§25. Квадратне розграфлення планів

Розграфлення планів масштабу 1:5000 і більших масштабів можна складати на планшеті в квадратному розграфленні. В даному випадку за основу приймають планшет масштабу 1:5000 з розмірами рамок 40х40см і кожний квадрат нумерують арабськими цифрами (Рис.37). Наприклад, 15.

Аркуш плану масштабу 1:2000 одержують діленням аркуша плану масштабу 1:5000 на 4 частини. Кожна частина позначається великими літерами азбуки А, Б, В,Г. (Рис.37). Номенклатура складається з номера квадрата аркуша плану масштабу 1:5000 і відповідної літери аркуша плану масштабу 1:2000. Наприклад, 15-Г. Роз-

м

Рис.37

іри квадрата 50х50 см.

Аркуш плану масштабу 1:1000 одержують діленням аркуша плану масштабу 1:2000 на 4 частини. Кожна частина нумерується римськими цифрами від 1 до ІV. (Рис.37). Номенклатура складається з номенклатури аркуша плану масштабу 1:2000 і відповідного номера аркуша плану масштабу 1:1000. Наприклад. 15-Б-ІV. Розміри квадрата 50х50 см.

Аркуш плану масштабу 1:500 одержують діленням аркуша плану масштабу 1:2000 на 16 частин.

Кожна частина нумерується арабськими цифрами від 1 до 16 (Рис.37). Номенклатура складається з номенклатури аркуша плану масштабу 1:2000 і відповідного номера аркуша плану масштабу 1:500. Наприклад, 15-В-10. Розміри аркуша плану 50х50 см.

§26. Сітка географічних координат

Кожний аркуш топографічної карти обмежений з заходу і сходу меридіанами, а з півночі і півдня – паралелями. Щоб за допомогою карти можна було визначити географічні координати зображених на ній предметів і контурів місцевості, на карту наносять градусну рамку. Східна і західна сторони рамки поділені на мінути широти, а північна і південна на мінути довготи.

Крім цього кожна мінута поділена крапками на інтервали, які відповідають 10". З’єднавши прямими відповідні точки на протилежних сторонах рамки 3 (Рис.38) можна одержати картографічну сітку – паралелі і меридіани через кожну мінуту або через кожні 10 широти і довготи на всій площі карти.

Для графічного визначення, за допомогою карти, довготи якої-небудь точки необхідно провести через цю точку меридіан так, щоб він перетинав однойменні поділки мінут (або відповідні частини однойменних поділок) на північній і південній сторонах рамок і відрахувати число поділок між точкою перетину і кутом рамки. (Рис.38.I). _B=n+d _B=182829.

Аналогічно визначають на східній або західній сторонах рамки карти широту точки _B=_n+c _B=544219.

Рис.38

§27. Сітка прямокутних координат

Щоб за допомогою карти можна було визначати і указувати місце знаходження будь-якої точки місцевості, аркуші топографічних карт видаються з нанесеною на них сіткою прямокутних координат .Ця сітка зображає собою систему взаємноперпендикулярних ліній, паралельних прийнятим осям прямокутних координат. Кожну зону поділяють на дві рівні частини: вздовж – середнім, так званим осьовим меридіаном, а впоперек – екватором. Якщо прийняти осьовий меридіан і екватор за осі, а точку їх перетину за початок координат, то можна визначити прямокутні координати будь-якої точки в межах цієї зони. Для зручно

Рис.39

сті визначення координат в межах зони через рівні проміжки проводять прямі паралельні до осей координат. Система таких прямих утворює сітку прямокутних координат на карті. В зв’язку з тим, що лінії, які утворюють сітку знаходяться на віддалі одна від одної на ціле число кілометрів, їх називають кілометровими лініями, а саму сітку – кілометровою сіткою. Значення абсцис, тобто горизонтальних кілометрових ліній, означають віддаль цієї кілометрової лінії від екватора. На північ від екватора всі абсциси додатні, а на південь від’ємні. За загальним правилом ординати точок розташованих на захід від осьового меридіана слід було б підписувати з знаком мінус, а на схід з знаком плюс. Щоб мати справу тільки з додатними ординатами і уникнути необхідності супроводжувати ординати знаками плюс і мінус, ординату осьового меридіана беруть рівну не 0, а 500 км, тоді. ординати всіх точок, які знаходяться на захід від осьового меридіана, будуть мати значення менші 500 км, а ординати точок які знаходяться на схід від остьового меридіана будуть мати значення більш 500 км. Наприклад: Точка А і В (Рис.39) знаходяться на однаковій віддалі від осьового меридіана на 142 км, точка А на схід, а точка В на захід, їх ординати будуть: Y_A=642 км, Y_Б=358 км.

Щоб за підписаними ординатами можна було визначити, в якій зоні знаходиться точка до значення ординати зліва від неї дописують номер зони. Наприклад: Y_A=7642 км Y_Б=7358 км.

Кілометрові лінії, які утворюють сітку координат, підписують біля виходу їх за рамку (Рис.38).

Якщо необхідно приблизно указати координати якої-небудь точки місцевості, тоді досить назвати квадрат кілометрової сітки в якому, вона знаходиться. В цьому випадку прийнято задавати скорочені координати, тобто дві останні цифри підпису південно-західного кута квадрата 94-36 (Рис.38.II). Спочатку називають значення “X”, а потім “Y”. Якщо необхідно більш точно визначити координати якої-небудь точки місцевості, то з цієї точки опускають перпендикуляри на південну і західну сторони квадрата (Рис.38.III), і в масштабі карти визначають довжини цих перпендикулярів і одержані величини додають відповідно до абсциси і ординати південної і західної сторін квадрата

X_А=X_n+а Y_А=Y_n+b.