(ХПст.)

(Витяги)

7. Велика асиза є певне королівське благодіяння, з ласки государя за порадою магнатів короля народам дане; воно про життя людей і цілість дер­жави виявляє таке спасенне піклування, що коли хто хоче зберегти за собою право на ту землю, якою він володіє як вільним держанням, то люди можуть усунути двозначний результат поєдинку... Бо в той час як поєдинок виникає із свідчення одного присяжного, це встановлення потребує присяги щонай­менше дванадцяти повноправних людей.

Починають справу за цією асизою в такому порядку. Той, хто з самого початку поклав себе на асизу, виклопоче наказ про мир для того, щоб надалі не бути притягненим до суду противником силою наказу, завдяки якому між ними перед цим виникла судова справа про держання, з-за якої держа­чий поклав себе на асизу.

10. З допомогою таких наказів здобуває мир той, хто держить і кладе себе на асизу доти, доки противник, прибувши в курію, виклопоче інший наказ, щоб чотирма повноправними рицарями з графства і з сусідства було обрано дванадцять повноправних рицарів з того ж сусідства, які під прися­гою скажуть, хто з позовників має більше права на позивану землю.

17. Потім приступали до розслідування, чи добре відома правда самим присяжним чи може деякі знають, а деякі не знають або ніхто не знає. Якщо ніхто з них не знав правди про це, і це було засвідчено в курії клятвою їх, то слід було звернутися до інших, поки не знайдуться такі, які знають правду про цю справу. Якщо ж деякі з них знали правду про це, а деякі не знали, то­ді, усунувши незнаючих, слід покликати в курію інших, поки не знайдеться принаймні дванадцяти, які всі будуть згодні в цьому. Потім, якщо деякі з них будуть говорити на користь одного, а деякі на користь другого з позов­ників, повинні бути приєднані до них інші, поки принаймні дванадцять бу­дуть згодні показувати на користь тієї або другої сторони. Кожен з тих, хто був покликаний для цього, повинен присягнути, що він не буде говорити про це неправди і, знаючи, не буде приховувати правди, а щоб мати знання тих, хто складає присягу про це, потрібно, щоб вони знали про це з допомо­гою власного зору і слуху, або з слів своїх батьків, або з слів, яким би вони вірили, як власним.

Хрестоматія з історії середніх віків /За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. — К, 1952. — С 65—66.

232

233

Кларендонська асиза (1166 р.)

(Витяги)

Починається Кларендонська асиза, видана королем Генріхом, тобто II, за згодою архієпіскопів, епіскопів, абатів,

графів і баронів усієї Англії

1. Насамперед постановив згаданий вище король Генріх за порадою всіх баронів своїх для охорони миру і збереження правосуддя, щоб по окре­мих графствах провадилося розслідування і по окремих сотнях з допомогою дванадцяти повноправних людей сотні і з допомогою чотирьох повноправ­них людей кожного села під присягою, що вони будуть говорити правду, чи є в їх сотні або в їх селі яка-небудь людина, яку на підставі фактичних даних або з чуток обвинувачують у тому, що вона є розбійник, таємний убивця або грабіжник, або переховувач розбійників, або таємних убивців, або грабіж­ників після того, як государ король став королем. І це судді хай розслідуюті у своїй присутності, а шерифи в своїй.

2. І якщо виявиться, що обвинувачений на підставі фактичних даних або на підставі чуток, на підставі клятвених свідчень, згаданих вище, є дійс­но розбійник, або таємний убивця, або грабіжник, або переховувач їх після того, як государ став королем, то він повинен бути арештований і підданий випробуванню водою і дасть клятву, що не був розбійником, або таємним щ убивцею, або грабіжником, або переховувачем їх після того, як государ ко­роль став королем.

5.1 над тими, хто був арештований на підставі згаданих вище клятвених свідчень цієї асизи, ніхто не має права суду і ніхто не може брати собі їх май­на, крім государя короля в своїй курії перед суддями його, і государ король буде одержувати все майно їх. А щодо тих, які будуть арештовані інакше, ніж на підставі цієї клятви, хай буде так, як це звичайно буває і мусить бути.

6.1 шерифи, які арештують їх, хай приводять перед суддею без іншого запрошення крім того, яке вони вже одержали. І коли розбійники або таємні убивці, або грабіжники і переховувачі їх, які були арештовані на підставі клятвених свідчень або іншим шляхом, передаються шерифам, ці останні повинні приймати їх зараз же без затримки.

7.1 в кожному окремому графстві, де немає тюрем, вони повинні бути збудовані в бурзі або якому-небудь іншому замку короля на гроші короля і з його дерева, якщо воно є близько, або з дерева найближчого лісу під нагля­дом слуг короля для того, щоб шерифи могли в них тримати під вартою за,' допомогою службових осіб, які звичайно це роблять, і слуг тих, які були арештовані. 234

8. Волить також государ король, щоб усі приходили в зібрання графств для складання цієї клятви, так щоб ніхто не залишався дома в силу якого-небудь даного йому привілею або в силу того, що він сам має свою власну курію або соку і тому може не приходити для складання цієї клятви.

9. Волить також государ король, щоб ті, які будуть піддані випробу­ ванню і вийдуть чистими з випробування, але в той же час мають найгіршу славу і за свідченням багатьох і повноправних людей вважаються здатними на найганебніші вчинки, залишили землі короля так, щоб протягом восьми днів переїхали море, якщо тільки їх не затримає непогожий вітер, і з першим же погожим вітром вони переїдуть море і після цього не повернуться до Анг­ лії інакше, як з особливої ласки государя короля; хай вони будуть оголошені поставленими поза законом, і якщо повернуться, повинні бути арештовані як поставлені поза законом. •,

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. Hgpz К., 1952. — С. 66—67.