Господарство району

В 30-Х РОКАХ

Загальна характеристика

Район за характером господарства був сільським із наявністю окремих видів обробної промисловості. Усе господарство можна поділити на такі три галузі:

- промисловість (Півненківська цукроварня, дерево­обробний завод, млин, гуральня, кустарна та транспорт),

- лісове господарство (Красне, Тростянецьке, Маківське, Славгородське, Ницахське, Лебединське, Висторопське та Мартинівське лісництва),

- сільське господарство (4 радгоспи, 46 колгоспів та індивідуальний сектор).

Промисловість району поділялася на фабрично-за­водську (цукроварня, ДОФ, гуральня, млин) та кустарну (артілі кравців, Боромлянські майстерні, цегельня) й по значенню - на промисловість державного та місцевого значення.

Промисловість працювала виключно на місцевій си­ровині

204

і органічно пов’язана з сільським господарст­вом. За характером експлуатації найбільшою за своїм обсягом була державна промисловість, серед якої пер­ше місце, як питомою вагою, так і значенням у системі всього господарства району, посідала цукрова проми­словість.

Цукровий комбінат

Протягом 1930/31 господарського року цукровий завод мав такі наслідки роботи:¹³⁹

	План (тис.)	Виконано (тис.)	% виконання
Усього переробити буряку в ц	1031	744	72,5
Добова переробка	8600	7027	81,7
Витрати робсили на 100 ц в чоловіко-днях	53,6	62,9	117
Собівартість 1 ц (в крб.)	19,86	23,66	119
Сахаристість	17,4	17,6	101

У довоєнні роки завод у порівнянні із 1913 р. подво­їв виробництво цукру, вихід якого складав 12,44%. З 1939 р. до складу комбінату ввійшов радгосп, який складався із семи відділень: Станівського, Микитівського, Криничненського, Радомлянського, Гаївського, Буймерського і Лучанського. З 1934р. радгосп був зразко­вим господарством. У 1936 р. на його базі був створе­ний племінний завод по вирощуванню лебединської по­роди корів. У 1939-40 рр. врожайність цукрових буряків склала 186 ц. з га, а середній надій на корову досяг 3817 літрів.

У 1939 р. робітник заводу О. О. Шаповал встановив всесоюзний рекорд роботи на центрифугах, а працівник Т.П.Борищенко оволодів чотирма складними про­фесіями. У 1939 р. завод щодоби переробляв до 15тис. ц. буряків.

205

Розвантаження буряків на цукровому заводі. Фото 1933 р.

206

Деревообробний комбінат

Деревообробний комбінат на початок першої п’яти­річки складався з трьох цехів - лісопильного, паркетного і гнутомеблевого. У планах передбачалось введення в дію ще ряду виробничих об'єктів. Та поки що потрібно було існуючі поставити на рейки індустріалізації, без чого неможливий був стрімкий розвиток виробництва.

У роки першої п’ятирічки починається особливо швидкий розвиток підприємства: споруджується новий цех із виробництва гнутих меблів, нова парокотельня, робітниче селище, клуб.

Починається соціалістичне змагання, широко розгортається технічне навчання. і як результат - значно підвищуються темпи випуску паркету, меблів, у тому числі й на експорт. Ударники змагання

І. Ф. Борисенко, І. Ф. Бугай, С. П. Шимко, С. П. Гієнко, А. І. Пальощко, Ф. П. Герасименко, Н. П. Партала доводять виконання норм виробітку до 150-200 процентів.

У 1931 році деревообробники зобов'язались домогтися приросту валової продукції на 48 відсотків проти 1930 року і щодоби виробляти 800 стільців восьми видів та збільшити на. 25 відсотків випуск паркету.

Столяр І. Т. Ситник, фрезерувальник П. С. Головченко, полірувальниця К. Ф. Ситник у два рази перекривали змінні завдання.

Велику роль у технічному переозброєнні і розвитку комбінату, підготовці кваліфікованих робітників і майстрів відіграли тоді молоді спеціалісти - інженери і техніки: Ф. Т. Гаврилов, Й. С. Бершадський, І. Т. Бондар, А. Д. Тарієлашвілі.

У 1935 році було реконструйовано сушильне госпо­дарство, потім, паралельно з випуском гнутих, організується потокове виробництво столярних стільців. Держава відпускає кошти на розширення виробництва,

207

поповнення верстатного парку, капітальне будівництво. У цей час механізуються процеси гнуття деталей стільців, виробництво паркету досягає 350000 квадратних метрів на рік, що в три рази перевищило рівень 1913 року. А меблів, у порівняльних цінах, випускалося на 700 і більше тисяч карбованців щороку. Вироби з маркою Тростянецького паркетно-меблевого комбінату (як він тоді називався) стали користуватися популярністю не тільки на Україні, а й за її межами.¹³⁹

У1940 році було випущено 123000 стільців, 3500 столів, 3500 крісел та 900 ліжок.

БОРОМЛЯНСЬКА ПРОМИСЛОВА АРТІЛЬ “ТРУДОВИЙ ШЛЯХ“

1 січня 1930 року було організовано в селі Боромлі промислову артіль “Трудовий шлях”. Спершу працювали тут 36 чоловік. Було кілька десятків учнів. Артіль вироб­ляла вози, бочки, кошики і, в основному, столярні та лозові меблі.

До 1936 року промартіль змінилася невпізнанно. Розширились цехи, поліпшились умови праці. На виробництві трудилося вже 150 робітників. На базі промартілі було створено школу фабрично-заводського учнівства. Протягом двох років учні набували кваліфікацію майстра із виробництв столярних і лозових меблів. До початку Великої Вітчизняної війни школа зробила кілька випусків, і її вихованці роз'їхалися працювати по багатьох деревообробних підприємствах України.