Ордонанс про робітників і слуг (1349 р.)

(Витяги)

Оскільки більша частина народу і найбільше робітників і слуг уже по­мерли під час цієї чуми, то деякі, бачачи скрутне становище панів і нечис-

243

ленність слуг, не хочуть служити інакше, як дістаючи надто велику винаго­ роду, а деякі воліють, нічого не роблячи, ходити з торбою, замість того, щоб працею добувати засоби для життя. Через це ми, маючи на думці ті серйозні невигоди, які можуть виникнути через недостачу особливо орачів та інших сільських робітників, говорили про це з прелатами і знаттю та іншими, тя­ мущими людьми, що були при нас, і за їх одностайною порадою постанови­ ли: щоб кожний чоловік і кожна жінка королівства нашого Англії, якого б І стану вони не були, вільні чи кріпаки, дужі тілом і віком до шістдесяти ро- І ків, коли вони не живуть з торгівлі і не займаються ремеслом і не мають вла- І сності, з якої б жили, ні власної землі, яку обробляли б, і не перебувають на І службі в іншого, якщо його або її покличуть служити, як то личить їх стано- І ві, повинні служити тому, хто їх покличе, і брати ту винагороду грішми і на- І турою, яку в місцевостях, де вони повинні будуть служити, звичайно дава- І ли... за останні п'ять або шість років. І

Передбачається при цьому, що сеньйори повинні мати переважне про- 1 ти інших право тримати у себе на службі віланів або тих, що держать у них І віланську землю, але так, проте, щоб ці сеньйори тримали у себе лише стіль- 1 кох, скільки їм потрібно і не більше...

І якщо такий чоловік або жінка, коли його або її почнуть наймати на роботу, не захоче зробити це, і що буде доведене певними людьми перед j шерифом або бейліфом короля або перед сільським констеблем, де б це не сталося, їх треба негайно взяти і відправити в найближчу тюрму і там три­мати під посиленою вартою, поки не дадуть зобов'язання в тому, що будуть служити, як сказано вище. І коли жнець, косар або інший сільський робіт­ник або слуга, будь-якого стану, перебуваючи у когось на службі, раніше обумовленого договором строку згадану службу без розумної причини або без дозволу господаря покине, то повинен бути покараний ув'язненням в

тюрму...

Хрестоматія з історії середніх віків І За ред.

М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. — К., 1952. — С 75—76.

Акт про руйнування сіл (1489 р.)

Королю, нашому суверенові і государеві, особливо і найбільше угод­но, щоб усувалися такі ненормальності і зловживання, які шкідливі і небез­печні для загального блага цієї його країни і його підданих, які в ній живуть; він пам'ятає, що великі труднощі зростають день у день через спустошення, знесення і навмисне руйнування будинків і сіл в цьому його королівстві і че­рез перетворення в пасовище земель, які звичайно були під ріллею. Внас-

244

лідок цього день у день зростає безділля, основа і начало всіх лих: в деяких селах, де раніше двісті чоловік мали роботу і жили з мирної праці, тепер працюють два або три пастухи, а інші впадають в безділля; землеробство, одно з найвигідніших занять в цьому королівстві, приходить до великого за­непаду, церкви руйнуються, богослужіння припиняється, за похорон тіла там ніхто не молиться, патрон¹ і парафіяльні священики зазнають збитків, захист цієї країни проти наших зовнішніх ворогів ослабляється і погіршу­ється, на превелике незадоволення бога, до повалення політики і доброго управління цієї країни, і проти цього не вживається негайних заходів. Тому король, наш суверен і государ, за згодою і порадою світських і духовних лордів та общин, зібраних в цьому парламенті, і в силу їх авторитету, нака­зує, стверджує і ухвалює таке: кожен, яке б не було його становище, ранг і майно, хто має будинок або будинки, що протягом трьох останніх років зда­валися або здаються тепер, або здаватимуться в оренду з 20 або більше акра­ми землі..., повинен зберігати і підтримувати на згаданій вище землі будин­ки і будівлі, придатні й необхідні для збереження і підтримання обробітку і землеробства; і якщо хто-небудь з власників таких будинків і земель візьме такий будинок, будинки або землю в свої руки і залишить їх для себе, то та­кий власник або власники в силу згаданої вище постанови також повинні зберегти і підтримувати на цих землях будинки і будівлі, придатні і необхід­ні для підтримання обробітку і землеробства. А якщо хто-небудь порушить ці накази або частину їх, то король, якщо ці землі і будинки держаться від нього безпосередньо, або лорд феоду, від якого безпосередньо держаться ці землі, має право брати щороку половину доходу тієї землі, на якій будинок або будинки не підтримувались і не зберігались; і цю половину доходів він може одержувати на свою користь без усякої сплати за це доти, поки цей бу­динок або ці будинки не будуть належно збудовані або полагоджені; але це одержання доходів з такої землі ні в якому разі не створює у короля або лор­дів ніякого фригольду²; але король і згаданий лорд або лорди мають право тільки на одержання доходів, як було сказано, і тому король або лорд, або лорди мають право накладати арешт на ці доходи, які вони повинні одержу­вати, як було зазначено, в силу даного акта.

Звичайно лорд був патроном («покровителем») місцевої парафіальної церкви, маючи право ви­сувати кандидата в парафіальні священики.

2

Фригольд — «вільне держання» — одна з форм феодального землеволодіння в Англії, яка на­ближалась до права приватної власності.

Хрестоматія з історії середніх віків /За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. III. — К., 1953. — С. 250—251.

245