Звукове кіно в тростянці

Кінофільми у нашому краї демонструвалися ще під час революції і громадянської війни. Ця добра справа продовжувалась і в наступні роки. Протягом 1925 р. в Боромлянському райсільбуді майже 25 тисяч чоловік відвідали 23 кіносеанси. Та кіно було без звуку, кіне­матограф називали “великим німим”. Люди бачили кінокадри на екрані, але дізнатися проте, що відбувалося, могли лише з підписів унизу на кінострічці. У 1933 р. звукове кіно з’явилося і в Тростянці. Г. Сергієнко про це розповідав:

“Початок 30-х рр. був часом масового поширення звукового кіно в нашій країні. В 1933-му я був секретарем партійної організації у райвиконкомі. У той час працівники райвиконкому вирішили запровадити звукове кіно в Тростянці. В обласний центр - місто Харків, у обласне управління кінофікації з цього приводу було зроблено спеціальний запит.

І ось незабаром надійшла така відповідь: направте представника в Харків на укладення договору про встановлення звукової кіноапаратури в Тростянці. При собі мати гроші для закупівлі апаратури.

491

Голова райвиконкому викликай мене до себе і запропонував привезти все необхідне. Цю пропозицію я прийняв з радістю. Всі в райцентрі чекали на звукове кіно. Це тоді було великою технічною новинкою.

Мені видали довіреність, дві тисячі карбованців грошей. Під час укладення договору в Харкові поз­найомився з двома спеціалістами, які монтуватимуть апаратуру на місці в Тростянці. Разом закупили все необхідне, але дуже важко довелося з відправ­кою. Справа в тому, що саму апаратуру ми швидко запакували і здали в залізничну касу. А ось 10-літрових скляних балонів з рідиною, без яких кіно­установка не могла працювати, ніхто в багаж не приймав. Ледве вдалося умовити працівників Харківського поштамту, щоб прийняли в дерев’яній упаковці.

Однак, на превелику радість, вся кіноапаратура, а також балони були одержані на місці в повній справ­ності і збереженості.

Розпочалися радісні дні монтажу. Райвиконком поклав на мене відповідальність за введення в дію першої в районі звукової кіноустановки. Громадськість, кіноглядачі, виявили жваве зацікавлення новою техні­кою, яка незабаром мала стати до ладу. Це вселяло у всіх нас, хто був причетний до нової справи, енергію, і ми прискорювали строки монтажу. Робота продов­жувалася два тижні.

І ось нарешті нова кіноустановка запрацювала. Був кінець червня 1933р. Багато людей приходило на кіносеанси в районний кінотеатр, що був на місці нинішнього Будинку культури в Тростянці. Були органі­зовані культпоходи з підприємств і колгоспів. Звукове кіно міцно входило в життя.

План демонстрації звукових кінофільмів друкувався в газеті "Соціалістична праця” на кожний місяць. Так, у

492

жовтні 1936 р. в райколбуді ім. Горького демонстру­валися кінофільми:

“Поручик Іже”.

“Подруги”.

“Хижина старого Лувена”.

“Людина і мавпа”.

“Последний крест”.

“Семь барьеров”.

“Дубровский".

“Три товарища”.

“Хрустальный дворец”.

“Человек-невидимка”.

У 1940 р. в районі працювало 3 звукових стаціонарних кіноустановки та 4 кінопересувки.