§119. Мензульні ходи

В закритій місцевості для побудови знімальної основи прокладають мензульні ходи.

Вони спираються на пункти державної геодезичної мережі, пункти геодезичних мереж згущення і точки, координати яких визначені аналітичним методом.

Порядок прокладання мензульних ходів

1. Установлюють мензулу над вихідною точкою А (Рис.145), приблизно орієнтують, центрують, нівелюють і точно орієнтують за лінією АВ, міряють висоту інструменти “і” і записують в журнал (Таблиця 16).

2. Вибирають точку ходу “1” закріплюють її на місцевості і установлюють на ній рейку.

3. Скошений край лінійки кіпрегеля прикладають до точки “а” на мензулі, від якої починають хід і візують на рейку установлену на точці 1.

4. Вздовж лінійки кіпрегеля прокреслюють лінію а-1 в середині планшета і за його рамками.

5. Приводять рівень при вертикальному крузі кіпрегеля в нуль-пункт і по рейці відраховують горизонтальну проекцію “d” і вимірюють кут нахилу при КЛ і КП. Всі відліки записують в журнал, крім цього в журнал записують висоту точки наведення “l” на рейці.

6. Вжурналі обчислюють кут нахилу і перевищенняh_пр точки 1 над вихідною точкою А. Перевищення обчисляють за формулою: . Перевищенняh_пр можна визначити за допомогою кривих перевищень кіпрегеля по рейці на різні висоти візування. Крім цього на прокресленій лінії а-1 на планшеті в масштабі зйомки олівцем намічають точку 1.

7. Переходять з мензулою на першу точку ходу, а в точці А установлюють рейку, приблизно орієнтують планшет, центрують, нівелюють і точно орієнтують по накресленій лінії 1-а на планшеті і виконують ті самі вимірювання, які виконувались на точці А. Якщо горизонтальні проекції збігаються то наколюють точку стояння мензули 1. Допускається розходження 1/200 довжин вимірювання лінії. При кутах нахилу місцевості до 5° визначення висот точок мензульних ходів можна виконувати через точку. Кожне перевищення в цьому випадку визначається два рази на дві висоти візування. Розходження між прямим і оберненим перевищенням, або між перевищеннями визначеними на різні висоти візування не повинні перевищувати 10 см при довжині лінії до 250 м і 4 см на кожні 100 м при довжинах ліній більших за 250 м.

8. Якщо h_пр і h_об не розходяться між собою більше приведених допусків, то обчислюють h_ср . Для виведенняh_ср знак h_об змінюють на протилежний. Після цього обчислюють висоту точки 1 . По закінчені ходу в журналі підраховують нев’язку ходу за висотою

Н_пр – висота кінцевої точки ходу визначена з прокладання мензульного ходу

Н_т – теоретична висота кінцевої точки

Величини нев’язок за висотою в мензульних ходах залежить від висоти перерізу рельєфу і повинні відповідати вимогам інструкції (Таблиця 15).

Таблиця 14 Таблиця 15

Висотну нев’язку в мензульному ході розподіляють з оберненим знаком в кожне перевищення пропорціонально

до довжин сторін ходу.

Довжини мензульних ходів залежать від масштабу знімання і повинні відповідати вимогам інструкції до довжин ходів і ліній (Таблиця 14).

Відносна нев’язка в мензульних ходах не повинна бути більше 1/300 загальної довжини ходу, а лінійна нев’язка не повинна перевищувати 0.8 мм на плані. Допустиму лінійну нев’язку на плані розподіляють методом паралельних ліній. Для цього через кожну точку ходу проводять прямі, паралельні до напряму нев’язки ВВ' (Рис.146,а) в сторону протилежну до нев’язки ВВ'.

На кожній прямій відкладають відрізки ;довжина,L – ходу в м, l – віддаль по ходу від початку ходу до відповідної точки ходу. В більшості випадків величини відрізків 1-1', 2-2', 3-3', 4-4' .... визначають графічно. Для цього на прямій АМ (Рис.146,б) від точки А в довільному масштабі відкладають сторони ходу А-1; 1-2; 2-3 ... а в кінцевій точці ходу В встановлюють перпендикудяр до АМ, який за довжиною дорівнює абсолютному значенню лінійної нев’язки f_s=BB'. Точку В' з’єднують з точкою А. Перпендикуляри 1-1', 2-2', 3-3' ... будуть відрізками, які слід відкласти на лініях проведених паралельно до лінії нев’язки ВВ' в точках 1', 2', 3', ... (Рис.146,а) для переміщення точок мензульного ходу.

Журнал мензульної зйомки Таблиця 16