Учасники параду перемоги

Парад Перемоги в Москві відбувся на Красній пло­щі 24 червня 1945 року на знак перемоги радянського народу і його Збройних Сил над фашистською Німеч­чиною у Великій Вітчизняній війні. У параді брали участь об'єднані полки фронтів Наркомату оборони і ВМФ, військової академії, військових училищ і частини Москов­ського гарнізону.

408

Об’єднані полки були укомплектовані рядовими, сер­жантами й офіцерами різних родів військ і спеціаль­них військ, які були відмічені в боях і мали бойові ор­дени (в кожному полку всього, включаючи командний склад, - більше 1 тисячі чоловік). Прапорщики з асис­тентами несли по 36 бойових прапорів, які найбільше відзначилися в боях з’єднань і частин кожного фронту. З'єднаний полк ВМФ складався з представників усіх родів сил Північного, Балтійського і Чорноморського флотів, Дніпровської і Дунайської флотилій. У Параді Перемоги брав участь об’єднаний військовий оркестр у складі 1400 чоловік.

Парад приймав замісник Верховного Головнокоман­дуючого Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков, коман­дував парадом Маршал Радянського Союзу К. К. Рокоссовський. Під час урочистого маршу попе­реду на спеціально обладнаному автомобілі везли Пра­пор Перемоги, за ним йшли об'єднані полки фронтів (в порядку їх. розміщення на театрі військових дій до кінця війни - з Півночі на Південь); Карельського, Ле­нінградського, 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і 1-го Бі­лоруського, 1-го, 4-го, 2-го і 3-го Українського. На чолі полків були командири військами фронтів, а в полках 1-го і 2-го Білоруського фронтів - їх перші замісники. У перших шеренгах полків ішли командири арміями, а під­розділи очолювали командири корпусів, дивізій і бри­гад. У складі полку 1-го Білоруського фронту особли­вою колоною пройшли представники Війська Польсь­кого, які доблесно боролися разом із Радянською Ар­мією проти німецько-фашистських загарбників. Для кожного об’єднаного полку оркестр виконував особ­ливий марш. Услід за полками фронтів і ВМФ на Крас­ну площу вступила об’єднана колона радянських воїнів, які несли опущені до землі 200 прапорів розгромлених німецько-фашистських військ. Ці прапори під дріб ба­рабанів

409

були кинуті до підніжжя Мавзолею В. І. Леніна. Потім урочистим маршем пройшли об’єднаний полк НКО, слухачі військових академій, курсанти військових училищ і вихованці суворовських училищ. Після цього на площу вступила об’єднана кавказька бригада, а за нею - військова техніка різних видів, підрозділи повітрянодесантних військ на автомашинах і ін. Парад Пе­ремоги являв собою яскраву демонстрацію непохитної могутності і військової доблесті Радянських Військових Сил.²⁰⁸

Ось як описує Парад Перемоги Г. К. Жуков у своїй книзі “Спогади і роздуми”:

“Точно не пригадую, здається, 18-19 червня мене викликав до себе на дачу Верховний.

Він спитав, чи не розучився я їздити на коні.

- Ні, не розучився.

- Ось що, вам доведеться приймати Парад Пере­моги. Командувати парадом буде Рокоссовський.

Я відповів:

- Дякую за таку честь, та чи не краще парад прий­мати вам? Ви Верховний Головнокомандуючий, за пра­вом і обов'язками парад слід приймати вам.

Й. В. Сталін сказав:

- Я вже старий приймати паради. Приймайте ви, ви молодший.

Шикування параду визначили в порядку загальної лінії діючих фронтів, справа наліво. На правому фланзі був вишикуваний полк Карельського, потім Ленінград­ського, 1-го Прибалтійського фронтів і так далі. На лі­вому фланзі стрій замикали 4-й Український, зведений полк Військово-Морського Флоту та частини гарнізону Московського військового округу.

Для кожного зведеного полку були спеціально виб­рані військові марші, які вони особливо любили. Пере­достання репетиція до параду відбулася на Централь­ному

410

аеродромі, а остання, генеральна, - на Красній пло­щі. За короткий строк усі зведені полки були чудово підготовлені й справляли велике враження.

22 червня в газетах був опублікований такий наказ Верховного Головнокомандуючого:

“На ознаменування перемоги над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні призначаю 24 червня 1945 року в Москві на Красній площі парад військ діючої армії, Військово-Морського Флоту і Московського гар­нізону - Парад Перемоги...

Парад Перемоги прийняти моєму заступникові Ма­ршалу Радянського Союзу Г. К. Жукову, командувати парадом Маршалу Радянського Союзу К. К. Рокоссовському.”

Ось він, довгожданий і незабутній день! Радянський народ твердо вірив, що він настане. Героїчні воїни, нат­хненні партією Леніна, під командою своїх прославле­них командирів пройшли важкий чотирилітній бойовий шлях і закінчили його блискучою перемогою в Берліні.

24 червня 1945 року я встав раніше, ніж звичайно. Зразу ж подивився у вікно, щоб переконатись, чи пра­вильне повідомлення наших синоптиків, які напере­додні завбачували на ранок хмарну погоду і мрячний дощ. А як хотілося, щоб на цей раз еони помилились!

Та, на жаль, цього разу погоду передбачили прави­льно. Над Москвою було хмарне небо і мжичив дощ. Подзвонив командуючому Військово-Повітряними Си­лами, який сказав, що на більшій частині аеродромів погода нелітна. Здавалась, Парад Перемоги не пройде так урочисто, як хотілося.

Але ні! Москвичі з піднесеним настроєм ішли з ор­кестрами до району Красної площі, аби взяти участь у демонстрації в той історичний день. їхні щасливі об­личчя, сила-силенна гасел, транспарантів, пісні створю­вали загальний радісний настрій.

411

А ті, хто не брав участі в демонстрації на Красній площі, заполонили всі тротуари. Радісне хвилювання й вигуки “ура” на честь перемоги над фашизмом об’єднували їх із демонстрантами і військами. У цьому єднанні відчу­валась нездоланна сила й могутність Країни Рад.

Без трьох хвилин десять я був на коні біля Спаських воріт.

Виразно чую команду: “Парад, струнко!" Слідом за командою прокотився гул аплодисментів. Годинник від­биває 10.00.

Що й казати, серце стукотіло прискорено... Послав уперед коня й попрямував на Красну площу. Гримнули могутні й урочисті звуки такої дорогої для кожного ро­сіянина мелодії “Слався!” Глінки. Потім зразу запанува­ла цілковита тиша, пролунали чіткі слова командуючого парадом Маршала Радянського Союзу К. К. Рокоссовського, який, звичайно, хвилювався не менш, ніж я. Його рапорт поглинув усю мою увагу, і я заспокоївся.

Бойові прапори військ, під якими завершився роз­гром ворога, обпалені війною мужні обличчя воїнів, їхні захоплено сяючі очі, нові мундири, на яких виблискува­ли бойові ордени й відзнаки, створювали хвилюючу й незабутню картину.

Як шкода, що багатьом вірним синам Батьківщини, які загинули в боях із кривавим ворогом, не довелось дожити до цього радісного дня, дня нашого торжества!

Під час об'їзду й привітання військ я бачив, як з козирків кашкетів струмочками збігала вода, але ду­шевне піднесення було таким великим, що ніхто цього не помічав.

Особливе захоплення пройняло всіх, коли урочис­тим маршем рушили полки повз Мавзолей В. І. Леніна. На чолі їх ішли генерали, маршали родів військ і Мар­шали Радянського Союзу, які прославилися в битвах із фашистськими військами.

412

Ні з чим не можна порівняти той момент, коли двісті бійців - ветеранів війни під барабанний бій кинули до підніжжя Мавзолею В.І.Леніна двісті прапорів німець­ко-фашистської армії.

Хай пам’ятають цей історичний акт реваншисти, любителі воєнних авантюр!

Після Параду Перемоги відбувся урядовий прийом на честь учасників параду. На прийомі були присутні керівники партії й уряду, члени Президії Верховної Ради СРСР, члени ЦК партії, наркоми, найвидатніші діячі Чер­воної Армії і Флоту, науки, промисловості й сільського господарства, мистецтва, літератури.

Було виголошено багато щирих промов на честь пар­тії, яка згуртувала радянський народ на боротьбу з воро­гом і організувала збройні сили на розгром ворога; на честь Радянських Збройних Сил, які здійснили цілковитий розгром фашистської Німеччини; на честь діячів науки, техніки, промисловості, сільського господарства й мисте­цтва, які забезпечили матеріальну й духовну могутність наших збройних сил у боротьбі з сильним, досвідченим і лютим ворогом; на честь великого радянського народу.

Роз'їхавшись потім на свої місця служби, учасники Параду Перемоги тривалий час перебували під його враженням".²⁰⁹

Серед учасників параду були і тростянчани. їх - семеро. Нижче ми друкуємо нариси про цих учасників знаменної події віку.