Електрорецепція

Всіх риб умовно розділяють на три групи: сильно електричні, що створюють навколо себе сильні електричні поля, порядку десятків вольтів на сантиметр; слабоелектричні, що генерують пульсуючі поля невисокої потужності, та неелектричні. Більшість риб наших широт відносяться до останньої групи. Вони не мають спеціалізованих електрогенеруючих систем, електричне поле навколо їх має нервово-м'язове походження із амплітудою 100 – 200 мкВ у діапазоні 0,1 – 1 кГц. Якщо у першій із двох груп риб установлена висока чутливість до електричних полів (0,01 – 100 мкВ/см) і виявлені спеціальні електрорецептори (наприклад, у акул, скатів їхню роль виконують ампули Лоренцині, що знаходяться в бічній лінії), то для неелектричних риб реакції на електричне поле з'являється за градієнту потенціалу більш 1 мВ/см. Їх гранична чутливість вище величини поля, що викликає безумовнорефлекторну реакцію збудження, дотепер прийняту за поріг електросприйняття.

Механо – і електрорецептори системи бічної лінії іннервуються нервами бічної лінії. Їхні аксони закінчуються у акустико-латеральній області довгастого мозку.

Барорецепція

Орієнтація риб у товщі води по вертикалі здійснюється за зміною гідростатичного тиску (кожні 10 м водної товщі відповідають зміні тиску у 1 атм). Органом сприйняття змін тиску у багатьох видів служить плавальний міхур, що змінює свій об’єм при зміні глибини перебування. Чутливість цих риб досягає 0,4 – 2 см водного стовпа при швидкості зміни 10 см/с. Окремі види, наприклад в'юн, сприймають і зміну атмосферного тиску. Летальні розміри градієнту тиску для різних риб неоднакові, складаючи для деяких личинок усього лише 1 – 3 атм. Багато риб, що мігрують, а також відмінні плавці (тунець, скумбрія, акула) не мають плавального міхура, і їхня негативна плавучість компенсується підіймальною силою постійного плавання. Під час вертикальних переміщень такі риби не відчувають значних змін гідростатичного тиску.

Наявність добре розвинених рецепторів сприйняття тиску дозволяє рибам притримуватися обріїв потоку, де їхня плавучість оптимальна, і визначати ступінь свого відхилення від цього стану. Чутливість до величини межі цих відхилень залежить не тільки від виду, віку й екології риб, але і від ряду абіотичних факторів, у тому числі і від наявності течії. Так, у потоці за прояву реореакції поріг чутливості риб до зміни тиску на 20 – 25% вище, ніж у стоячій воді.

Скелетно-м'язова сенсорна система

Виконавчою системою організму є скелетно-м'язовий апарат. Він забезпечує координацію всіх рухливих органів і тканин риб у стані спокою і під час будь-яких рухових актів за рахунок функціонування спеціальних рецепторів, які є в м'язах – пропріорецепторів. Пропріорецепторами називають механорецептори, що забезпечують одержання інформації про положення, деформацію і рух різних частин тіла. При їхньому вимиканні риби втрачають здатність підтримувати позу, рухатися і адекватно реагувати на зовнішні впливи.

У риб ще практично відсутні специфічні рецептори скелетно-м'язової системи, такі як м'язові веретена і сухожильні органи Гольджі, але в м'язах є вільні нервові закінчення й інші утворення, які розташовані й в інших частинах тіла. Велика кількість вільних нервових закінчень знаходиться в плавцях. Ці волокна сигналізують про розтягнення і тиск, який викликається у сполучній тканині подовженням і скороченням м'язів, які забезпечують згинання плавців.