§236. Топографо-геодезичні роботи при вишукуванні трас залізниць і автомобільних доріг

Вишукування для технічного проекту починають з камерального трасування майбутньої дороги на картах. Після цього виконують рекогностування і вибір напрямів ліній магістралі на місцевості.

Магістраль повинна відповідати таким вимогам:

Магістраль повинна бути прокладена так, щоб при будівництві споруди був мінімум земляних робіт.

Магістраль повинна бути прокладена по найкоротшій віддалі між заданими точками, тобто потрібно добиватись, щоб було менше кутів поворотів, а лінії магістралі були по можливості довшими. Для перенесення проекту траси з плану або карти на натуру визначають графічно на карті координати вершин кутів повороту траси і по них обчислюють дирекційні кути і довжини прямих ділянок траси. Обчислені дирекціоні кути прямих ділянок траси використовують для обчислення кутів повороту траси.

Рис.235 Рис.236

Крім цього вершини кутів повороту траси на карті прив’язують до чітких контурів і за даними прив’язки переносять на місцевість вершини кутів повороту траси, закріплюють їх стовпами і після цього виконують провішення осі траси.

Провішення відрізків траси на місцевості виконують за допомогою теодолітів. На місцевості теодолітом вимірюють кути і(Рис.235), за якими обчислюють кути повороту трасиіз точністю до.

Всю магістраль, починаючи від початкової точки ділять на рівні відрізки по 100 м (Рис.237), кінці цих відрізків закріплюються кілками, які називаються пікетами, забитими в землю так, щоб їх торці були вище поверхні землі на І см, біля нього забивають сторожок на якому указується номер пікету (Рис.236,а).

Рис.237

Початок траси відмічається пікетом за номером “0”. Це приводить до того, що номер будь-якого пікету виражає віддаль від початку траси до даного пікету в сотнях метрів. На перегинах місцевості між пікетами, а також в місцях перетину траси з підземними і наземними комунікаціями, річками, дорогами забивають кілки. Ці точки називаються “плюсовими точками”, їх позначають віддаллю від заднього пікету в метрах.

Н

Рис.238

априклад: ПК 7+37 (Рис.236,б). Отже віддаль від початку траси порівнює 737 м. В тих місцях, де траса проходить вздовж косогорів, або в місцях де в поперечному напрямі до траси є різкі коливання рельєфу, намічають і закріплюють поперечники. Для цього в необхідних місцях будують лінії, які перетинають вісь траси під прямими кутами.Як пра-

вило, для побудови поперечників користуються екером. На лініях поперечників в точках перегину поверхні землі забивають кілки, на яких підписують віддаль від осі траси з літерою Л (Ліворуч) або П (Праворуч) в залежності від того, з якої сторони від осі траси знаходиться точка відносно спостерігача, який дивиться в напрямі ходу траси.

Наприклад: Л+25; П+15.

Одночасно з розміткою пікетажу ведеться зйомка смуги місцевості по 50 м в обидві сторони від осі траси. В межах 25 м в обидві сторони виконується інструментальна зйомка – як правило, метопом перпендикулярів, а від 25 м по 50 м – окомірно.

Попутно з розміткою пікетажу і зйомкою смуги ведеться абрис в особливому зошиті, який називається пікетажною книжкою, її роблять з міліметрового паперу розміром 12х20 см. Вздовж сторінки пікетажної книжки по середині проводять вісь траси і на ній відмічають розташування пікетів, плюсових точок, точок кутів повороту і поперечників (Рис.238).

Крім цього, в пікетажну книжку заносять результати зйомки смуги місцевості, всі точки перетину траси дорогами, ріками і іншими контурами. Побудова в пікетажній книжці ведеться в певному масштабі. На сторінках пікетажної книжки стрілками показують кути поворотів траси в точках їх поворотів, а сама траса наче вирівнюється, тобто показується прямою лінією.

При переході на наступну сторінку її починають з того пікету, яким була закінчена попередня сторінка. Пікетажна книжка на рівні з журналом нівелювання траси є важливим польовим документом інженерно-технічного нівелювання. Вона заповнюється дуже уважно, акуратно простим олівцем.