§128. Розпізнавання контурних точок місцевості, оформлення їх на аерознімках та закріплення на місцевості

Польові роботи з планово-висотної підготовки аерознімків починають з рекогностування місцевості, тобто з уточнення проекту геодезичного визначення координат планово-висотних розпознаків. Перевіряється наявність видимості з пунктів тріангуляції на запроектовані розпознаки або з розпознаків на пункти тріангуляції, наявність на місцевості пунктів тріангуляції, полігонометрії, нівелірних знаків і установлення віх. В проекті прив’язки аерознімків, складеному на репродукціях накидного монтажу, червоними кружками діаметром 5 мм позначають місця (зони) розташування майбутніх планових розпознаків. Ці зони у збільшеному розмірі нанесені на контактних відбитках аерознімків. Розпізнавання точок полягає в визначенні на місцевості і на аорознімку контурної точки в межах запроектованої на аерознімку зони і оформлення цієї точки на аеразнімку і на місцевості. Розпізнаванню підлягають всі запроектовані розпознаки і пункти геодезичної основи. Правильність розпізнавання контурної точки перевіряється за навколишніми контурами. Якщо в запроектованій зоні неможливо вибрати контурну точку, то необхідно в цій частині змінити проект, але при цьому не повинно порушуватись загальне пра-

Рис.154

вило розташування розпознаків. Контурна точка, яку приймають за розпознак, повинна чітко зображатися на аерознімку і на місцевості, щоб помилка в розпізнаванні не перевищувала 0.1 мм в плані. Переконавшись в правильності розпізнавання контурної точки, її наколюють на аерознімку тонкою голкою. Помилка в розпізнаванні і наколі не повинна перевищувати 0.2 мм. При наколі під аерознімок підкладають пластмасову лінійку або трикутник. Наколена точка з лицевої сторони аерознімка обводиться кружком радіуса 0.5 см червоною тушшю (Рис.154,а), якщо розпознак плановий і чорною тушшю, якщо розпознак висотний.

З правої сторони кружка пишуть дробом – в чисельнику номер розпознака, який, як правило збігається з номером аерознімка, а в знаменнику відмітка над рівнем моря поверхні землі. Пункти тріангуляції і полігонометрії зображуються трикутником червоною тушшю з сторонами 1 см. Репери і марки нівелювання зображують кружком радіуса – 0.5 см червоною тушшю, при цьому зліва пишуть назву пункту тріангуляції або нівелірного знака – марка, ґрунтовий репер і їхній номер, а з правої сторони дробом – в чисельнику відмітка знака червоною тушшю, а в знаменнику відмітка землі чорною тушшю. Біля висотних розпознаків праворуч від кружка дробом пишуть – в чисельнику номер розпознака чорною тушшю, а в знаменнику відмітку землі чорною тушшю. Точки на урізах вод зображують кружками радіуса 0.5 см зеленою тушшю, з правої сторони пишуть дробом – в чисельнику номер точки в знаменнику відмітку урізу води, а дальше дата визначення урізу води. Точки висотних ходів з’єднують між собою тонкими чорними лініями. З оберненої сторони аерознімка олівцем накол обводять кружком діаметром 3 мм, а збоку пишуть номер або назву розпізнаної точки (Рис.154,б). Для планових розопознаків збоку від наколу олівцем зарисовують абрис відносно найближчих до нього характерних контурів місцевості в таких тонах як на аерознімку і пишуть короткий опис розташування розпознака. Абрис складають у збільшеному масштабі. Він перерисовується з аерозйімків і провіряється на місцевості (Рис.154). Для висотних розпознаків абрис не складається, пишуть тільки короткі пояснення, що розпізнано (кущ, стовп, стик доріг і т.п.)

Всі зарисовки і підписи роблять простим чорним олівцем. Всі планові розпознаки, на період польових робіт, закріплюють дерев’яними стовпами і окопують їх канавою. Для довготривалого закріплення планових розпознаків використовують спеціальні бетонні моноліти, які закопують на глибину 0.7 м, а зверху установлюють стовп з перекладиною знизу і окопують круглою канавою радіуса 1 м.