Гідрографія

Поверхневі води на аерознімках мають досить чіткі, обриси, а аерофотозображення поверхні води чітко відрізняється від навколишніх ділянок суші (Рис.173). На тон фотозображення водоймищ впливають: глибина, колір дна, прозорість води, водяна рослинність. Планове положення бере-

гової лінії повинно відповідати установленому рівню – межені.

Ріки на аерофотознімках розпізнаються за прямими признаками: формою русел, рисунку, утвореному діючим руслом і слідами старих русел, тону зображення води.

Водосховища і ставки безпомилково розпізнаються по греблях, які перегороджують русла рік, вони чітко відображаються на аерофотознімках.

Канали мають постійну ширину русла, прямолінійність і плавність вигинів. Специфічна ознака – шлюзи.

Рельєф

Дешифрують ті форми рельєфу, які не виражаються горизонталями: скелі, балки, яри, вимоїни, обриви, вали і т.п.

На аерофотознімках гострі гребені скелі:, вершини добре розпізнаються за різкими перегинами і гранями, які підкреслюються тінями.(Рис.174). Балки і яри мають розгалужений рисунок, чіткі грані брівок виділяються завдяки різкій контрастності меж затемненими і освітленими схилами. В лісостеповій зоні балки чітко виділяються зарослями дерев і чагарників. Вимоїни мають тонкі, темні, рідше світлі смуги і лінії по схилах. Кам’яні розсипи мають світлий і світло-сірий тон в залежності від віку і інтенсивності процесів руйнування.

Обриви мають світлий тон зображення. Обсипи відрізняються від задернованих обривів тоном і наявністю шлейфу осипання.

Рис.174

Рослинність і ґрунти

При дешифруванні рослинності важно перш за все встановити основні життєві форми рослин і межі їх розповсюдження (контури).

Деревна рослинність

Вона зображується на аерофотознімках чітко і межі їх визначаються точно (Рис.175). Ліси різних порід мають зернистий рисунок зображення. Форма і розмір зернистості збільшується із збільшенням масштабу аерофотозйомки. Величина і форма зернистості фотозображення лісів залежить від розмірів і будови крон дерев на місцевості від густоти лісу. Як правило, хвойні ліси характеризуються більш темними тонами ніж листяні.

Рис.175

Чагарникова рослинність

Суцільні зарослі чагарників характеризуються на аерофотозніаках дрібнозернистою структурою, інколи трохи змазаною, сірим або темно-сірим тоном, невеликими падаючими тінями і в більшості круглій або фестончастою структурою контурів (Рис.176).

Від порослі лісу чагарники відрізняються більш рівним тоном .'зображення, обумовлене однорідністю породи лісу.

Рис.176

Трав’яниста і чагарникова рослинність

Вона дешифрується за тоном, кольором зображення, утвореному окремими спільнотами. (Рис.177)

Великого значення набувають непрямі ознаки, основними з яких в пристосованість до умов існування в різних широтних (висотних) зонах.

Степова і напівчагарникова рослинність не утворює специфічного рисунка зображення. Основна риса цієї рослинності – строкатість, комплексність, тісний зв’язок з мікрорельєфом. Контури між рослинністю проводять за контрастністю фотозображення.

Рис.177

Ґрунти

Ґрунти зображають на ділянках не покритих рослинністю – піски, кам’яні розсипи, болота, солончаки. Дешифрування всіх ґрунтів базується на тісному їх зв’язку з рельєфом, рослинністю і гідрографією.

На основі викладених загальних принципів дешифрування розпізнають і викреслюють на фотопланах або аерознімках всі об’єкти і елементи місцевості, які підлягають нанесенню на топографічну карту. Якщо під час польового обстеження установлено, що деякі об’єкти не зобразились на аерознімках або фотоплані (підземні комунікації, малі мости, труби на дорогах, об’єкти, які побудовані на місцевості після виконання аєрофотозйомки і т.п.) то їх наносять на фотоплан методами мензульної зйомки.

На топографічні карти повинні бути нанесені всі закріплені на місцевості опорні геодезичні пункти.

Під час зйомки фотоплани повинні бути зведені по рамках (Див. РозділX).