Комсомольське підпілля

Комсомол весь час зміцнював боєготовність рідної Вітчизни. У численних оборонних гуртках молодь оволодівала військовими знаннями, загартовувала себе фізично. У лютому 1941 року на честь XXIII річниці Червоної Армії 11 кращих лижників - А. Тертичний, І. Голубничий, І. Сидоренко, І. Синявський, Д. Тарасенко, П. Залізняк. А. Рубан, І. Ситник, Г. Чорновол, Я. Козупець, М. Новиков зробили перехід на лижах із Тростянця

310

до Києва. Перехід тривав 8 днів, лижники подолали 490 кілометрів, пройшли територією чотирьох об­ластей.

У роки Великої Вітчизняної війни комсомол, вся радянська молодь на заклик Комуністичної партії виступили на боротьбу з німецько-фашистськими за­гарбниками.

На початку війни комсомольська організація Тростянеччини нараховувала 1359 чоловік. У перші ж дні війни на фронт пішло 780 комсомольців. Підчас евакуа­ції матеріалів, сировини, заводського обладнання на схід країни комсомольці працювали не покладаючи рук.

Мужність, відвагу і героїзм виявили юнаки і дівчата у ворожому тилу. У Тростянці діяв райком ЛКСМУ. Він провів значну роботу із об’єднання комсомольців і молоді на боротьбу з гітлерівськими загарбниками. Крім членів райкому (Таран - секретар райкому, Олександр Сергійович Лук'янов, Василь Радченко, Григорій Васильович Соболь, Іван Фомич Біловол, Ірина Ярмош), райком мав близько 50 чоловік активу, який розповсюджував по району радянські листівки, брошури, залишені обкомом ЛКСМУ, і ті, які надходили із пар­тизанських загонів.,.

...У двір І. Ярмош зайшов фашист із автоматом і попросив молока. У дворі з цуценям возився 3-річний син Ірини. Собака почала гавкати на фашиста. Той застрелив собаку. Тоді хлопчик, із слізьми на очах, підбіг до фашиста, почав бити його рученятами по чоботах, вигукуючи: “Поганий, поганий!”. Фашист вистрілив у хлопчика. У вікно це побачила Ірина. З того часу вона мстила всім гітлерівцям.

Небагато зосталося друзів і бойових соратників, хто знав відважну дівчину. Але і в пам’яті тих небагатьох Ірина назавжди залишилась веселою, справжнім життєлюбом, а на бойових операціях хороброю, рішучою.

311

Двадцять п’ятий ішов Ірині Ярмош на початку 1940 року. Працювала піонервожатою в школі, була членом райкому комсомолу. Коли Тростянець зайняли гітлерівці, райком комсомолу, очолюваний секретарем Тараном, пішов у підпілля. Із того часу для О. С. Лук’янова, В. Радченка, Г. В. Соболя, І. Ф. Біловола, І. Ярмош поча­лося тривожне життя підпільників.

Із спогадів мами: “У 1941 році я помітила, що дочка почала часто зникати з дому. Іноді поверталась швидко, а часом її не було подовгу. Йдучи, як після я зрозуміла, на бойові операції, вона цілувала малолітню доньку Нілу, а мені казала: “Жди мене, бережи Нілочку, я повернуся”. Так вона говорила і тоді, в один із серпневих днів 1943 року, як не повернулася. Більше ми її не бачили".

У Тростянці під-керівництвом підпільного райкому комсомолу діяли дві диверсійні групи молоді, які під­тримували зв'язок із партизанами, підпільниками - комуністами.

Одну із груп очолили член райкому комсомолу Ірина Ярмош і лейтенант Л. І. Хотько. Ця група у складі 14 чо­ловік базувалася в радгоспі “Гай”.

Взимку 1942 року група зірвала залізничний міст біля станції Скрягівка, чим було виведено з ладу залізницю на 10-12 днів. Група розповсюджувала лис­тівки, радянські газети, надавала допомогу партиза­нам продуктами харчування.

Друга диверсійна група із 15 чоловік, до її складу входили: О. С. Лук'янов (керівник), В. Д. Радченко, Г. В. Соболь, І. Х. Біловол. Цією групою було зірвано декілька цистерн із пальним, вагонів із різним вантажем. Вони знищили декілька німецьких солдатів і офіцерів.¹⁹¹

312