
- •Дехтярьов п.А. Євтушенко м.Ю Шерман і.М
- •Передмова
- •Модуль 1. Збудливість та нервова регуляція функцій Розділ 1. Вступ до фізіології риб Фізіологія як наука
- •Історія розвитку фізіології
- •Методи досліджень у фізіології риб
- •Своєрідність риб як об'єкта дослідження
- •Основні прояви життєдіяльності
- •Порівняння водного і наземного способу життя
- •Склад тіла риб
- •Гомеостаз. Саморегуляція функцій – основний механізм підтримки гомеостазу
- •Принципи регуляції у живому організмі
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 2. Фізіологія збудження Основні функції клітини
- •Мембранні структури
- •Мал. 2.1. Рідинно-мозаїчна модель біомембрани
- •Плазматичні мембрани
- •Основні властивості збудливих тканин
- •Мембранний потенціал спокою
- •Потенціал дії
- •Мал. 2.5.Потенціалозалежний натрієвий канал:
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 3. Нервова система Будова нервової системи
- •Фізіологія нервів
- •Передача збудження від нерва до робочого органа
- •Будова і функції нервових центрів
- •Спеціальна фізіологія центральної нервової системи Структура і функції спинного мозку
- •Мал. 3.4. Поперечний зріз спинного мозку
- •Структура і функції головного мозку
- •Довгастий мозок
- •Мал. 3.5. Головний мозок риб
- •Середній мозок
- •Мозочок
- •Проміжний мозок
- •Передній мозок
- •Вегетативна нервова система
- •Взаємодія нервової й ендокринної систем у регуляції функцій
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 4. Сенсорні системи Механізми сенсорного перетворення і проведення сигналів
- •Методи вивчення аналізаторів:
- •Відділи аналізаторів і їхня характеристика
- •Властивості рецепторів:
- •Сенсорні системи шкіри
- •Сенсорна система дотику
- •Терморецепція
- •Сенсорна система бічної лінії
- •Електрорецепція
- •Барорецепція
- •Скелетно-м'язова сенсорна система
- •Вестибулярна система
- •Слухова сенсорна система
- •Хеморецепторні сенсорні системи
- •Зорова сенсорна система
- •Розділ 5. Фізіологічні основи поведінки риб
- •Умовно-рефлекторна діяльність риб. Поведінка
- •Етологія. Основні поняття
- •Батьківська поведінка
- •Територіальна поведінка
- •Організація групи, зграйна поведінка
- •Міграції
- •Ефект групи в риб
- •Ендокринна регуляція поведінки
- •Основні типи поведінки риб
- •Акустична комунікація в риб
- •Можливості і методи керуванням поведінкою риб
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 6. М’язова система. Електричні органи риб
- •Фізіологія м'язів
- •Сила та робота м’язів
- •Мал. 6.2. Будова міомерів постійно плаваючих пелагічних риб
- •Гладкі м’язи
- •Плаванняриб
- •Фізіологія електричних органів
- •Електрогенеруючі тканини
- •Мал. 6.5. Схема командної системи електричних органів ската
- •Виробництво струму
- •Мал. 6.6. Схема електричної платівки в покої і під час дії
- •Риби із сильними розрядами
- •Мал. 6.7. Електричне поле гимнарха
- •Система залоз внутрішньої секреції
- •Мал. 7.1. Гіпофіз:1 – третій шлуночок; 2 – судинний мішок; 3 – нейрогіпофіз; 4 – аденогіпофіз; 5 – зорове перехрестя
- •Щитоподібна залоза
- •Ультимобронхіальна залоза
- •Тільця Станніуса
- •Ендокринна роль підшлункової залози
- •Інтерреналові тіла і хромафінові клітини
- •Статеві залози
- •Сім'яники
- •Яєчники
- •Білягломерулярні клітини
- •Використання гормонів та біологічно активних речовин в рибному господарстві
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 8. Кров Поняття про внутрішнє середовище організму. Гомеостаз
- •Кров, її склад і функції
- •Фізико – хімічні властивості крові
- •Органічні речовини крові
- •Фоpмені елементи крові
- •Еритроцити
- •Гемоглобін і транспорт кров'ю кисню
- •Лейкщцити
- •Тромбоцити
- •Кровотворення
- •Регуляція системи крові
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 9. Кровообіг Система органів кровообігу і її значення для організму
- •Анатомічні особливості кровоносної системи риб
- •Мал. 9.1. Будова кровоносної системи риби:
- •Фізіологія серця
- •Мал. 9.2. Серце костистої риби:
- •Мал. 9.3 Електрокардіограма севрюги
- •Фізіологія кровоносних судин
- •Регуляція кровообігу
- •Лімфатична система
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 10. Осморегуляція і виділення
- •Осмоpегулятоpні функції зябер
- •Осмоpегулятоpна функція кишечнику
- •Локалізація осморегуляції в кишечнику
- •Споживання води рибами
- •Поглинання іонів кишечником, утворення ректальної рідини
- •Функція нирок
- •Порівняння крові і сечі прісноводних і морських риб
- •Зміна функціонування нирок у анадромних і евригалінних риб
- •Функція сечового міхура
- •Інтеграція осморегуляції. Регуляція осмотичного гомеостазу та виділення
- •Питання для самоперевірки
- •Модуль 3 Прикладна фізіологія риб Розділ 11. Дихання Суть процесу дихання
- •Особливості дихання у водному середовищі
- •Будова та функції зябрового апарата у риб
- •Площа дихальної поверхні зябер і шкіри
- •Механізм дихальних рухів під час зябрового дихання
- •Особливості обміну газів у риб
- •Ефективність поглинання кисню та енергетичні витрати на дихання
- •Характеристика протиточної обмінної системи
- •Шляхи кровотоку в зябрових пелюстках
- •Функції гемоглобіну
- •Вміст газу в крові
- •Регуляція дихання
- •Залежність дихання від умов зовнішнього середовища, віку та продуктивності риб Гіпоксія
- •Підвищення температури
- •Участь дихання в регуляції рН
- •Додаткові органи дихання
- •Плавальний міхур та його функції.
- •Розділ 12. Травлення
- •Особливості будови травної системи риб у зв’язку із характером харчування
- •З різним типом живлення
- •Анатомічні особливості травної системи риб
- •Стравохід
- •Кишечник
- •Іннервація шлунково-кишкового тракту
- •Розвиток шлунково-кишкового тракту в онтогенезі
- •Особливості будови травного тракту риб різних екологічних груп
- •Час проходження їжі через шлунково-кишковий тракт
- •Всмоктування
- •Моторика шлунково-кишкового тракту
- •Регуляція функцій травного тракту
- •Розділ 13. Обмін речовин та енергії
- •Методи вивчення обміну речовин і енергії
- •Потреби у білках і амінокислотах
- •Жири і незамінні жирні кислоти
- •Функціональна роль ліпідів у риб
- •Динаміка утримання різноманітних груп ліпідів
- •Вуглеводи
- •Регуляція вуглеводного обміну
- •Мінеральні речовини
- •Роль води
- •Вплив хиби або надлишку мінеральних речовин на живі організми
- •Кальцій і фосфор
- •Загальний і газовий обмін Форми обміну
- •Специфічна динамічна дія їжі
- •Розділ 14. Фізіологія шкіри
- •Залози шкіри
- •Зміна забарвлення шкіри
- •Регенеpація шкірних покривів
- •Продукція тепла і світла
- •Питання для самоперевірки
- •Розділ 15. Розмноження
- •Особливості функціонування статевої системи самців
- •Особливості функціонування статевої системи самок
- •Регуляція розвитку репродуктивної системи в риб
- •Розмноження і розвиток
- •Розділ 16. Стрес і адаптація Стpесоpні реакції
- •Адаптація
- •Захворювання під впливом несприятливих умов
- •Голодування молоді риб
- •Гостpа і хронічна гіпоксія
- •Гострі температурні впливи
- •Вплив анестезії, рибничих процесів і втрати луски
- •Реакція на пеpесичення води повітрям
- •Зміна показників крові риб при дефіциті кисню у воді
- •Фізіологічні зміни при захворюваннях і при дії токсинів
- •Алфавітний покажчик
- •Список рекомендованої літератури
Іннервація шлунково-кишкового тракту
Травний тракт іннервується розгалуженнями трьох черепно-мозкових нервів: лицевого (7), язикоглоткового (9) і блукаючого (10). Перші два нерви іннервують область рота і стравоходу, у той час як блукаючий нерв проходить вісцеральною ділянкою. Вважається, що ці нерви є частиною парасимпатичної (холінергічної) нервової системи, яка вважається чисто стимулюючою для внутрішніх органів, але у деяких випадках, коли дія блукаючого нерва вивчалася за допомогою електричного подразнення, були отримані змішані реакції. У риб, що мають шлунок, стимуляція блукаючого нерва викликала скорочення, але при цьому скорочувалася тільки частина кишечнику, або його скорочень взагалі не спостерігалося. У безшлункових риб стимуляція цього нерва викликала скорочення тільки частини кишечнику.
Ідентифіковано один спланхнічний (спинномозковий) нерв, який йде спереду до шлунку і кишечнику. Два задніх спланхнічних нерви підходять до прямої кишки. Ці нерви, очевидно, прирівнюються симпатичній (адреноергічній) нервовій системі ссавців і є в основному інгібуючими.
На додаток цим екстрамуральним нервам мають місце також інтрамуральні нервові сплетіння, які знаходяться всередині стінок травного тракту. Ці нерви утворюють ряд сплетінь, які, як вважається, є анатомічною основою для дійсної рефлекторної перистальтики.
Розвиток шлунково-кишкового тракту в онтогенезі
У процесі онтогенезу відбуваються значні зміни у будові шлунково-кишкового тракту, зв'язані як із загальними змінами у процесі розвитку, так і зі змінами у характері їжі і методами її захоплення.
Ці зміни зв'язані як зі зміною у будові рота, зміною глоткових зубів у коропових риб, так і зі збільшенням довжини кишкової трубки і зміни її гістологічної будови. Швидкість таких змін і їхня періодизація неоднаковіу різних видів риб. Так, у сазана Н.О. Ланге (Ланге, 1948) виділяє шість періодів росту і розвитку, які приводять до зміни як загальної довжини кишечнику, так і до його диференціювання в гістологічному відношенні. При цьому відношення довжини кишки до довжини тіла змінюється із 0,48 до 2 – 3, змінюється кількість складок і структура поверхні слизової, а також збільшується кількість петель кишечнику: якщо па перших етапах розвитку кишечник сазана являє собою пряму трубку, то у дорослого є 8 петель (для порівняння у ляща і вобли – 4). За його спостереженнями, зміна типів харчування відбувається під час певних змін відносної довжини кишечнику. Так, сазан, лящ і вобла переходять на харчування хірономідами та організмами, подібними із ними за перетравністю, при відносній довжині кишечнику, рівної 0,8, а можливість використання і рослинної їжі настає при довжині кишечнику, рівної 1,0. Відповідні зміни відбуваються і у будові ротового апарату і глоткових зубів.
Таким чином, як і у інших тварин, травний тракт дає яскраві приклади адаптації до характеру їжі як у філогенезі, так і в онтогенезі.
Особливості будови травного тракту риб різних екологічних груп
І.А. Веригіна вважає, що адаптація травної системи у риб йшла кількома шляхами. Для нижчих костистих, а також для більшості хрящових і ганоїдних риб характерний тип травної системи, що позначається як «універсальний». Для нього властива наявність в основному недиференційованих зубів на кістках піднебінно – щелепного апарату: epi- і ceratobranchiale несуть недиференційовані щетинкові зуби. Гослайн розглядав як норму для нижчих костистих зуби «захоплюючого» типу, а утворення зубів іншого типу, спеціалізацію їх – як подальший розвиток зубного апарату. Стравохід – звичайно коротка трубка. Є шлунок, здебільшого сифоноподібний, іноді із сильно вираженим сліпим мішком в області великої кривизни. Рідше зустрічається веретеноподібна форма шлунку. Присутні пілоричні придатки. У задній частині кишки (преанальна ампула) у нижчих костистих риб є спіральний клапан, що представляє серію витків спіралі; такий же клапан є у хрящових та ганоїдних риб. У деяких риб задній відділ кишки відокремлюється передректальною складкою або передректальним клапаном, що іноді є єдиним витком спіралі.
Мал. 11.5. Травна система окуня: 1 – ротовий отвір; 2 – щелепи; 3 — зябровий апарат; 4 — глотка; 5-стравохід; 6— шлунок; 7 — пілоричні придатки; 8 — кишечник; 9 — жовчний міхур; 10 — анальний отвір; 11 — плавальний міхур; 12 — печінка; 13 — нирки; 14 — сечовий міхур; 15 — сечовий отвір; 16 — серце; 17 — статева залоза; 18 — статевий отвір
Більшість рис, характерних для «універсального» типу, зустрічається у зоофагів – оселедцеподібних, харациноподібних, багатьох окунеподібних, скорпеноподібних і ін. Як пристосувальні особливості при освоєнні різних харчових ніш (наприклад, у спеціалізованих планктофагів, малакофагів і хижаків) можна відзначити зміну форми, розміру і розташування рота, зміни форми і розмірів зубів, варіації у числі та будові зябрових тичинок, будові глоткових кісток. У твариноїдних і хижих сомоподібних за багатьох рис, загальних із універсальним типом, відсутні пілоричні придатки і передректальна складка (мал. 12.5).
Істотні відмінності від універсального типу спостерігаються у мікрофагів, до яких звичайно відносять із одного боку, фітопланктофагів, із іншого боку – детрито- і перифітонофагів. У їжі мікрофагів нерідко міститься багато баластових речовин у вигляді ґрунту, піску, зважених неорганічних часток. До подібного характеру харчування у них є кілька форм адаптацій. Одна із них – редукція (часткова чи повна) зубів на кістах піднебінно-щелепного апарату, значна кількість зябрових тичинок і присутність додаткового фільтруючого пристрою у вигляді надзябрового (epibranchial – у закордонній літературі) чи фаринго-бранхіального органа, а також наявність м'язового шлунку, який відрізняється значним розвитком переважно кільцевих м'язів у пілоричній частині шлунку.
Фаринго-бранхіальний орган являє собою парні мішкоподібні випинання дорсальної стінки глотки (у мікрофагів, харациноподібних) або розростання однієї чи декількох зябрових щілин у сліпі дивертикули (у оселедцеподібних і білого товстолобика). У останніх прогресивна спеціалізація виражається у збільшенні числа дивертикулів і розростанні їхньої каудальної частини, глибокої проліферації в них зябрових тичинок і ускладненні скелету, при якому формується хрящова капсула.
М'язовий шлунок зустрічається незалежно у мікрофагів – оселедцеподібних, харацинових і кефалей. Його функція полягає у здрібнюванні харчової маси, відфільтрованої зябровим апаратом, і вже подальшу обробку ферментами. Для перетирання її служить паста із дрібних мінеральних часток, які заковтуються разом із їжею. Аналогічний м'язовий шлунок характерний і для осетрів.
У риб, що мають м'язовий шлунок, спостерігається помірне збільшення довжини кишки у порівнянні із безшлунковими мікрофагами, але при кращому розвитку складок слизової оболонки.
Другий тип адаптації до мікрофагії представлений зменшенням розмірів зубів і об’єму шлунку, без якої-небудь його морфологічної спеціалізації. При цьому сильно подовжується кишка, складки слизової оболонки сильно сплощені. Такий тип адаптації спостерігається в цихлід (Cichlidae).
Третій тип адаптації характеризується редукцією зубів на кістках піднебінно-щелепного апарата і відсутністю шлунку. Він спостерігається у ряді сімейств коропоподібних, причому в різних сімействах зустрічаються різні варіації. У сімействах коропових адаптації в будові рота забезпечуються його положенням, а в детрито- і перифітонофагів – ще і наявністю рогової вистилки на нижній губі. Зябровий апарат відрізняється досконалістю. У найбільш спеціалізованих форм численні зяброві тичинки з'єднані перетинчастим зв'язуванням –- у Labeo чи частими поперечними перемичками, що утворюють ґрати – у товстолобика. У цього виду є і надзябровий орган. Кишка у деяких мікрофагів коропових у 15 – 16 разів перевищує довжину тіла, що компенсує звичайно слабкий розвиток складок слизової оболонки і забезпечує достатню площу активної поверхні слизової.
Серед безшлункових мікрофагів – коропоподібних своєрідний комплекс пристосувань мають чукучанові. Вони також мають фільтруючий апарат. Своєрідне адаптивне перетворення представляють нижньоглоткові кістки, що, зростаючись передніми кінцями, утворюють V- подібну структуру. Численні гомодонтні, дуже дрібні зуби на них сильно скорочені і сховані в м'яких тканинах, що покривають кісти. Разом із зябровими ґратами, утвореними зябровими тичинками, вони створюють своєрідний прес, що відціджує воду із харчової грудки. У краніальній частині кишки у родів Саrріоdus і Ictiobus є м'язове утворення сферичної форми «кишкова цибулина». Її вузький просвіт вистелений кишковим епітелієм. В утворенні стінок, поряд із непосмугованими кишковими м'язами, велику роль відіграють посмуговані м'язи, що проникають зі стравоходу.
За зовнішнім виглядом кишкова цибулина нагадує м'язовий шлунок кефалевого типу і, очевидно, є його анатомічним аналогом, представляючи своєрідну конвергентну варіацію. Складки слизової оболонки кишки помірно розвинені; відносна довжина кишки менша, ніж у мікрофагів коропових.
Фітофаги серед костистих риб зустрічаються рідше, ніж мікрофаги. Адаптація до фітофагії у риб «циприноїдного» і «перкоїдного» типів здійснюється на морфологічній основі. Перші при відсутності зубів характеризуються кінцевим ротом і м'ясистими губами, пристосованими до обривання рослин. На коронках глоткових зубів є зчерченність, що утворює тертку, жорнечко відповідно має зернисту поверхню. За їхньою допомогою відбувається здрібнювання обривків рослин. Довжина кишки значно менша, ніж у мікрофагів.
У фітофагів «перкоїдного» типу зуби на щелепах здебільшого різцеподібні, щільно розташовані, утворюють край, який ріже. Зяброві тичинки у обох типів нечисленні. Іноді відзначається спрощення глоткового апарату із редукцією руху глоткових кісток по горизонталі. У риб, що мають шлунок (Cichlidae, Siganidae) він звичайно невеликого об'єму. Утворень типу «м'язового шлунку» не відзначено. Серед фітофагів «перкоїдного» типу зустрічаються безшлункові форми. із них у Blenniidae розширений передній відділ кишки імітує шлунок і іноді помилково приймається за останній.
Серед безшлункових і беззубих коропових риб спеціалізовані хижаки дуже рідкі. Їхня адаптація зв'язана із наступними рисами: на верхній і нижній щелепах у них спостерігається сполучення виступів і виїмок, що у високоспеціалізованих форм Opsariichthys і Elopichthys утворюють складний замок. В останнього верхня щелепа жорстко з'єднана із піднебінно-щелепним апаратом і, на відміну від інших коропових, невисувна. Відзначено тенденцію до редукції жорнечка. Передній відділ короткої кишки значно розширений і може розглядатися як анатомічний аналог шлунку.
Безшлункові склерофаги – окунеподібні (губанові, скарові) і зрощенощелепні – мають специфічні риси насамперед у будові ротоглоткового апарату. Щелепи їх несуть сильні спеціалізовані зуби, що у скарових і зрощенощелепних зливаються у суцільні пластини. Потужні глоткові зуби спеціалізовані і пристосовані до перетирання (особливо у скарових) твердих покривів. Особливий механізм харчування у губанових. Вони викидають із рота роздрібнені черепашки, заковтуючи лише тіло молюсків, у зв'язку із чим баласту у харчовій масі міститься небагато. Це визначає невелику (порядку довжини тіла) довжину кишечнику, кишка відрізняється складною диференціацією. У краніальній ділянці її є здуття – «кишкова цибулина». Передній відділ звичайної будови. Середня ділянка зовні має вигляд гофрованої трубки і нагадує ободову кишку ссавців. Крім звичайних, помірно розвинених складок слизової оболонки, є глибокі подовжні складки і випинання. Таким чином, збільшується активна поверхня слизової. У скарових і губанових є передректальна складка, яка в останніх представляє один виток спіралі.
Шлунку немає і у представників деяких інших досить великих груп, зокрема, у сарганоподібних, які при цьому відрізняються своєрідною будовою органів травлення. Як відомо, вони відрізняються значним подовженням нижньої (у Hemiramphidae) або обох щелеп, озброєних більш-менш розвиненими зубами. Харчова спеціалізація виражається у ступені розвитку зубів, числі зябрових тичинок (аж до зникнення їх у хижаків) і будові глоткових кісток. Кишка їх, незалежно від характеру їжі, являє собою майже пряму коротку трубку. Можливо, будова їхнього кишечнику визначається не тільки харчуванням, але і формою тіла, зв'язаної із умовами існування. Шлунку немає також у химер і дводишних риб.