мозку розташовується також центр, що регулює роботу серця і судин. Важливим центром довгастого мозку є центр, що регулює роботу хроматофорів. За подразнення цього центру електричним струмом відбувається знебарвлення всього тіла риби. Тут же знаходяться центри, що регулюють роботу шлунково-кишкового тракту.

У риб, які мають електричні органи, розростаються рухові ділянки довгастого мозку, що призводить до утворення значних електричних часток, які є своєрідним центром синхронізації розрядів окремих електричних пластинок, що іннервуються різними мотонейронами спинного мозку. У результаті цієї синхронізації розряд усіх пластинок відбувається одночасно, і це призводить до збільшення його напруги.

У риб, що ведуть малорухомий спосіб життя, велике значення має смаковий аналізатор, у зв'язку із чим у них розвиваються спеціальні смакові частки.

Поряд із ядрами 8-ої і 10-ої пар нервів розташовані центри, що регулюють рух плавців. У разі електричного подразнення довгастого мозку позаду від ядер 10-ої пари відбувається зміна частоти і спрямованості руху.

Особливе значення відіграє група гангліозних клітин у вигляді своєрідної нервової мережі, яку названо ретикулярною формацією. Вона починається у спинному мозку, далі зустрічається у довгастому і середньому. У риб ретикулярна формація пов'язана із аферентними волокнами вестибулярного нерва (8) і нервами бічної лінії (10), а також волокнами, що відходять від середнього мозку і мозочка. Ретикулярна формація довгастого, середнього і проміжного мозку є єдине у функціональному відношенні утворення, яке відіграє важливу роль у регуляції функцій. До її складу входять гігантські маутнерівські клітини, що забезпечують плавальні рухи риб. Функціональне значення цих гігантських гангліозних клітин довгастого мозку полягає в тому, що, по-перше в їх дендритах сходяться всі аферентні шляхи із різних ділянок, і, в першу чергу, із області вестибулярного ядра та слухового нерва, із органів бічної лінії, трійчастого нерва, а також із мозочка і кори середнього мозку, по-друге, від них відходять гігантські маутнеровські волокна, що входять до складу ретикуло–спінального шляху, який забезпечує регулювальний вплив на функції спинного мозку.

Регулювальний вплив на спинний мозок має і так звана олива довгастого мозку – ядро, добре виражене у хрящових риб і гірше у костистих. Воно пов'язане зі спинним мозком, мозочком, проміжним мозком і бере участь у регуляції рухів. У деяких риб, що відрізняються високою плавальною активністю, розвивається додаткове ядро оливи, яке пов'язане із діяльністю м’язів тулуба і хвоста. Ділянки ядер 8-ої і 10-ої пар нервів беруть участь у перерозподілі тонусу м'язів і здійсненні складних координаційних рухів.