§ 3. 1. Чиновники неарійського походження підлягають звільненню у відставку; оскільки справа йде про почесних службових осіб, вони повинні бути звільнені від займаної посади.

2. Поділ 1 не застосовується до чиновників, які стали чиновниками з 1 серпня 1914 р. або які билися в світову війну на фронті за Німецьку імпе­рію, її союзників, або батько чи син яких загинув у світовій війні. Імперсь­кий міністр внутрішніх справ за погодженням з належним міністром або ви­ща влада областей можуть установити дальші винятки щодо чиновників, які перебувають за кордоном.

Конституції буржуазних країн. —К., 1936. — С 190—191.

Закон про злиття областей з імперією (7 квітня 1933 р.)

§ 1. 1. В німецьких областях, за винятком Пруссії, президент імперії на пропозицію рейхсканцлера призначає імперського намісника. На імперсь­кого намісника покладається завдання забезпечити виконання політичних директив рейхсканцлера. Йому надаються такі повноваження в справі управ­ління областю:

1) призначення і звільнення голови обласного уряду і, на подання останнього, також і решти членів обласного уряду;

2. розпуск ландтагу і призначення нових виборів, відповідно до поста­ нови § 8 тимчасового закону про злиття від 31 березня 1933 p.;

3. затвердження і оголошення обласних законів, включаючи і закони, ухвалювані обласним урядом, згідно з § 1 тимчасового закону про злиття від

31 березня 1933 p.; відповідно застосовується стаття 70 імперської консти­туції від 11 серпня 1919 p.;

4. призначення і звільнення безпосередніх державних чиновників та суддів, оскільки таке виходило до цього часу від вищої урядової влади області;

5. право помилування.

2. Імперський намісник може брати на себе головування в засіданнях обласного уряду.

3. Стаття 63 імперської конституції від 11 серпня 1919 р. залишається недоторканною.

§ 2. 1. Імперський намісник області не може бути одночасно членом обласного уряду. Він повинен мати громадянство тієї області, в якій він здійснює державну владу. Його службова резиденція є в місці перебування обласного уряду.

2. Для кількох областей з населенням менше двох мільйонів чоловік може бути призначений один спільний імперський намісник, який повинен мати громадянство однієї з цих областей. Його службова резиденція визна­чається президентом імперії.

§ 3. 1. Імперський намісник призначається на строк тривалості повно­важень ландтагу. Він може бути відкликаний у всякий момент імперським президентом на подання рейхсканцлера.

2. До посади імперського намісника відповідно застосовуються при­писи закону про імперських міністрів від 27 березня 1931 р. Видатки на утримання покривається за рахунок імперських коштів; встановлення їх розміру настане в подальшому.

§ 4. Не допускається ухвалення ландтагом постанов про недовір'я го­лові і членам обласного уряду.

§ 5. Передбачувані в § 1 повноваження здійснюються в Пруссії рейх­сканцлером. Він може передати здійснення зазначених у § 1, поділи 1, 4 і 5, повноважень обласному урядові.

§ 6. Цей закон набуває чинності на другий день по його оголошенні (7 квітня). Суперечливі йому постанови імперської конституції від 11 серп­ня 1919 р. і конституцій окремих областей касуються. Оскільки обласни­ми конституціями окремих областей передбачається посада президента держави, ці постанови з призначенням імперського намісника втрачають силу.

Конституції буржуазних країн. —К., 1936. — С 176—177.

624

40 2-51

625

Закон про вилучення комуністичного майна (26 травня 1933 p.)

Щоб назавжди виключити можливість протидержавного застосування майна, яке служить комуністичним задумам, імперський уряд ухвалив та­кий закон, який цим оголошується:

§ 1. 1) Вища обласна влада або зазначені нею органи можуть піддавати вилученню на користь області речі і права комуністичної партії Німеччини і її підсобних та додаткових організацій, а також ті речі й права, які вжива­ються або призначаються для здійснення комуністичних задумів.

2) Імперський міністр внутрішніх справ може пропонувати вищій об­ласній владі вживати заходів відповідно до под. 1.

§ 2. § 1 не застосовується до речей, відданих у найми або наданих без передачі права власності, якщо тільки шляхом передачі речей той, хто від­дає в найми, або постачальник не мали наміру сприяти здійсненню комуніс­тичних задумів.

§ 3. Права третіх осіб щодо вилучених предметів втрачають силу. Про­те вилученням земельної ділянки не зачіпаються права третіх осіб щодо ділянки; влада, яка провадить вилучення, може оголосити ці права такими, що втратили силу, якщо з оплатою їх зв'язувався намір сприяти здійсненню комуністичних задумів.

§ 4. Щоб уникнути зайвої суворості з вилученого майна можуть задо­вольнятися кредитори осіб, які зазнали вилучення.

§ 5. Якщо до набуття сили цим законом були вжиті заходи в розумінні §§ 1—3, то вони можуть бути підтверджені уповноваженою на те за § 1 вла­дою відповідно до постанов цього закону.

§ 6. Передбачені в §§ 1, 3 і 5 заходи дійсні з часу пред'явлення припису особі, яка підпадає під них, або офіціального повідомлення про припис.

§ 7. В зв'язку з заходами, вжитими на підставі §§ 1,3,5 відшкодування не надається.

§ 8. Міністр внутрішніх справ уповноважується видати правові та ад­міністративні приписи в цілях виконання і поповнення цього закону.

Конституції буржуазних країн. —К, 1936. — С 178—179.

Закон проти утворення нових партій (14 липня 1933 р.)

§ 1. В Німеччині існує як єдина політична партія Націонал-соціаліст-ська німецька робітнича партія.

§ 2, Якщо хто-небудь вживатиме заходів до підтримання організацій­ної структури якої-небудь іншої політичної партії або до створення нової політичної партії, той карається — оскільки для цієї справи не передбачено вищої кари за іншими приписами — смирительним будинком до 3 років або тюрмою від 6 місяців до 3 років.

Конституції буржуазних країн. —К., 1936. — С 193.

Закон про народне голосування (14 липня 1933 р.)

§1.1. Імперський уряд може запитати народ, чи схвалює він чи ні пе­редбачений імперським урядом захід.

2. Захід, зазначений у поділі 1, може стосуватися й до закону.

§ 2. При народному голосуванні рішення ухвалюється більшістю по­даних дійсних голосів. Це правило діє і в тому випадку, якщо голосування стосується закону, який містить приписи, що вносять зміни в конституцію.

§ 3. Якщо народ схвалить захід, то набуває відповідного застосування стаття 3 закону в цілях усунення злигоднів народу і держави від 24 березня 1933 р.

Конституції буржуазних країн. —К, 1936. — С 179.

Закон про перебудову імперії (ЗО січня 1934 р.)

Народне голосування і вибори до рейхстагу 12 листопада 1933 р. дове­ли, що німецький народ, всупереч всяким внутріполітичним кордонам і су­перечностям, злився в єдине і внутрішньо нерозривне ціле.

Рейхстаг одноголосно ухвалив тому такий закон, який оголошується тут за одностайним схваленням рейхстагу, при чому встановлюється, що ви­моги законодавства про зміну конституції виконані.

Стаття 1. Народні представництва областей скасовуються.

Стаття 2. 1) Права верховенства областей переходять до імперії.

2) Обласні уряди підпорядковані імперському урядові.

Стаття 3. Імперські намісники в областях підлягають урядовому на­глядові імперського міністра внутрішніх справ.

Стаття 4. Імперський уряд може створювати нове конституційне право.

Конституції буржуазних країн. —К, 1936. — С 779. , •

626

40-2-51

627