§103. Визначення коефіцієнта віддалеміра

Для визначення коефіцієнта “К” віддалеміра вибирають на місцевості рівний горизонтальний майданчик і на ньому відмічають лінію АВ (Рис.127).

Рис.127

На цій лінії забивають кілки в точках В₁, В₂, В₃, В₄. Відстані АВ₁=D₁, АВ₂=D₂, АВ₃=D₃, АВ₄=D₄ старанно декілька разів вимірюють мірною стрічкою з точністю не нижче 1:2000. Після цього в точках В₁, В₂, В₃ і В₄ установлюють рейку, а в точці А теодоліт і довжину відрізків АВ₁=D₁, АВ₂=D₂, АВ₃=D₃, АВ=D₄ визначають за допомогою віддалеміра, тобто D'₁=Kn₁, D'₂=Kn₂, D'₃=Kn₃, D'₄=Kn₄, де n₁, n₂, n₃, n₄ – кількість поділок рейки, які видно між віддалемірними нитками при установленні рейки відповідно в точках В₁, В₂, В₃ і В₄. Коефіцієнт “К” визначають із відношення відрізків АВ₁, АВ₂, АВ₃ і АВ₄ виміряних мірною стрічкою, до тих же відрізків виміряних віддалеміром, тобто ;;;.

За остаточне значення коефіцієнта беруть середнє із всіх значень К.

§104. Оптичні віддалеміри подвійного зображення

Нитковий віддалемір порівняно простий за конструкцією, зручний в роботі, але значно поступається за точністю вимірювання відстаней мірною стрічкою. Для підвищення точності вимірювання ліній застосовують оптичні віддалеміри. подвійного зображення різних конструкцій. Оптичні віддалеміри подвійного зображення це насадки, які закріплюють на об’єктиви зорових труб геодезичних інструментів, або виготовляються як окремий самостійний прилад.

За принципом вимірювання ліній оптичні віддалеміри подвійного зображення бувають: з постійним базисом і змінним паралактичним кутом і з постійним паралактичним кутом і змінним базисом.

Оптичний топографічний віддалемір

Оптичний топографічний віддалемір ОТД подвійного зображення з постійним базисом і змінним паралактичним кутом призначається для вимірювання відстаней від 40 до 400 м з відносною помилкою 1:5000. Прилад складається з зорової труби, обладнаної оптичним візиром, комбінованим компенсатором і відліковим мікроскопом вертикального

Рис.128

круга (Рис.128,а), навідного гвинта азимутального повороту (5) і закріпного гвинта (6). Зорова труба має навідний (7) і розташований на одній осі з ним закріпний гвинт (8). Труба фокусується за допомогою кремальєрного гвинта (1). Оптичний компенсатор має два навідні гвинти: установочної частини (3) і вимірювальної частини (4), якими оправи з півлінзами пересовуються перед об’єктивом зорової труби по паралельних напрямках і важіль перекидного клина (3), за допомогою якого він пересувається у вертикальному напрямі, перекриваючи верхні і нижні призми. Довжина віддалемірної рейки 2 м (Рис.128,б), яка має п’ять баз (інтервалів), два круглі рівні, оптичний візир і термометр. Базисна рейка двостороння: на одній стороні віддалі між марками дорівнюють 0.400 м, а на другій – 0.404 м. Різне поєднання марок утворює базиси довжиною: 0.4; 0.8; 1.2; 1.6 і 2.0м. Під час роботи рейку можна установлювати в горизонтальне або вертикальне положення.

Згідно з (Рис.128,б) маємо: (1)

l – довжина базису ab;  – паралактичний кут. Внаслідок того, що кут дуже малий, можна тангенс кута “” замінити його радіанною мірою з достатньою точністю, тобто ;=206265 і вираз (1) запишемо (2). Оскільки С₁ і С₂ величини постійні то їх суму С₁+С₂ позначають через С і згідно з (Рис.128,б) напишемо:

(3). Відраховані по віддалемірній шкалі кути  будуть виражені в поділках шкали, а щоб виразити їх в секундах, необхідно відраховані кути  помножити на ціну поділки шкали, тобто , де – ціна поділки відлікової шкали віддалеміра. Тоді формулу (3) можна написати: (4). Величина – для даного комплекту насадки і рейки є величиною постійною. Позначимо їїі будемо називати її коефіцієнтом віддалеміра.Тоді формулу (4) можна написати (5). Коефіцієнт К визначають на спеціально виміряному базисі. Кінцева формула для обчислення горизонтальної проекції буде:

, де

D_t – поправка за температуру

D_ – поправка за кут нахилу.