- •Розділ і Вступ
- •§1. Предмет геодезії
- •§2. Наукове та практичне значення геодезії
- •§3. Зв’язок геодезії з іншими науками
- •§4. Поняття про фігуру та розміри Землі
- •§5. Визначення місцезнаходження точок на кулі і на площині
- •§6. Зображення земної поверхні на площині
- •§7. Загальні відомості про зональну систему плоских прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •§8. Висоти точок земної поверхні: абсолютні і відносні
- •Розділ II Масштаби
- •§9. Поняття про масштаб зображення.
- •Види масштабів: чисельний та лінійний
- •Лінійний масштаб
- •Поперечний масштаб
- •Найменша поділка графіка масштабу
- •§10. Точність та гранична точність масштабу. Масштаби топографічних карт I планів
- •Розділ III Орієнтування ліній на місцевості
- •§11. Поняття про орієнтування ліній на місцевості. Азимут лінії
- •§12. Зближення меридіанів
- •§13. Дирекційний кут
- •§14. Зв’язок між азимутом і дирекційним кутом напряму
- •§15. Прямий та обернений дирекційні кути і зв’язок між ними
- •§16. Поняття про румби
- •I. Північний схід ...... ПнСх
- •§19. Зв’язок між азимутом, магнітним азимутом і дирекційним кутом
- •§20. Бусоль
- •Перевірки бусолі
- •Розділ IV Топографічні карти та плани
- •§21. Карти, плани та аерознімок
- •§22. 3Агальногеографічні топографічні і тематичні карти
- •§23. Міжнародне розграфлення і номенклатура аркушів карти масштабу 1:1000000
- •§24. Номенклатура і розміри аркушів топографічних карт
- •§25. Квадратне розграфлення планів
- •§26. Сітка географічних координат
- •§27. Сітка прямокутних координат
- •§28. Сітка прямокутних координат на межі зон
- •§29. Загальні вимоги до зображення місцевості на топокартах
- •§30. Умовні знаки топографічних карт та їх класифікація
- •§31. Умовні знаки населених пунктів і промислових об’єктів
- •§32. Умовні знаки доріг, ліній зв’язку і ліній електропередач
- •§33. Гідрографія і гідротехнічні споруди
- •§34. Умовні знаки кордонів, огорож і орієнтирів
- •§35. Умовні знаки сільськогосподарських угідь і грунтово-рослинного покриття
- •§36. Рельєф місцевості і його форми
- •§37. Зображення рельєфу горизонталями
- •§38. Висота перерізу рельєфу
- •§39. Визначення стрімкості і форми схилів за горизонталями
- •§40. Графік закладень.
- •§41. Написи на топографічних картах
- •§42. Розв’язування задач на топографічних картах
- •§43. Зарамкове оформлення карти
- •§44. Орієнтування на місцевості за допомогою карти
- •Розділ V Вимірювання ліній на місцевості
- •§45. Позначення і закріплення точок і ліній на місцевості
- •§46. Провішення ліній
- •§47. Прилади для вимірювання ліній. Стальні стрічки і рулетки
- •§48. Компарування мірних приладів. Компаратори. Введення поправки за компарування в результати вимірювань
- •§49. Вплив температури на довжину мірних приладів
- •§50. Порядок вимірювання ліній сталевою стрічкою
- •§51. Оцінка точності лінійних вимірювань. Абсолютна і відносна помилки
- •§52. Обчислення поправок за нахил лінії і визначення горизонтальних проекцій
- •§53. Помилки, які супроводжують вимірювання ліній
- •§56. Призначення зорових труб
- •§57. Будова зорової труби
- •§58. Установка труби для спостереження
- •§59. Рівні та їх призначення
- •§60. Відлікові пристрої: штриховий і шкаловий
- •§61. Теодоліт, його будова і застосування.
- •§62. Вертикальний круг теодоліта
- •§63. Основні осі теодоліта
- •§64. Перевірки і юстування теодоліта
- •§65. Установка теодоліта для вимірювання кута
- •§66. Вимірювання горизонтального кута
- •§67. Орієнтування лімба за магнітним меридіаном
- •§68. Вимірювання напрямків способом кругових прийомів
- •§69. Помилки, які впливають на точність вимірювання кутів
- •Розділ VII Нівелювання
- •§70. Методи визначення висот
- •§71. Геометричне нівелювання
- •§72. Способи геометричного нівелювання
- •§73. Інструменти для геометричного нівелювання
- •§74. Нівелірні рейки. Башмаки і костилі
- •§75. Перевірки і юстування нівеліра н-3 та н-зк
- •Перевірки і юстування нівеліра з компенсатором н-зк
- •§76. Дослідження та перевірки нівелірних рейок
- •§77. Класифікація державної нівелірної мережі
- •§78. Нівелірні знаки
- •§79. Нівелювання IV кл
- •§80. Послідовність роботи на станції при нівелюванні IV кл
- •§81. Камеральне опрацювання матеріалів нівелювання іv класу
- •§82. Нівелювання ііі класу
- •§83. Послідовність роботи на станції при нівелювання ііі класу
- •§84. Камеральне опрацювання матеріалів нівелювання ііі класу
- •§85. Технічне нівелювання
- •§86. Перерва в роботі при нівелюванні ііі і іv кл
- •§87. Передача висот через перешкоди
- •§88. Прив’язка нівелірних ходів до постійних знаків
- •§89. Тригонометричне нівелювання
- •Розділ VIII Знімальні геодезичні мережі
- •§90. Загальні відомості про знімальні геодезичні мережі
- •§91. Теодолітні ходи
- •§92. Послідовність робіт при прокладанні теодолітних ходів
- •§93. Прокладання теодолітних ходів
- •§94. Визначення неприступних віддалей.
- •§95. Пряма та обернена геодезичні задачі на площині
- •Пряма геодезична задача
- •Обернена геодезична задача
- •§96. Обчислення зімкнутих теодолітних ходів
- •Обчислення кутової нев’язки
- •Обчислення координат
- •§97. Обчислення розімкнутих теодолітних ходів Обчислення кутової нев’язки
- •§98. Нанесення точок теодолітного ходу на план
- •§99. Визначення площ
- •Графічний спосіб
- •Визначення площі за допомогою палетки
- •Аналітичний спосіб
- •Механічний спосіб визначення площ
- •Визначення ціни поділки планіметра
- •Визначення постійного числа “g” планіметра
- •§100. Теодолітна зйомка ділянки
- •Спосіб перпендикулярів (прямокутних координат)
- •Спосіб створів.
- •Полярний спосіб
- •Спосіб засічок
- •Спосіб обходу
- •Спосіб лінійних засічок
- •Розділ IX Тахеометрична зйомка
- •§101. Сутність та призначення тахеометричної зйомки
- •§102. Віддалеміри. Нитковий оптичний віддалемір
- •§103. Визначення коефіцієнта віддалеміра
- •§104. Оптичні віддалеміри подвійного зображення
- •Оптичний топографічний віддалемір
- •Віддалемірна насадка днр-5
- •§105. Прокладання тахеометричних ходів
- •§106. Тахеометрична зйомка
- •Електронний тахеометр Та 3 (Агат) (Рис.132).
- •§107. Опрацювання результатів тахеометричної зйомки. Складання плану
- •Обчислення координат точок ходу
- •Обчислення висот точок ходу
- •Мензульна зйомка
- •§108. Сутність мензульної зйомки
- •§109. Прилади для мензульної зйомки
- •Номограмний кіпрегель кн
- •Мензула
- •§110. Перевірки мензули
- •§111. Перевірки та дослідження кіпрегеля кн
- •Дослідження кіпрегеля кн
- •§112. Установка мензули в робоче положення
- •§113. Визначення на планшеті положення точок місцевості
- •Пряма засічка
- •Комбінована засічка
- •§114. Обернена багаторазова графічна засічка (задача Потенота)
- •Теорія графічного розв’язування оберненої засічки
- •§115. Способи графічного розв’язування оберненої засічки
- •§116. Підготовка мензульного планшета для зйомки
- •§117. Знімальна основа. Геометрична мережа
- •§118. Порядок побудови геометричної мережі Складання проекту геометричної мережі
- •Рекогнустування та закріплення точок геометричної мережі
- •Нанесення пунктів геометричної мережі на планшет
- •§119. Мензульні ходи
- •Порядок прокладання мензульних ходів
- •§120. Перехідні точки
- •§121. Знімання ситуації і рельєфу.
- •§122. Калька висот та контурів
- •§123. Викреслювання та зведення планшетів
- •Розділ XI Польова підготовка аерознімків
- •§124. Загальні відомості про аерофототопографічний метод створення топографічних карт
- •§125. Призначення польової підготовки аерознімків
- •§126. Вимоги до густоти і розташування розпознаків
- •§127. Складання проекту польової підготовки аерознімків
- •§128. Розпізнавання контурних точок місцевості, оформлення їх на аерознімках та закріплення на місцевості
- •§129. Визначення координат розпознаків кутовими засічками
- •Спосіб прямої засічки
- •Спосіб оберненої засічки
- •§130. Визначення координат розпознаків полярним і паралактичним способами Полярний спосіб
- •Паралактичний спосіб
- •§131. Визначення координат розпознаків способами знесення координат та лінійною засічкою
- •§132. Визначення координат розпоанаків способами тріангуляційних побудов
- •Трикутник
- •Геодезичний чотирикутник
- •Центральна система.
- •Ланцюг трикутників
- •§133. Визначення координат розпознаків прокладанням теодолітних ходів
- •§134. Вимірювання кутів під час планово-висотної прив’язки розпознаків. Точність визначення координат розпознаків
- •§135. Висотна підготовка аерознімків
- •§136. Методи визначення висот розпознаків
- •§137. Тригонометричне нівелювання по сторонах кутових засічок і тріангуляційних побудов
- •§138. Визначення схилення магнітної стрілки при польовій підготовці аерознімків
- •Розділ хіі Комбінована зйомка
- •§139. Суть комбінованої зйомки
- •§140. Висотна, знімальна основа при комбінованій зйомці
- •Основні висотні ходи
- •Знімальні висотні ходи
- •§141. Методи визначення положення точок основного і знімального висотних ходів на фотоплалі
- •§142. Знімання рельєфу на фотопланах
- •§143. Дешифрування фотопланів (аерознімків)
- •Дешифрування населених пунктів і промислових об’єктів
- •Шляхи сполучення
- •Гідрографія
- •Рослинність і ґрунти
- •§144. Поняття про цифрові моделі місцевості
- •Розділ хііі Оновлення топографічних карт
- •§145. Мета оновлення топографічних карт і вимоги до оновлених карт
- •§146. Способи оновлення топографічних карт
- •§147. Аерофотозйомка
- •§148. Планова та висотна основа для оновлення топографічних карт
- •§149. Підготовчі роботи
- •Збір і систематизація матеріалів
- •Технічний проект.
- •Проект камеральних робіт
- •Редакційні вказівки
- •§150. Камеральне дешифрування аерознімків та складання проекту польового обстеження
- •Проект польового обстеження (робочий проект)
- •§151. Польове обстеження камерально виправлених оригіналів карт
- •§152. Технологічні варіанти періодичного оновлення карт
- •Оновлення карт на основі нових фотопланів
- •Оновлення шляхом виправлення копій оригіналів карт на прозорій основі
- •Виправлення карт за моделлю місцевості на стереофотограмметричних приладах
- •Оновлення карт шляхом вдрукавння змін в тиражні відбитки карт
- •§153. Оновлення топографічних карт прийомами мензульної зйомки
- •§154. Обстеження пунктів державної геодезичної мережі
- •§155. Оформлення та здавання матеріалів
- •Розділ хіv Зйомка шельфу та внутрішніх водоймищ
- •§156. Суть і призначення зйомки шельфу
- •§157. Поняття про топографічну зйомку шельфу
- •§158. Топографічна карта шельфу
- •§159. Геодезична основа зйомки шельфу
- •§160. Типи опорних морських геодезичних пунктів
- •§161. Рівневі пости
- •§162. Судна, які використовуються для знімальних робіт на шельфі
- •§163. Засоби і методи визначення місця судна
- •§164. Візуальні способи визначення місця судна
- •Пряма засічка
- •Обернена засічка
- •Комбінована засічка
- •Полярний спосіб
- •§165. Засоби вимірювання глибин
- •§166. Засоби пошуку і виявлення природних і штучних підводних об’єктів
- •§167. Обладнання для взяття проб ґрунту та рослинності
- •§168. Підготовчі роботи на базі і на суднах
- •§169. Густота промірі в і розташування промірних галсів
- •§170. Способи прокладання промірних галсів
- •§171. Вимірювання глибин лунолотами
- •§172. Визначення поправок лунолота
- •§173. Тарування лунолота
- •§174. Визначення поправок лунолота за гідрологічними даними
- •§175. Лазерна апаратура
- •§176. Льодові проміри
- •§177. Вимірювання глибин міркою, рибалотом і ручним лотом
- •§178. Контроль робіт
- •§179. Зйомка ґрунтів дна і рослинності
- •§180. Опрацювання інформації зйомки шельфу
- •§181. Опрацювання матеріалів визначення місця судна
- •§182. Нанесення результатів визначення місця судна на звітний планшет
- •§183. Визначення швидкості звуку в воді
- •§184. Опрацювання матеріалів рівневих спостережень
- •§185. Опрацювання результатів вимірювання глибин
- •§186. Опрацювання лунограм і журналів проміру. Нанесення глибин на звітний планшет
- •§187. Опрацювання результатів ґрунтової зйомки
- •Розділ хv Основи теорії помилок вимірювань
- •§188. Теорія помилок вимірювань
- •§189. Методи вимірювання
- •§190. Класифікація помилок і причини їх виникнення
- •§191. Випадкові помилки вимірювань та їх властивості
- •§192. Оцінка точності результатів безпосередніх вимірювань
- •§193. Середні квадратичні помилки функцій безпосередньо виміряних величин
- •§194. Арифметична середина
- •§195. Середня квадратична помилка арифметичної середини
- •§196. Ймовірніші помилки та їх властивість
- •§197. Середня квадратична помилка одного вимірювання і середня квадратична помилка арифметичної середини, виражені через ймовірніші помилки
- •§198. Опрацювання результатів ряду рівноточних вимірювань
- •§199. Оцінка точності результатів за різницями подвійних рівноточних вимірювань
- •§200. Нерівноточні вимірювання. Загальна арифметична середина
- •§201. Поняття і визначення ваги. Властивість ваг вимірювань
- •§202. Середня квадратична помилка одиниці ваги і загальної арифметичної середини
- •§203. Середня квадратична помилка одиниці ваги і загальної арифметичної середини, обчислені за ймовірнішими помилками
- •§204. Опрацювання результатів ряду нерівноточних вимірювань
- •§205. Ваги функцій виміряних величин
- •§206. Оцінка точності результатів за різницями подвійних нерівноточних вимірювань
- •Розділ хvі Зрівнювання теодолітних та нівелірних ходів
- •§207. Мета зрівнювальних робіт.
- •§208. Зрівнювання системи нівелірних ходів з одною вузловою точкою
- •§209. Зрівнювання системи теодолітних ходів з одною вузловою точкою
- •§210. Зрівнювання системи нівелірних ходів з декількома вузловими точками (методом послідовних наближень)
- •§211. Зрівнювання незалежної мережі нівелірних ходів способом в.В.Попова
- •Розділ хvіі Автономні методи визначення азимута
- •§212. Сутність автономних методів визначення азимута
- •§213. Сутність визначення азимута із астрономічних спостережень
- •§214. Відомості з сферичної тригонометрії
- •§215. Основні формули сферичної тригонометрії
- •§216. Корткі відомості про Всесвіт
- •§217. Небесна сфера і її елементи
- •§218. Добовий рух світил
- •§219. Системи координат небесних світил
- •§220. Час та його вимірювання
- •Зоряний час
- •Дійсний сонячний час
- •Середній сонячний час
- •Рівняння часу
- •Місцевий час
- •Всесвітній час
- •Поясний час
- •Декретний час
- •§221. Тропічний рік. Співвідношення між тривалістю зоряних та середніх сонячних діб
- •Перехід від київського часу до всесвітнього
- •Перехід від київського часу до місцевого зоряного
- •§222. Визначення поправки годинника на момент спостереження
- •§223. Висота полюса світу над горизонтом
- •§224. Паралактичний трикутних
- •§225. Визначення азимута за висотою Сонця
- •Обчислення азимута
- •§226. Визначення азимута за годинним кутом Сонця
- •Спостереження азимута за годинним кутом Сонця
- •Обчислення азимута
- •§227. Визначення азимута за годинним кутом Полярної
- •Спостереження азимута за годинним кутом Полярної
- •Обчислення азимута
- •§228. Відомості із загальної теорії гіроскопів
- •§229. Маятниковий гіроскоп.
- •§230. Будова гіротеодоліта з маятниковим гіроскопом
- •Блок живлення. (Рис.229)
- •§231. Визначення азимута гіротеодолітом гі-б2
- •§232. Опрацювання результатів вимірювання
- •Розділ xyiii Топографо-геодезичні роботи при інженерних вишукуваннях і будівництві
- •§233. Застосування геодезії в інженерно-будівельній справі.
- •§234. Геодезична основа великомасштабних зйомок
- •§235. Особливості зйомки забудованих територій
- •§236. Топографо-геодезичні роботи при вишукуванні трас залізниць і автомобільних доріг
- •§237. Елементи заокруглення. Розмітка головних точок кругової кривої
- •§238. Детальне розмічування кривих
- •Спосіб прямокутних координат
- •Полярний спосіб
- •Спосіб продовжених хорд
- •§239. Поняття про перехідні криві
- •§240. Нівелювання траси і поперечників
- •§241. Складання поздовжнього профілю
- •Складання чорного профілю
- •Побудова проектної червоної лінії
- •Визначення ухилу червоної лінії
- •Обчислення червоних відміток
- •Робочі відмітки
- •§242. Геодезична будівельна сітка
- •§243. Перенесення проекту споруди на натуру.
- •Спосіб лінійних засічок
- •§244. Елементи розмічувальних робіт
- •Побудова проектного кута
- •Побудова проектних ліній
- •Винесення на натуру проектних відміток
- •Передача відмітки у глибокі котловани і на високі будівлі
- •Список використаної літератури
§192. Оцінка точності результатів безпосередніх вимірювань
Оцінку точності результатів багаторазових безпосередніх вимірювань одної і тої величини можна виконувати різними способами.
Середня помилка вимірювань.
Якщо маємо ряд рівноточних вимірювань будь-якої величини ,, ...,і її дійсне значення “”, то дійсні помилки результатів цих вимірювань будуть ,, ...,.
Для висновку про точність вимірювань можна користуватись середньою помилкою “”.
Середньою помилкою називається середнє арифметичне із абсолютних значень випадкових помилок рівноточних вимірювань однієї і тієї величини, тобто
Наприклад: За результатами рівноточних вимірювань одної і тої величини одержали наступні дійсні помилки: +1, +2, 0, -6, -1, 0; то ;
Середня квадратична помилка.
Щоб збільшити вплив окремих великих помилок на результат оцінки точності ряду спостережень, користуються середньою квадратичною помилкою.
Ця формула відома в літературі під назвою формули Гаусса. Цією формулою користуються в тих випадках коли відомі дійсні помилки, а вимірювання рівноточні.
Для доведення викладеного вище порівняємо два ряди вимірювань і виконаємо оцінку точності користуючись формулами середньої і середньої квадратичної помилок
№ |
1-й ряд |
2-й ряд | ||
|
|
|
| |
1 2 3 4 5 6 |
+1 +2 0 -6 -1 0 |
1 4 0 36 1 0 |
-2 +3 -3 +1 +2 +1 |
4 9 9 1 4 1 |
|
|
|
|
|
Чим менша середня квадратична помилка, тим точніший ряд вимірювань. Крім нього дослідженнями доведено, що , а гранична помилка, яка може виникнути в ряду вимірювань при однакових умовах дорівнює потроєній середній квадратичній помилці, тобто
Іноді при підвищених вимогах до точності вимірювань величину граничної помилки беруть рівною:
Абсолютна і відносна помилки.
Випадкову, середню квадратичну і середню помилки інколи називають абсолютними помилками.
За величиною абсолютної помилки важко оцінити точність лінійних вимірювань. Тому на відміну від абсолютних, застосовують відносні помилки, які зображують відношенням абсолютних помилок до значення відповідних величин. Відношення середньої квадратичної помилки до виміряного значення величини називається відносною середньою квадратичною помилкою. Відносною помилкою користуються для оцінки точності лінійних вимірювань. Відносні помилки прийнято виражати дробами, чисельники яких дорівнюють одиниці.
Наприклад: довжина лінії м поміряна з середньою квадратичною помилкоюм, то відносна середня квадратична помилка результатів вимірювання буде:
Відношення граничної середньої квадратичної помилки до вимірюваної величини називається граничного відносною помилкою.
.
§193. Середні квадратичні помилки функцій безпосередньо виміряних величин
Шукана величина не завжди може бути виміряна безпосередньо. В таких випадках її приходиться знаходити посереднім шляхом. Наприклад, неможливо виміряти безпосередньо суму кутів в трикутнику, але її можна визначити додавши всі безпосередньо виміряні кути. В цьому випадку сума кутів трикутника буде функцією окремих незалежних одне від одного спостережень. Тому виникає питання, як визначити середню квадратичну помилку функції, коли відомі середні квадратичні помилки окремих вимірювань.
За формулою Гаусса можна оцінювати тільки безпосередньо виміряні величини, але нього недостатньо для висновків про точність обчисленої величини.
Виведемо формули для визначення середньої квадратичної помилки найпростіших функцій безпосередньо виміряних величин.
Нехай шукана величина є функцією виду:
(1)
–постійне число
–безпосередньо виміряна величина
–середня квадратична помилка виміряної величини
Нехай і– дійсні помилки аргументаі функції.
Знайдемо залежність між ними. Якщо зміниться на величину, тоодержить відповідно зміну, тобто
(2)
Розв’язуючи два рівняння (1) і (2) одержимо
(3)
Якщо величина вимірюваласьразів то одержиморівнянь типу (3)
...............
Обидві частини кожного з цих рівнянь піднесемо до квадрата, додамо їх і поділимо на
………………
(4)
але згідно з формулою Гаусса
і рівняння (4)можна записати так
або (5)
тобто, середня квадратична помилка добутку постійного коефіцієнта на значення аргументу дорівнює добуткові цього коефіцієнта на середню квадратичну помилку аргументу.
Наприклад: відстань визначена за допомогою ниткового оптичного віддалеміра, коефіцієнт віддалеміра К=100; відлік по рейці виконано з помилкою см. Визначити середню квадратичну помилку відстані. Віддалемірна відстань визначається за формулоютобто вона є функцією видуі користуючись формулоюодержимосм=см=м.
Додавання та віднімання виміряних величин.
Нехай шукана величина є функцією виду:
(6)
і – безпосередньо виміряні величини, а– функція суми. Дійсні помилки величин;ібудуть відповідно дорівнювати;і. Якщозмінити на величину, ана величинутозміниться на величинутоді нові значення аргументів і функції будуть:;і. Підставимо ці значення в функцію (6) одержимо:
(7)
Розв’язуючи два рівняння (6) і (7), одержимо:
(8)
Якщо величини івимірювалисьразів, то одержиморівнянь типу (8)
.........................
Піднесемо ці рівняння до квадрата, додамо їх і поділимо на .
...........................................
(9)
але ;;, а на підставі четвертої властивості випадкових помилок;. Тому рівняння (9) можна записати в такому вигляді:
; (10)
Міркуючи подібним способом знайдемо середню квадратичну помилку функції різниці виміряних величин
(10)
Як бачимо, залежність між середньою квадратичною помилкою суми і середньою квадратичною помилкою різниці двох аргументів виражається однією і тією формулою, тобто – середні квадратичні помилки алгебраїчної суми і різниці двох аргументів дорівнюють кореню квадратному з суми квадратів середніх квадратичних помилок аргументів.
Наприклад: кути івиміряно з середніми квадратичними помилками
і .
Визначити середню квадратичну помилку суми цих кутів
Користуючись формулою (10) маємо:
Якщо
то в цьому випадку формула (10) буде мати вигляд
(11)
тобто – середня квадратична помилка алгебраїчної суми або різниці двох виміряних з однаковою точністю величин в разів більша за середню квадратичну помилку одного доданка.
Наприклад: Обчислити середню квадратичну помилку кута, визначеного як різницю двох відліків, якщо середня квадратична помилка одного відліку дорівнює ;
Користуючись формулою (11) маємо:
Якщо шукана величина є алгебраїчною сумою або різницею довільної кількості величин, тобто то міркуючи подібним способом можна записати:
(12)
тобто середня квадратична помилка суми або різниці “” виміряних величин дорівнює кореню квадратному із суми квадратів середніх квадратичних помилок всіх величин.
В окремому випадку, коли всі аргументи даної функції мають однакову середню квадратичну помилку, тобто то формула (12) буде мати вид:
(13)
і на підставі формули (13) можна записати, що середня квадратична помилка алгебраїчної суми або різниці, виміряних з однаковою точністю величин вразів більша за середню квадратичну помилку одної величини.
Наприклад: середня квадратична помилка відкладання лінії на папері за допомогою вимірника і масштабної лінійки мм. Відкладали на папері ламану лінію з 9 відрізків. Обчислити середню квадратичну помилку нанесення на папір всієї лінії. Користуючись формулою (13) маємо:
мммм.
Для обчислення середньої квадратичної помилки вимірювання кутів в тріангуляції користуються нев’язками трикутників. Середня квадратична помилка суми кутів одного трикутника обчислюється за формулою Гаусса
тому, що нев’язки трикутників “” можна розглядати, як суму дійсних випадкових помилок кутів трикутника, але середня квадратична помилка суми кутів трикутника є функцією суми трьох незалежних рівноточних вимірювань і її середня квадратична помилка обчислюється за формулою
–середня квадратична помилка вимірювання одного кута трикутника.
Виходить , або з урахуванням формули Гаусса одержимо:
В даній формулі “” нев’язки трикутників,– число трикутників.
Ця формула відома в літературі під назвою формули Ферреро.
Лінійна функція
В цьому виразі ;...– постійні коефіцієнти, а;...– окремі незалежні величини (аргументи), визначені з середніми квадратичними помилками;....
В цьому випадку для оцінки точності користуються формулою:
(14)
тобто – середня квадратична помилка алгебраїчної суми або різниці добутків постійної величини на аргумент дорівнює кореню квадратному із суми квадратів добутків постійної величини на середню квадратичну помилку відповідного аргументу.
В випадках, коли формула (14) буде мати вид:
(15)
а якщо вимірювані величини ;...рівноточні і,
тоді (16)
Наприклад: довжину лінії вимірювали частинами оптичним нитковим віддалеміром, коефіцієнт віддалеміра К=100, а помилка відліку по рейці на першому відрізку лініїсм; на другомусм і на третьомусм. Користуючись формулою (15) маємо
см
Функція загального виду: ,
Величина є функцією багатьох незалежних величин.
В цьому випадку для оцінки точності вимірювань користуються формулою:
(17)
тобто, середня квадратична помилка функції загального виду дорівнює кореню квадратному із суми квадратів добутків часткових похідних за кожним аргументом на середню квадратичну помилку відповідного аргументу.
Наприклад: виміряно дві сторони прямокутника
м і м
Середні квадратичні помилки цих сторін відповідно дорівнюють
м, а м
Визначити площу прямокутника і її середню квадратичну помилку.
м2
м2
м2м2.