Віддалемірна насадка днр-5

Основна властивість віддалеміра – наявність редукувального пристрою, автоматично перетворюючого виміряні нахилені віддалі в горизонтальні проекції.

Редукувальним пристроєм є клин, що вільно висить, який при нахилі зорової труби, залишається у прямовисному положенні; змінює покази віддалемірної рейки, автоматично вводячи поправку за нахил вимірюваної лінії.

Оптичний компенсатор, який складається з двох оптичних клинів і телескопічна лінза утворюють в полі зору теодоліта два зображення віддалемірної рейки різного збільшення, зміщеного відносно один одного на величину “l” (Рис.130). Значення “l” залежить від паралактичного кута “”" створеного насадкою і від вимірюваної віддалі “d”. Кут  є постійним, а базис “l” змінний. Віддалемірна рейка установлюється вертикально і є вимірною базою. Насадкою ДНР-5 можна вимірювати горизонтальні проекції від 20 до 120 м з відносною помилкою 1:2000.

Насадка ДНР-5 (Рис.129,а) складається з насадки (2), противаги (4), закріпні гвинти насадки (3) і противаги (1). В комплект насадки ДНР-5 входять: дві вертикальні рейки (Рис.129,б) і дві підставки. Рейки двосторонні, край основної рейки пофарбований білим кольором.

Рис.129

Рис.130

Згідно з рисунком 130 d=d₁+C₁+C₂+C₃ (1). З трикутника АОВ (2). Значеннядля даного віддалеміра величина постійна і називається коефіцієнтом віддалеміра “К”; формулу (2) можна записати

d₁=Kl (3), l – значення відраховане по рейці.

Позначимо С₁+С₂+С₃=С (4) і в формулу (1) з урахуванням формул (3) і (4) запишемо: d=Kl+C.

Для теодолітів, серії 2Т, постійна величина С=0.

§105. Прокладання тахеометричних ходів

Для виконання тахеометричної зйомки прокладають тахеометричні ходи, які спираються на пункти геодезичної основи, координати і висоти яких одержані із більш точних вимірювань. Тахеометричні ходи можуть бути розімкнутими і зімкнутими. Закріплення точок повороту тахеометричного ходу виконується так, як і в теодолітних ходах. При проектуванні, рекогностуванні і закріпленні точок ходу, в залежності від масштабу зйомки, керуються вимогами інструкції, які пред’являються до довжин ходів і ліній (Табл.ІІ).

Масштаб зйомки	Максимальна довжина ходу, м	Максимальна довжина лінії, м	Максимальна кількість ліній в ході
1:5000	1200	300	6
1:2000	600	200	5
1:1000	300	150	3
1:500	200	100	2

Таблиця II

Вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів на точках ходу і довжин ліній

Встановлюють інструмент над точкою (центрують і нівелюють), міряють рейкою висоту інструмента “і” з точністю до 1 см і записують в журнал (Таблиця 9).

Відмічають висоту інструмента на рейках (перев’язують шнурком). Рейки установлюють на точках ходу і повертають їх ребром в сторону спостерігача (Рис.131).

Рис.131

Наводять трубу теодоліта на низ рейки, установленої на задній, або передній точках (в залежності від того, який кут вимірюють – лівий чи правий за ходом), беруть відлік по горизонтальному кругу і записують його в журнал. Наводять середню нитку сітки зорової труби наверх рейки “l”, або висоту інструмента “і” відмічену на рейці шнурком. Записують в журнал висоту наведення, беруть відлік по вертикальному кругу і записують в журнал.

Після цього відкріплюють алідаду і наводять трубу теодоліта на задню або передню рейку і виконують вищеописані дії. Описані дії складають один півприйом. При переході до вимірювань в другому півприйомі лімб горизонтального круга переставляють на декілька градусів і виконують другий півприйом. Горизонтальний кут можна також вимірювати при орієнтованому лімбі за магнітним меридіаном.

Після вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів за допомогою ниткового віддалеміра, вимірюють віддалі до точок ходу по чорній і червоній сторонах рейок. Віддалі і кути нахилу вимірюють в прямому і зворотному напрямах.

Допускають розходження довжин ліній 1:200 довжини вимірюваної лінії.

Правильність вимірювання горизонтальних кутів контролюють розбіжністю в півприйомах, яке не повинно перевищувати подвійної точності відліку теодоліта. На кожній точці ходу обчислюють МО і вертикальні кути. Правильність вимірювання вертикальних кутів контролюють постійністю МО і розбіжністю прямого і оберненого перевищень. Перевищення визначають за формулою: . Розбіжність прямого і оберненого перевищень не повинна перевищувати 10 см для віддалей до 250 м і 4 см на кожні 100 м для віддалей більших за 250 м.