Тимофєєв тимофій йо­сипович

Перед Великою Вітчизняною війною був кадровим військовим. Під час війни ко­мандував стрілецьким батальйоном. Поранений у ногу, виводив свій підрозділ з оточення. Удар у напрямку Ізюму. Кільце треба прорвати будь-що! Один із не­зчисленних боїв був останнім - поранений, знесиле­ний, Тимофєєв почув раптом над собою незнайому мову. Це був полон.

Минали місяці в гітлерівській неволі. А думка зав­жди була в нього невідступною, настирливою: втекти. Коли разом з іншими військовополоненими його вез­ли до табору смерті Бухенвальду, він у стінці заліз­ничного вагона прорізував отвір. Тим часом в інших двох вагонах зламано стінки і полонені стали стриба­ти під укіс.

Та це побачили есесівці. Вони зупинили поїзд і пу­стили на втікачів вівчарок. Всіх полонених, у тому чис­лі й Тимофєєва, загнали до цілих вагонів, замкнули і обмотали стінки зовні колючим дротом.

У Бухенвальді Тимофєєв увійшов до підпільної гру­пи, яка ставила собі за мету організувати повстанню Його призначили командиром роти. Підпільна група таємно запасалася зброєю.

У призначений час, а це сталося в 1945 році, 33 групи полонених під командуванням призначених ко­мандирів вийшли на бій з есесівським гарнізоном. Дротяні загородження були прорвані. Повсталі кину­лись на есесівські казарми. Після запеклого бою опір фашистських головорізів було зломлено. Колишні не­вільники святкували перемогу.

За активну участь у цьому повстанні Тимофій Йо­сипович нагороджений медаллю "За відвагу”.

268

ШАПОВАЛ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ

ТА ФУРДИЛО ЛЄОНІД ПАВЛОВИЧ –

В’ЯЗНІ КОНЦЕНТРАЦІЙНОГО ТАБОРУ

НОЙЄНГАМЕ

Концтабір розташований у Німеччині на відстані 30 кілометрів від Гамбурга. Табір смерті створено в 1940 році. В’язні непосильно працювали на клінкерному за­воді. що належав “СС”.

Їх 106 тисяч в’язнів, що знаходилися в концтаборі, половина загинула від тяжких життєвих умов, непоси­льної праці, знущань есесівців.

Табір мав 70 виїзних таборів-філіалів, умови існування в’язнів у них були скрізь однакові. Робочий день три­вав 11 годин. В’язні перебували у восьми бараках. На одному ліжкові спало 2-3 чоловіки. Через переповнення, відсутність санітарних умов виникали інфекційні хво­роби.

В’язні носили смугастий табірний одяг -“зебру”. Кількість і склад їжі були недостатніми,в’язні ставали безсилими, кволими. Есесівці застосовували такі пока­рання в таборі; газові камери, медичні експерименти, арешти, побої; повішення, розстріли. В’язні були раба­ми на користь німецької військової промисловості.

У травні 1945 року розпочалася евакуація в’язнів. 8600 чоловік вивезли на пасажирських пароплавах у море. Їх обстріляли англійські літаки. Врятовано було лише 600 в'язнів.

Тростянчан М. Г. Шаповала та Л. П. Фурдила пере­везли з концтабору Нойєнгеме до міста Любек, де їм довелося знешкоджувати бомби, міни в німецьких квар­талах. Чимало їхніх товаришів загинуло тут від вибухів смертоносної зброї.

Після війни земляки повернулися в рідний Тростянець. Пішли разом працювати на Півненківський ма­шинобудівний завод. Одружилися, мали дітей, онуків.

269

Та ніколи не забували побратими воєнних лихоліть, фашистської злочинів.

У 1979 році в колишньому таборі Нойєнгаме було створено музей. У 1992 році німецькі співробітники музею побували в Тростянці, зібрали матеріал до му­зею про живих свідків, які пережили поневіряння в конц­таборі Нойєнгаме. Підготували кінострічку про колиш­ніх в’язнів М. Г. Шаповала та Л. П. Фурдила, які перебу­вали в таборі під номерами 70938 та 19763.

Через 50 років після війни в Тростянець Миколі Гри­горовичу Шаповалу та Леоніду Павловичу Фурдилу прийшло з Німеччини запрошення на святкування юві­лею Великої Перемоги. 25 колишніх в’язнів фашистсь­кого табору Нойєнгаме з України та Росії вилетіли з Києва до Гамбурга.

Одного з них - Анатолія Меншикова з Ялти, тростянчани впізнали, адже сиділи в одному бараку. Спога­ди, сльози на очах. Не бачилися 50 років. Насиченою була десятиденна програма - Берлін, Гамбург, Любек, Люнебург, Зюндерхоф, Нойштадт, Бремен, Нойєнгаме. Далеко не повний перелік тих місць, де побували гості. Поклали вінки до колишнього крематорію Нойєнгаме, на місці стоянки затоплених разом із в'язнями пароплавів у Любецькій бухті, здійснили музейні екскурсії в запо­віднику Шварце Берге, Прозвучав вірш, присвячений друзям, які загинули в Нойєнгаме:

Вы головы в муках сложили.

В фашистской неволе, друзья.

Гиена злобы и насилья,

Будь, проклята ты на века.

Вас в море топили, палили в печах.

Вас газом травили, давили в петлях.

Но твердости вашей они не сломили,

Хоть все тогда вы юными были.

Полвека покоятся ваши тела

270

В огромных песчаных могилах.

И дух ваш парит над зловещей землей,

Взывая к раздумью здоровые силы.

Пусть пухом вам будет чужая земля.

Пусть плачут над вами плакучие ивы,

И вечная память вторит вам набат,

И вечный покой вам, друзья дорогие.¹⁶³