Художня самодіяльність

З 1935 р. стали регулярно проводитися районні олімпіади “самодіяльного мистецтва", де виступали митці із всіх населених пунктів. У вересні 1936 р. відбувся перший районний фестиваль української пісні, музики і танцю. Про нього із захопленням писала районна газета, донісши до нас через десятиліття подих тих часів:

“Два дні, 25 і 26 вересня, райколбуд ім. Горького був переповнений. Два дні сюди з’їжджалися на автомобілях і підводах колгоспники з усього району, щоб проде­монструвати свою творчість на першому районному фестивалі української народної пісні, музики і танцю. Це було справді велике народне свято, якого ще ніколи не бувало в Тростянці.

486

Всі такі радісні, щасливі. Радісні, бо життя в нас таке, не дарма ж і в пісні співається:

"Широка страна моя родная,

Много в ней лесов, полей и рек,

Я другой такой страны не знаю,

Где так вольно дышит человек”.

Так. Немає ніде в світі такої країни, як наш СРСР, де б так вільно жила людина. Немає ніде такої країни, як наша, де б так багато співали, грали, танцювали.

Трудящі Радянського Союзу співають, грають танцюють скрізь, куди б ви тільки не пішли: і в місті, і на селі в найглухіших закутках. Всюди люди проявляють свої таланти, здібності. Шумить земля піснями, напов­нюється мелодіями музики. Адже:

“Мы можем петь и смеяться, как дети

Среди упорной борьбы и труда,

Ведь мы такие родились на свете,

Что не сдаемся нигде никогда".

Ми не здаємося ніде, нам ніщо не стане на перешкоді, бо всюди;

"Слово Сталіна між нами,

Воля Сталіна між нас".

От тому такі радісні й щасливі приїхали колгоспники. От того, що нам радісно жити на фестивалі приїхали взяти участь 60-70 річні старики і бабусі. Вони за молодості не знали щастя, були пригнічені, а тепер, мов відмолоділи, побачили справжнє життя”.²⁴³

Першим на фестивалі виступив хор Боромлянської зразкової школи з піснею про Сталіна. А потім виступили хор та струнний оркестр с. Жигайлівка, хор у складі 22 колгоспників із с. Мартинівки під керівництвом Гільченка, хор літніх людей із с. В.-Люджі, до складу якого входили Гостєв, Ханюков, Ільгов, Черкашин і Семенихіна, із великим репертуаром прибули митці Боромлянського зразкового будинку колективіста, одним із кращих був Білківський

487

колгоспний співучий ансамбль. 65 - річний колгоспник Мисик із с. Білки демонстрував їзду на саморобному коні... Репертуар для художньої самодіяльності визначався офіційно. Зокрема, районний відділ народної освіти, а тоді він опікував і культуру, рекомендував для виконання такі пісні:

Марш ударників,

Комінтерн.

Пісня про Якіра.

Пісня про Ворошилова.

Песня о встречном.

Авіомарш.

За морями, за горами.

Кіннота Будьонного.

Марш веселых ребят.

Партизанська.

Пісня про героїв.

Бити, бити нас хотіли.

Вічний революціонер.

Кармелюк.

Кому воля, а кому неволя.

Ой наступає та чорна хмара.

Стелися барвінку.

Ой хмелю мій, хмелю.

За городом качки пливуть.

Розпрягайте хлопці коней.

До Тростянця приїздили артисти із Москви, Харкова та інших міст. 30 січня 1936 р. актори Харківського державного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка в клубі цукрозаводу для стахановців сільського, госпо­дарства Тростянеччини поставили п’єсу Корнійчука "Платон Кречет”. На виставі було понад 500 кращих ланкових п'ятисотенець, бригадирів, колгоспників. Головну роль зіграв А. Бучма. Після вистави відбулася зустріч з акторами передовиків сільського господарства

488

І промисловості, їх виступи друкувалися в районній газеті.

О. Косиця, ланкова колгоспу "Червоний прапор” (Буймер):

“Ще змалечку я любила співати пісень, розваги. Уперше побачила кіно - це було не так давно. А на обласному зльоті п’ятисотенець уперше побачила в Харківському держтеатрі декілька вистав.

Тепер побачила з приїздом до нас артистів Хар­ківського держтеатру їм. Т. Г. Шевченка п’єсу “Платон Кречет”. Невимовне враження, але скажу, що всі ми будемо рівнятися по “Платону Кречету.”

Спасибі артистам за їх талановиту гру.”

В. М. Бублай, бригадир радгоспу “Гай”:

“3 театру я вийшов з новою енергією до праці, так як і Платон боротись, щоб перемогти. Я розкажу робітникам про велику майстерність гри артистів, і ще дружніше візьмемося до підготовки сівби - боротьби за високі врожаї. Моя бригада буде стахановською."

О. Кулібаба, ланкова колгоспу “Соціалістична праця" (Білка):

"Заслужений артист республіки А. Бучма показав своєю грою справжнього Платона - людину нашої героїчної доби. Хочеться самій бути на місці Платона і я буду ним, борючись за високі врожаї, буду вчитись як і вчився стійкий і відважний Платон.”

У листопаді 1936 р. до Тростянчан завітали артисти Московського оперного театру. Глядачі із захопленням дивилися оперу “Ріголетто”

РАДІО

Радіо в нашій країні після Великої Жовтневої соціалістичної революції складалося з кількох іскрових радіостанцій. Вони лише могли умовними знаками передавати азбуку Морзе. Проте і ці радіостанції

489

відіграли велику роль у справі організації революційних мас. Ленінські відозви “Всім, всім, всім!" знаходили благодатну аудиторію в нашій країні і за кордоном.

Збройна боротьба закінчилась. І одразу ж за задумом В. І. Леніна будується перша радіомовна радіостанція імені Комінтерну. Її концерт, переданий 17 вересня 1922 р., змогли прийняти всі наявні радіостанції нашої країни. А їх уже на той час було не менше п’ятисот.

2 червня 1927 р. вийшла постанова Ради Народних Комісарів України “Щодо проведення радіофікації в УРСР.”

За цією постановою Народний комісаріат освіти (він у той час керував і радіомовленням) повинен був до десятиріччя Великого Жовтня на території нашої . республіки встановити 800 радіоприймачів. На це урядом асигнувалося 350 тисяч карбованців.

Перші радіоприймачі на селі... Їх встановлення проводилося лише в тих селах, які мали революційні заслуги, добре організовували всі сільгоспроботи. Між селами розпочалося змагання. Люди заготовляли стовпи, щогли, надавали в розпорядження приїжджого техніка робочу силу.

Для того, щоб відібрати кращі кандидатури для нагородження, було створено спеціальну авторитетну, комісію Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету.

Нагороду одержало село Боромля (в той час це був райцентр). У доповідній записці, надісланій до Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, високо оцінювалася робота партійного і комсомоль­ського осередків, під керівництвом яких сільська Рада Боромлі стала однією з найкращих по організації проведення сільгоспробіт.

Подарунок - радіоприймач з батареями живлення бережно встановили в сільському клубі, і люди слухали

490

радіопередачі з Москви про 10-і роковини Великого Жовтня. Чутки про радіо блискавкою рознеслись по сусідніх селах, і аудиторія неймовірно зросла. Збиралося по 200-300 чоловік, які затамувавши подих, слухали радіопередачі.²⁴⁹

В 1935 р. почалося будівництво радіовузла в місті. На початку 1936 р. в Тростянці було 404 “радіоточки”. Трансляції починались о 6 ранку. Напередодні Великої Вітчизняної війни налічувалося лише 923 радіоточки. Під час війни було повністю знищено радіовузол, лінії, апаратуру.