§98. Нанесення точок теодолітного ходу на план

Після обчислення координат точок теодолітного ходу, їх необхідно нанести за координатами на план. Координати точок теодолітного ходу переважно виражаються великими числами, і відкладати їх від початку координат не зручно. Для зручності будують координатну сітку (кілометрову сітку), яка є сіткою квадратів. Сторони квадратів – це лінії паралельні до осей Х і Y. В цьому випадку координати точок відкладають від цих ліній з урахуванням підписів сітки (Рис.113).

Побудова координатної сітки лінійкою Ф.В.Дробишева (Рис.111,а)

Л

Рис.111

інійка має шість вирізів, віддаль між якими 10 см. Нижній край кожного вирізу є дугою кола радіуса рівного в другому вирізі 10 см-в третьому 20 см ... (Рис.111,а). На скошеному краю першого вирізу нанесено штрих, який є початком довжини лінійки, а довжина всієї лінійки є гіпотенузою прямокутного трикутника з катетами 5050 см і дорівнює см. Координатну сітку за допомогою лінійки Дробишева будують в такій послідовності:

1. Залишивши внизу аркуша паперу місце для підписів і рамок, проводять вздовж скошеного краю лінійки тонку пряму лінію (Рис.111,б).

2. Накладають на цю лінію лінійку так, щоб крайні вирізи були симетричні відносно лівого і правого країв паперу, а нульовий штрих першого вирізу збігався з проведеною лінією.

3. Вздовж скошених країв вирізів проводять короткі дуги, котрі ділять лінію на

п’ять відрізків по 10 см кожний. Крайні точки А і В – вершини квадрата з стороною 50 см.

4. Перекладають лінійку “на око” перпендикулярно до АВ по лівому краю аркуша і з’єднавши нульовий штрих з точкою А, знову проводять дуги по всіх скошених краях вирізів (Рис.111,в).

5. Потім, сумістивши нульовий штрих з точкою В, розташовують лінійку по діагоналі аркуша, знаходять перетин дугоподібного кінця лінійки з дугою, проведеною по вирізу з номером 50 (Рис.113,г), знайдена точка С буде третьою вершиною квадрата 5050 см.

6. Аналогічно знаходять четверту вершину “Д”.

7. Прикладають нульовий штрих лінійки до точки “С” і перевіряють, чи дорівнює відрізок СД 50 см, а потім ділять його на частини по 10 см. (Рис.111,д), і з’єднують протилежні мітки між собою.

П

Рис.112

ісля цього перевіряють правильність побудови сітки, для цього прикладають скошений край лінійки (Рис.112,в) до діагоналей малих квадратів і при цьому не повинно бути трикутників помилок. Правильність побудови сітки можна перевірити за допомогою вимірника (Рис.112,г).

Перевіряють розміри діагоналей всіх квадратів. Допускається розходження розмірів діагоналей в межах графічної точності, тобто 0.1-0.2 мм.

Побудова координатної сітки за допомогою штангельциркуля і масштабної лінійки

Якщо нема лінійки Дробишева, або необхідно розмітити координатну сітку невеликих розмірів, то побудову виконують за допомогою штангенциркуля і масштабної лінійки.

Для цього за допомогою лінійки на аркуші паперу проводять діагоналі (Рис.112,а) і від точки їх перетину штангенциркулем по діагоналі відкладають рівні відрізки. Кінці цих відрізків будуть вершинами прямокутника АВСД. З’єднавши ці вершини прямими лініями, ми одержимо точний прямокутник і на його сторонах відкладають вимірником рівні відрізки – сторони квадратів сітки (Рис.112,б). Правильність побудови сітки квадратів перевіряють так, як при розмітці за допомогою лінійки Дробишева.

Для нанесення точок теодолітного ходу сітку квадратів оцифровують, тобто вказують віддаль відповідних горизонтальних і вертикальних ліній квадратів від початку координат. Біля виходів координатних ліній сітки квадратів підписують прийняте значення – абсцис і ординат. Точки ходу наносять за допомогою вимірника і поперечного масштабу.

Перш за все визначають квадрат, в якому знаходиться точка, потім від координат точки віднімають координати південно-західного кута квадрата. Різницю абсцис 0-1 (Рис.113) виражену в масштабі плану, відкладають від південної сторони квадрата на вертикальних його сторонах, а різницю ординат 0-1 від західної сторони квадрата на схід на горизонтальних лініях квадрата.

Через кінці цих відрізків проводять лінії і в перетині цих ліній одержують положення точки.

П

Рис.113

равильність нанесення точок на план перевіряють по горизонтальних проекціях між двома суміжними точками ходу. Допускається розбіжність в межах графічної точності 0.1-0.2 мм.