§230. Будова гіротеодоліта з маятниковим гіроскопом

Гіротеодолітом (гірокомпасом) називається прилад, який об’єднує гіроскоп, який є датчиком напряму дійсного меридіана і кутомірну частину яким можна визначити напрям дійсного меридіана і прив’язки до нього напрямів на місцеві предмети. В комплект гіротеодоліта входить гіроблок кутомірна частина, блок живлення і джерело енергії. Крім цього в комплект гіротеодоліта входять: штатив, сполучні кабелі і різні допоміжні прилади, які полегшують підготовку гіротеодоліта для спостережень.

На Рис.228 зображено гіротеодоліт ГІ-Б2, конструкція якого характерна для гіротеодолітів, які мають торсіонний підвіс чутливого елемента і так звану ручну спостережувальну систему. Назви основних гвинтів та вузлів гіротеодоліта ГІ-Б2:

1. Алідада; 2. Навідний гвинт горизонтального круга; 5. Підіймальний гвинт; 14. Корпус гіроблока; 15. Колесо установки нуль пункту; 18. Додатковий відліковий мікроскоп; 20. Гальмівний важіль; 24. Маховик ручного аретира; 27. Маховик додаткового аретира; 29. Сполучник для підключення кабелю; 30. Основна плита; 37. автоколіматор для спостереження точок реверсії; 38. Гвинт кріплення гіроблока; 39. Кнопка включення швидкого руху; 40. Гвинт регулювання ходу ніжок штатива; 41. Віконце для заміни лампи розжарення автоматичної спостережувальної системи; 42. Кільце для фокусування чіткості зображення; 43. Закріпний гвинт горизонтального круга; 44. Гвинт кріплення основної плити; 45. Потенціометр системи автоматичного слідкування; 46. Кришка освітлювача кругів; 47. Освітлювач автоколіматора; 48. Гвинт оптичного мікрометра; 49. Окуляр відлікового мікроскопа; 50. Ручка для переключення відлікових систем; 51. Виправний гвинт рівня при вертикальному крузі; 52. Закріпний і навідний гвинти вертикального круга; 53. Виправний гвинт рівня на алідаді горизонтального круга.

Рис.228

Блок живлення. (Рис.229)

Рис.229

1. Багатограничний прилад для вимірювання вихідної напруги, струму і температури; 2. Ампервольтметр для вимірювання напруги акумулятора і сили струму; 3. Потенціометр установки контрольної напруги; 4. Потенціометр регулювання вихідної напруги; 5. Вихідний сполучник для підключення кабелю “гіроблок-блок живлення”; 6. Перемикач фаз; 7. Перемикач багатограничного приладу з написами “ТЕМП”–“Струм”–“НАПР”–“Контр”; 6. Тумблер освітлення; 9. Сигнальна лампочка освітлення; 10. Головний вимикач; 11. Сигнальна лампочка термостата; 12. Запобіжник системи гальмування; 13. Тумблер мотора; 14. Сигнальна лампочка включення мотора; 15. Гніздо для ручника; 16. Штепсельний сполучник живлення; 17. Запобіжник перетворюючої частини; 18. Запобіжник термостата, освітлення і ручника; 19. Перемикач ампервольтметра; 20. Кнопка гальми.

§231. Визначення азимута гіротеодолітом гі-б2

При визначенні азимута орієнтирного напряму за допомогою гіротеодоліта на пункті виконують наступні операції:

Установлюють гіротеодоліт над центром геодезичного пункту (центрують і нівелюють інструмент).

В журналі спостережень (табл.37) заповнюють необхідні дані (назва пункту, дата спостереження, номер пуску, температуру повітря, широту точки спостереження і т. ін.).

Приблизно, за допомогою бусолі, орієнтують вісь гіроскопа відносно меридіана.

Попередній прогрів гіромотора впродовж 20-30 сек.

Визначення та регулювання (при необхідності) нуль-пункту .

Для визначення нуль-пункту спостерігають чотири точки реверсії вільних коливань чутливого елемента. В ті моменти, коли закінчується переміщення половини зображення шкали автоколіматора відносно один одного, беруть відліки ,,із точністю до десятих долей малих поділок шкали і записують в графу “6” журналу гіроскопічного орієнтування. Якщо амплітуда коливань (Рис.230) менша 40 поділок, за відліковий індекс приймається центральний штрих нижньої половини шкали і відліки точок реверсії беруть по верхній половині шкали. Якщо амплітуда коливань більша 40 поділок, за відліковий індекс приймається по черзі штрихи +40 і -40 верхньої половини шкали, а відліки беруть по її нижній половині.

Рис.230

Одночасно з визначенням нуль-пункту вимірюють період вільних коливань “” чутливого елемента. Для нього після першої точки реверсії в момент суміщення центральних штрихів включають секундомір. В момент суміщення центральних штрихів після третьої точки реверсії секундомір зупиняють. Виміряну величину “” записують в графу “6” журналу з точністю до десятих долей секунди.

Після визначення нуль-пункту розганяють гіромотор і під час розгону гіромотора виконують перший прийом геодезичної прив’язки орієнтирних напрямів. Відліки по лімбу записують в графі “9” журналу гіроскопічного орієнтування.

Після повного розгону гіромотора приступають до спостережень прецесійних коливань. Для цього знаходять зображення шкали автоколіматора, закріплюють алідаду, суміщають навідним гвинтом алідади центральні штрихи шкали і супроводжують їх в такому положенні до першої точки реверсії. В момент зупинки шкал перестають крутити маховик навідного гвинта, а в момент початку руху шкал в зворотному напрямі включають секундомір. Спостерігаючи в додатковий окуляр відлікового мікроскопа, беруть відлік по лімбу і записують його в графу “3” журналу гіроскопічного орієнтування.

Після цього спостерігають другу точку реверсії. В момент точки реверсії зупиняють додаткову стрілку секундоміра, записують півперіод коливань в графу “2” журналу і знову пускають додаткову стрілку секундоміра. Беруть відлік “” по лімбу на точку реверсії і записують його в журнал в графу “3”. В третій і четвертій точках реверсії також знімають покази секундоміра (по додатковій стрілці) і відліки “” і “” записують їх в журнал відповідно в графи “1” і “3”.

Під час спостережень обчислюють півсуми ,,і записують їх в графу “4”^й. Потім обчислюють значення іза формулами:

і записують їх в графу “5” журналу.

Включають гіромотор і виконують повторну прив’язку орієнтирних напрямів.

Після зупинки гіромотора визначають нуль-пункт , як описано в п.5. Результати вимірювань записують в графу “7” журналу.

Описані дії називають пуском.